Францiя
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
В¶истских методiв керування, результатом чого став поворот до обмеження господарськоi дiяльностi держави i полiтики дерегулвання. РЗi найбiльш важливими проявами стали змiни в системi планування - його децентралiзацiя, вiдмовлення вiд бюджетного програмування, значне звуження галузевого втручання.
Був здiйснений перехiд до активiзацii так званоi "горизонтальноi" полiтики, що допускаСФ створення загальних сприятливих умов для дiяльностi пiдприСФмств. Така полiтика включаСФ як макроекономiчнi i регламентацйнi компоненти (чiткiсть i стабiльнiсть правил гри, конкурентне законодавство), так i прiоритетна увага до iнфраструктурних i адмiнiстративних параметрiв (щiльнiсть i якiсть суспiльних служб, пiдготовка кадрiв, науковi дослiдження, зв'язок).
Пiсля перемоги на президентських виборах 1995 р. Жака Ширака у Францii рiзко активiзувалася полiтика дерегламентацii господарськоi дiяльностi. Реалiзацiя програми реформ державного управлiння дозволила досягти досить помiтноi децентралiзацii механiзмiв прийняття адмiнiстративних рiшень, зм'якшення режимiв, що регламентують пiдприСФмницьку активнiсть.
Францiя входить в пятiрку високорозвинутих краiн свiту. За розмiрами територii i населення вона входить до найбiльш великих краiн РДвропи. Францiя знаходится на четвертом мiii пiсле США, Японii, Германii по обСФмах ВВП, промислового виробництва i частки в свiтовiй торгiлв i на третьому за розмiром банкiвськоi дiяльностi. На долю Францii припадаСФ 17% промислового i 20% сiльськогосподарського виробництва Западноi РДвропи.
Економiка Францii вiдрiзняСФться могутньою iндустрiальною базою i диверсифiцированим виробництвом з добре розвиненими стратегiчно важливими галузями (авiаракетобудування, енергетика, транспорт i зв'язок, агропромисловий сектор). З родовищ корисних копалин найбiльш значнi запаси кам'яного вугiлля, залiзноi руди, бокситiв, газу, уранових руд, калiйних солей.
Важливе мiiе в економiцi краiни займають науковi дослiдження й iнформацiйне обслуговування. Францiя веде науковi дослiдження з широкого колу проблем: атомна енергетика, авiацiйна технiка, устаткування засобiв зв'язку, деякi види електронiки промислового призначення.
1.3. Доля державноi власностi. Державне регулювання економiки.
Визначальними рисами полiтики державного регулювання економiки Францii СФ традицii економiчного дирижизма, характернi для пiслявоСФнного перiоду, що призвело до створення розгалуженоi системи державного планування, проведенню активноi експортноi, науково-технiчноi i галузевоi полiтики.
Одним з ведучих зовнiшнiх факторiв, що впливають на структуру i напрямок полiтики державного регулювання економiки стала участь Францii в РДвропейському спiвтовариствi, що допускаСФ необхiднiсть iнтеграцii деректив спiвтовариства в нацiональне законодавство. Крiм того, необхiднiсть пiдтримки процесiв iнтеграцii в рамках РДС створила додатковий стимул до активiзацii участi держави у фiнансуваннi iнфраструктурних проектiв.
Процеси нацiоналiзацii - приватизацii i полiтичнi цикли основи iснуючоi у Францii системи втручання держави в економiку були закладенi ще в 1936 р., у процесi першоi хвилi нацiоналiзацii, спровокованоi свiтовою економiчною кризою, коли в державну власнiсть перейшов ряд пiдприСФмств залiзничного транспорту, енергетики, оборонноi промисловостi й iнших галузей.
У процесi другоi хвилi нацiоналiзацii 1945-1946 рокiв, проведеноi урядом генерала Де Голля й економiки, що зв'язуСФться з пiслявоСФнним вiдновленням , перелiк нацiоналiзованих пiдприСФмств був розширений, у тому числi за рахунок ряду найбiльших страхових компанiй i банкiв. В наступнi роки процес "селективноi " нацiоналiзацii продовжився, активiзувавши в перiод нафтовоi кризи 1970-х рокiв.
Найбiльше послiдовно iдеi державного дирижизма втiлила нацiоналiзацiя 1982 р., проведена урядом соцiалiстiв пiсля перемоги лiвих сил на президентських i парламентських виборах у травнi-червнi 1981 р. Вона носила стратегiчний характер, оскiльки одночасна нацiоналiзацiя ключових галузей промисловостi i фiнансовоi системи забезпечила можливiсть державi прямо втручатися у функцiонування економiки.
Текст першого законопроекту про нацiоналiзацiю був прийнятий у вереснi 1981 р. як головну причину нацiоналiзацii з'являлася необхiднiсть проведення "новоi промисловоi полiтики", спрямованоi на державну перебудову i модернiзацiю економiки. Державний сектор повинний був взяти на себе вiдновлення всього виробничого апарата. У лютому 1982 р. Конституцiйна рада оголосила нацiоналiзацiю вiдповiдноi Конституцii. Полiтика нацiоналiзацii в той час мала полiтичну пiдтримку бiльшостi виборцiв.
В результатi здiйснення програми нацiоналiзацii у власнiсть держави були переведенi ряд найбiльших фiнансових i промислових груп, включаючи транснацiональнi корпорацii, у тому числi - 36 банкiв. Пiсля 1983 р. державний сектор економiки Францii включав близько 3 тис. пiдприСФмств. На нього приходилося 31% обороту, 23% працюючих, 28% доданоi вартостi, 30% експорту, 49% iнвестицiй. Держава контролювала майже цiлком чорну металургiю, все виробництво алюмiнiю, половину виробництва скла, всю тонку хiмiю, електрону промисловiсть, енергетику i ядерну промисловiсть, у значнiй мiрi бiоiндустрiю, iнформатику (радiо, зв'язок, виробництво електронноi технiки для них), аерокосмiчну галузь i виробництво озброСФнь.
Але проведення урядом полiтики реконструкцii й оздоровлення державних пiдприСФм?/p>