Форми та прояви слабоумства
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
РЖмбецильнiсть менш глибока ступiнь вродженого слабоумства. Серед iнших форм олiгофренii вона зустрiчаСФться до 10%. На вiдмiну вiд iдiотiв, iмбецили можуть виявляти елементарнi, але все таки диференцiйованi i рiзноманiтнi реакцii на навколишнСФ середовище. Вони можуть орiСФнтуватися в уже опанованiй ними ситуацii, однак зовсiм розгублюються в новiй ситуацii. Мова при iмбецильностi примiтивна, аграмтична, невиразна, хоч словниковий запас хворих iнодi досягаСФ 200300 слiв; вони можуть вживати нескладнi фрази та розумiти iх. РЗм доступнi елементарнi узагальнення, вони володiють деякими вiдомостями в межах простих побутових знань, здатнi орiСФнтуватись у нескладних питаннях побутовоi обстановки. Однак утворення абстрактних понять iм недоступне, логiчнi операцii здiйснюються на дуже низькому рiвнi, мислення надто конкретне, тугорухоме. Логiчна память при iмбецильностi вiдсутня, але механiчна память може бути задовiльною, що сприяСФ засвоСФнню деяких елементарних знань i навичок, якi правильно, хоч i стереотипно, використовуються в звичнiй ситуацii. У випадках менш тяжкоi iмбецильностi, не дивлячись на низький розвиток iнтелекту, безпосереднi емоцiйнi реакцii можуть бути вiдносно розвиненими. Це дозволяСФ навiть встановлювати певнi iндивiдуальнi характерологiчнi вiдмiнностi. ВiдзначаСФться i розвиток ознак особистiсного самоусвiдомлення, емоцiйно диференцiйоване ставлення до оточуючих. Багато iмбецилiв надзвичайно привязанi до близьких, можуть спiвчувати iншим людям, охоче намагаються наслiдувати добрим прикладам. Загалом же iмбецилiв характеризуСФ збiдненiсть, одноманiтнiсть емоцiй, вiдсутнiсть iнiцiативи, здатностi до самостiйноi органiзацii своСФi поведiнки.
Хворi на iмбецильнiсть пiдвищено навiюванi, схильнi до слiпого наслiдування, нерiдко в них вiдбуваСФться сексуальне перезбудження. Все це може зумовити вчинки, якi формально вiдповiдають кримiнально карним: пiдпали, крадiжки, нанесення тiлесних ушкоджень, вiдкрите оголення статевих органiв i манiпулювання ними та навiть зТСвалтування. Однак усi цi дii характеризуються iмпульсивнiстю, вiдсутнiстю якоi-небудь усвiдомленостi i, тим бiльше, розумiння протиправностi. В рiдкiсних випадках, коли з мiркувань юридичного порядку (наприклад, для оформлення закриття справи, повязаноi зi знищенням матерiальних цiнностей у результатi пiдпалу) проводиться судово-психiатрична експертиза, олiгофрени завжди визнаються неосудними. Вони також не можуть бути дiСФздатними, над ними завжди встановлюСФться опiка.
Дебiльнiсть найлегша i найрозповсюдженiша форма олiгофренii. Для судовоi психiатрii вона маСФ особливе значення. Це пояснюСФться тим, що серед iнших форм олiгофренii по сутi лише хворi на дебiльнiсть становлять значну частину направлених на судово-психiатричну експертизу.
Виразнiсть психiчного недорозвитку при дебiльностi може бути рiзною: вiд тяжкоi, близькоi до iмбецильностi до легкоi, що межуСФ з практичною нормою, тобто рiвнем психiчно здорових осiб iз низьким iнтелектом. Це визначаСФ велику неоднорiднiсть клiнiчних проявiв, рiзний темп психiчного розвитку i рiзний рiвень (ступiнь) виразностi психiчного дефекту, котрий спостерiгаСФться у хворих iз надбанням життСФвого досвiду. В цьому сенсi прийнято розрiзняти глибоку, помiрно виражену та легку дебiльнiсть.
Чим бiльше виражена дебiльнiсть, тим ранiше вона виявляСФться. При глибшому ступенi хвороби вiдставання у психiчному розвитку виявляСФться вже в ранньому дитинствi. Характерною СФ зовнiшнiсть (непропорцiйна тiлобудова, погана координацiя рухiв, дурнуватий вираз обличчя); хворi пiзно (пiсля 35 рокiв) починають ходити i розмовляти, iх мова часто залишаСФться недорозвиненою, вони недотепнi, не вловлюють змiсту найпростiших дитячих розваг, вiдсутня дитяча допитливiсть. Темп психiчного розвитку в таких хворих низький, iм рiдко вдаСФться закiнчити навiть допомiжну школу. Хворi залишаються безпомiчними i потребують постiйного догляду.
Легша (помiрна) дебiльнiсть виявляСФться дещо пiзнiше. Такi хворi ходять до школи, але з самого початку виявляють нездатнiсть повноцiнно усвiдомити навiть вiдносно легкий навчальний матерiал, будь-якi звичайнi педагогiчнi зусилля покращити успiшнiсть не мають успiху. Як правило, пiсля 24-го класу цих хворих переводять у спецiальнi школи або iнтернати для розумово вiдсталих дiтей. Там за допомогою спецiальних методiв навчання хворi навiть iз середнiм (помiрно вираженим) ступенем дебiльностi набувають навичок читання, рахування, письма, а дехто навiть бiльш складного пiзнання. В процесi навчання чiтко виявляСФться слабкiсть абстрактного мислення. Хворi встановлюють рiзницю мiж предметами та явищами лише за зовнiшнiми ознаками, не здатнi передати прихований змiст прислiвiв i метафор. Осмислювання та логiчне запамятовування пiдмiнюСФться механiчним завчанням, слiпим наслiдуванням. ВiдзначаСФться слабкiсть активноi цiлеспрямованоi уваги: вона тяжко привертаСФться, погано фiксуСФться, легко розсiюСФться. ПереважаСФ пасивна увага з бездумною реСФстрацiСФю навколишнього.
Мова вiдзначаСФться збiдненим запасом слiв; вiдомi слова вживаються в елементарних звязках, узагальнення значень слiв малодоступне. Характернi неправильнi за змiстом вживання слова, переважають мовнi штампи, та короткi, примiтивно побудованi фрази. У допомiжних школах хворi нерiдко одержують простi виробничi навички (як правило спецiальностi, що вимагають механiчноi стереотипноi працi) та надалi працюють або в трудових