Форми та прояви слабоумства
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
В»iгофрени, котрi виявили за результатами психологiчного обстеження подiбний рiвень iнтелектуальноi недостатностi, визнаються й осудними, i неосудними. Такi дебiльнi особи можуть мати рiзний рiвень соцiальноi адаптацii i рiзну здатнiсть розумiти своi дii та керувати ними, щодо будь-яких протиправних дiй, скоСФних у рiзних соцiально-психологiчних ситуацiях. Саме тому тiльки цiлiсний соцiально-психологiчний аналiз, про котрий йшлося вище, даСФ можливiсть при встановленнi дiагнозу дебiльностi дати аргументовану вiдповiдь на питання про осуднiсть-неосуднiсть.
ВИСНОВКИ
Отже, олiгофренiя (недоумкуватiсть) - уроджене або рано придбане (у першi 3роки життя) слабоумство, виражаСФться в недорозвиненнi всiСФi психiки, але переважно iнтелекту. Уроджене слабоумство з ознаками недорозвинення (олiгофренiю) прийнято вiдрiзняти вiд деменцii придбаного слабоумства з розпадом психiчноi дiяльностi.
Олiгофренiя вiдноситься до великоi групи захворювань, звязаних з порушенням онтогенезу. РЗi розглядають як аномалiю з недорозвиненням психiки, особистостi i всього органiзму хворого.
Розрiзняють слабоумство вроджене (олiгофренiя) i набуте.
Основною ознакою вродженого слабоумства СФ недорозвиненiсть пiзнавальних здiбностей i особистостi загалом. Провiдну роль у структурi психiчних порушень вiдiграють недостатнiсть абстрактного мислення, пiдвищена навiюванiсть, розлади здiбностей до критики, утруднення щодо прийняття самостiйного рiшення у складних соцiально-психологiчних ситуацiях i виражена залежнiсть поведiнки розумово вiдсталих осiб вiд таких ситуацiй, iмпульсивнiсть. Когнiтивна недостатнiсть може виявлятися в утрудненнi сприйняття, порушеннi активноi уваги, слабкому запамятовуваннi, консерватизмi мислення, недоступностi формування гiпотез i висновкiв, егоцентризмi, недостатнiй iнiцiативi та низькому рiвнi спонукань.
До типових особистiсних особливостей при розумовiй вiдсталостi належать низька, негативна оцiнка хворим самого себе, пасивнiсть, залежнiсть, агресивнiсть i аутоагресивнiсть, невмiння контролювати себе. При цьому захист вiд низькоi самооцiнки i почуття неповноцiнностi часто виявляСФться неадекватно й може призводити до поведiнкових порушень.
До набутого слабоумства входять рiзнi види слабоумства, названi як за iменами авторiв, що iх описали (слабоумство при хворобах Альцгеймера, Пiка, Крейцфельдта Якоба, Гентингтона, Паркiнсона), так i за причина ми iх виникнення (судинна (атеросклеротична) деменцiя, слабоумство при отруСФннi окисом вуглецю; церебральному лiпiдозi; епiлепсii; прогресивному паралiчi у душевнохворих; гепатолентикулярнiй дегенерацii (хворобi Вiльсона); гiперкальцiСФмii; гiпотиреоiдизмi; iнтоксикацiях; множинному склерозi; нейросифiлiсi; дефiцитi нiкотиновоi кислоти (пелагрi); вузловому полiартритi; системнiй червонiй волчанцi; трипаносомозах; дефiцитi вiтамiну В12; СНРЖД iнфекцii). ПоСФднують цю групу загальнi клiнiчнi ознаки: поступовий, малопомiтний початок, поступове порушення памятi, мислення, зростаюча iнтелектуальна неспроможнiсть i незворотнiсть цих розладiв.
Вроджене слабоумство (олiгофренiя, розумова вiдсталiсть, дебiльнiсть) подiляСФться на такi види: легка, помiрна, тяжка i глибока розумова вiдсталiсть.
Градацiя за ступенем виразностi вродженого слабоумства дозволяСФ всi варiанти олiгофренiв роздiлити на 3групи: iдiотiю (РЖQ=20), iмбецильнiсть (РЖQ=2050), дебiльнiсть (РЖQ=5070).
РЖдiотiя найбiльш глибоке вроджене слабоумство. При цiй формi олiгофренii майже повнiстю вiдсутня мова й iншi психiчнi функцii. Ознаки ураження головного мозку (рiзко збiльшена чи зменшена голова й iншi спотворення як результат патологii внутрiшньоутробного розвитку) при iдiотii звичайно виявляються одразу ж пiсля родiв. Через велику патологiю мозку життя iдiотiв рiдко триваСФ до 20 рокiв, вони не можуть оволодiти навiть елементарними життСФвими навичками. При iдiотii вкрай послабленi або спотворенi реакцii на навколишнiй свiт. Сприйняття слабо диференцiйоване, фiксацiя уваги неможлива; iдiоти фактично не можуть навчатися.
РЖмбецильнiсть менш глибока ступiнь вродженого слабоумства. Серед iнших форм олiгофренii вона зустрiчаСФться до 10%. На вiдмiну вiд iдiотiв, iмбецили можуть виявляти елементарнi, але все таки диференцiйованi i рiзноманiтнi реакцii на навколишнСФ середовище. Вони можуть орiСФнтуватися в уже опанованiй ними ситуацii, однак зовсiм розгублюються в новiй ситуацii. Загалом же iмбецилiв характеризуСФ збiдненiсть, одноманiтнiсть емоцiй, вiдсутнiсть iнiцiативи, здатностi до самостiйноi органiзацii своСФi поведiнки.
Дебiльнiсть найлегша i найрозповсюдженiша форма олiгофренii. Для судовоi психiатрii вона маСФ особливе значення. Це пояснюСФться тим, що серед iнших форм олiгофренii по сутi лише хворi на дебiльнiсть становлять значну частину направлених на судово-психiатричну експертизу. Виразнiсть психiчного недорозвитку при дебiльностi може бути рiзною: вiд тяжкоi, близькоi до iмбецильностi до легкоi, що межуСФ з практичною нормою, тобто рiвнем психiчно здорових осiб iз низьким iнтелектом. Це визначаСФ велику неоднорiднiсть клiнiчних проявiв, рiзний темп психiчного розвитку i рiзний рiвень (ступiнь) виразностi психiчного дефекту, котрий спостерiгаСФться у хворих iз надбанням життСФвого досвiду. В цьому сенсi прийнято розрiзняти глибоку, помiрно виражену та легку дебiльнiсть.
Особи, якi страждають олiгофренiСФю, складають близько 8% тих,