Францiя
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?тв (сумарний дефiцит по новому державному секторi складав 7,5 млрд. франкiв) наштовхувався на опiр профспiлок, що вiдстоюють збереження старих робочих мiiь.
Нездатнiсть держави провести ефективну програму структурноi перебудови, iстотно пiдвищити ефективнiсть нацiоналiзованих пiдприСФмств, погiршення макроекономiчних показникiв призвела до поразки соцiалiстiв на парламентських виборах у березнi 1986 р. i формуванню кабiнету правоi коалiцii на чолi з новим прем'СФр-мiнiстром Жаком Шираком.
У серпнi 1986, пiсля подолання вето президента-соцiалiста Франсуа Мiттерана був прийнятий Закон "Про методи приватизацii", а в жовтнi - пакет урядових приватизацiйних декретiв. Протягом 1986-1988 рокiв було приватизовано 1100 пiдприСФмств. За два роки була приватизована така ж кiлькiсть пiдприСФмств, на роздержавлення яких уряд М. Тетчер затратило п'ять рокiв.
Пiсля переобрання в 1988 р. Мiттерана на другий термiн, процеси приватизацii були згорнутi. Соцiалiстами був проголошений принцип збереження розмiрiв i структури державного сектора, що передбачаСФ вiдмовлення як вiд полiтики приватизацii, так i вiд поновлення процесу нацiоналiзацii. У результатi змiни економiчного курсу, прийнята в 1986 i розпланована до 1991, програма приватизацii виявилася виконана лише на 40%.
Разом з тим, повного замороження процесiв приватизацii i нацiоналiзацii домогтися не вдалося. У 1988-1991 роках, коли державним пiдприСФмствам була надана велика фiнансова воля як по скупцi активiв, так i по залученню додаткового акцiонерного капiталу, у приватний сектор перейшло близько 600 пiдприСФмств. Паралельно близько 1 тисячi пiдприСФмств перейшло пiд контроль держави, хоча нiякого спецiального закону про нацiоналiзацiю не приймалося.
Одночасно урядом соцiалiстiв проводилися операцii по частковiй приватизацii окремих компанiй (зменшенню частки в акцiонерному капiталi, при збереженнi контрольного пакета в руках держави). Крiм того, державнi компанii почали продавати своi фiлii i дочiрнi фiрми приватним компанiям. Усього в 1988 - 1993 роках було здiйснено бiльш 400 подiбних угод .
Пiсля черговоi змiни кабiнету, зв'язаною з перемогою правих сил на парламентських виборах у липнi 1993 р., був прийнятий новий закон "Про приватизацiю", що передбачаСФ приватизацiю 12 фiнансових i промислових груп, намiчених до приватизацii ще законом 1986 р. i 9 нових, але без указiвки термiнiв реалiзацii програми.
Особливiстю проведеноi приватизацii була передача державою вiд 15 до 30 вiдсоткiв акцiй приватизованого пiдприСФмства обмеженiй групi акцiонерiв, звичайно фiнансово або стратегiчно зв'язаних iз приватизованою компанiСФю. Цi "твердi ядра", у законi 1993 р. названi "групами стабiльних акцiонерiв", що створювалися урядом, минулого покликанi забезпечити стабiльнiсть фiнансового становища компанiй i зберегти iх вiд агресивноi полiтики окремих власникiв акцiй або спекулятивного поводження ринку.
Вибiр публiчноi пропозицii продажу в сполученнi з одночасним продажем великих пакетiв акцiй групам
стабiльних акцiонерiв як метод приватизацii свiдчить про прагнення держави забезпечити стабiльнiсть контролю над приватизованими пiдприСФмствами обраними фiнансово-промисловими групами, зв'язаними перехресною участю. Полюсами трьох найбiльш великих з них , ще з кiнця 60-х рокiв стали банки "Суец", "Париба" i "Креди Лионне".
Разом з тим, криза ринку нерухомостi в 1995 р., виявивши неефективнiсть використання засобiв учасниками основних фiнансово-промислових груп, змусив уряд допустити рiзке посилення участi iноземного капiталу в приватизацii. В даний час система твердих ядер виявляСФться пiд тиском нових iноземних акцiонерiв, у рядi випадкiв потребуючого вiдмовлення компанiй вiд участi в низькоефективнiй системi перехресного володiння капiталом фiнансових i промислових груп.
У червнi 1997 р пiсля перемоги на парламентських виборах, новий уряд соцiалiстiв на чолi з Л. Жоспеном продовжив стратегiчний курс на приватизацiю, ввiвши в програму денацiоналiзацii три найбiльших компанii "Франс Телекому ", "Ер Франс" i "Томсон". Разом з цим змiнилася концепцiя приватизацii:
1) вiдбулося вiдмовлення вiд унiверсальних для всiх компанiй моделей роздержавлення, 2) держава бере на себе реструктуризацiю приватизованого пiдприСФмства, його пiдготовку до виходу на ринок акцiонерного капiталу, 3) зберiгаСФться високий ступiнь контролю держави над приватизованими об'СФктами.
2.1. Регулювання конкуренцii
Принцип вiльного визначення цiн за правилами конкуренцii офiцiйно закрiплений у законi вiд 1 грудня 1986 р. ПередбачаСФться два випадки можливого регламентування: для видiв дiяльностi в якi цiнова конкуренцiя обмежена законодавством або для монополiй, а також як тимчасову мiру у випадку розрегулювання ринку.
Контроль i санкцii у вiдношеннi практики картелiв, демпiнгу, дискримiнацii вiдносяться до областi карноi i
цивiльноi юрисдикцii незалежного адмiнiстративного органа, якому з 1987 р. були наданi повнi права в рiшеннi i санкцiонуваннi - Радi конкуренцii.
Контроль над операцiями по концентрацii пiдприСФмств належить мiнiстерським органам. Крiм того, значчну роль грають наднацiональнi органи захисту конкуренцii, сформованi в рамках РДвропейського спiвтовариства.
Так, у рамках вступившого в силу у вереснi 1990 р. Регламенту РДС про контроль над концентрацiСФю (злиттям або поглинанням) компанiй передбачаСФться обов'язкове попереднСФ повiдомлення про об