Форми та прояви слабоумства
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
майстернях психiатричних установ, або навiть за отриманим фахом на загальних умовах. Однак пiсля закiнчення допомiжноi школи дебiльнi особи явно вирiзняються бiдним запасом знань, вузьким колом iнтересiв, вiдсутнiстю iнiцiативи та самостiйностi, уповiльненiстю й iнертнiстю психiчних процесiв. Основна складнiсть для цих хворих пристосування до нових незвичних ситуацiй, коли встановленi схеми шаблони поведiнки вже недостатнi, не пiдходять i стають необхiдними не тiльки осмислення, а й елементи творчого пiдходу до розвязання завдань i труднощiв, якi виникли.
Хворi з найменшою вираженiстю слабоумства (легкий ступiнь дебiльностi) виявляються пiзнiше за iнших, у звязку зi змiною звичного для них життСФвого стереотипу. Багатьом iз них все таки вдаСФться закiнчити девятирiчну загальноосвiтню школу чи навiть ПТУ. Дебiльнiсть у цих випадках, звичайно,
виявляСФться при намаганнi продовжити освiту, пiд час проходження медичних комiсiй (найчастiше в звязку з призовним вiком), в першi тижнi служби в армii, на новому мiii роботи, а також при судово-психiатричному обстеженнi. У таких дебiльних осiб часто непогано розвинена мова, iх поведiнка практично адекватна i самостiйна, якщо порiвнювати з глибшою олiгофренiСФю; добра здатнiсть наслiдувати i механiчна память певною мiрою маскують слабкiсть мислення. Тiльки ретельнiше дослiдження спецiальними методами виявляСФ у хворих при легкому ступенi дебiльностi недостатнiсть абстрактного мислення, переважання конкретних асоцiацiй. Абстрактнi поняття в них повязанi не стiльки з певним змiстом, скiльки зi словесним запозиченням, наслiдуванням. Перехiд вiд простих до складнiших узагальнень (вiд конкретних до абстрактних) для них СФ утрудненим.
Вищий рiвень узагальнення, повязаний iз переходом вiд чуттСФвого пiзнання до абстрактного мислення, навiть при легкiй дебiльностi СФ неможливим.
Не дивлячись на загальну ознаку олiгофренii недорозвиненiсть психiки загалом, особи, котрi страждають на дебiльнiсть, мають свою iндивiдуальнiсть як за характерологiчними особливостями, так i за соцiальними, що, на вiдмiну вiд iмбецильностi i тим бiльше вiд iдiотii, дозволяСФ говорити про особистiснi особливостi хворих. Цi особливостi спостерiгаються в рiзних ступенях виразностi мiж двома основними варiантами: з одного боку, крайньою розгальмованiстю, рухливiстю, збудженiстю, настирливiстю, конфлiктнiстю, гiперсексуальнiстю хворих, а з iншого постiйною загальмованiстю, вялiстю, апатичнiстю, байдужiстю до всього навколишнього. Часто всi прояви вираженi помiрно, в деяких випадках характерологiчнi особливостi дебiльних осiб нагадують окремi варiанти патологii характеру при психопатiях, а iнодi вони виразнi настiльки дисгармонiйно, що можна говорити про емоцiйно-вольовi порушення, якi досягають рiвня хворобливих розладiв.
Особливою рисою емоцiйноi сфери дебiльних осiб при всiх характерологiчних варiантах СФ недостатнiсть вищих емоцiй, що проявляСФться у хворих за вiдсутностi природноi для здоровоi людини потреби пiзнати навколишнСФ середовище: в них СФ цiкавiсть, але немаСФ потягу до пiзнання. Загальна особливiсть вольовоi сфери поСФднання слабкостi iнiцiативи з iмпульсивнiстю поведiнки, пiдвищеноi навiюваностi, схильностi до наслiдування зi впертiстю. При всiй слабкостi витримки та низькiй здатностi стримувати своi потяги, недостатностi цiлiсного обмiрковування своiх вчинкiв i пiдвищенiй навiюваностi хворi з легким ступенем дебiльностi можуть достатньо корегувати свою поведiнку залежно вiд змiни ситуацii та передбачати наслiдки своiх вчинкiв.
Особистiснi особливостi хворих на дебiльнiсть унаслiдок iх пiдвищеноi навiюваностi i схильностi до наслiдування значно бiльше, нiж у здорових, визначаються особливостями соцiально-психологiчного клiмату, в якому проходить iхнСФ життя. На одному i тому ж рiвнi психiчного недорозвитку дебiльнi особи можуть бути доброзичливими до оточуючих, вiдданими, улесливими, старанними до роботи, що не потребуСФ iнiцiативи, самостiйностi, швидких реакцiй, переключення на незнайомi операцii. Такi хворi навiть обзаводяться власними сiмями, бувають дбайливими в подружньому життi та батькiвствi. Хоч, як правило, розумово вiдсталi схильнi до пiдвищеноi самооцiнки, тим не менше багато хто з них усвiдомлюСФ свою недолугiсть, переживаСФ через це, намагаСФться приховувати свою хворобу чи якось компенсувати ii. З iншого боку, якщо особистiсть, що страждальцiв на дебiльнiсть формуСФться в несприятливих умовах, то соцiально-педагогiчна занедбанiсть не тiльки сприяСФ ще бiльшiй затримцi психiчного розвитку, а й призводить до утворення антисоцiальних тенденцiй: негативного ставлення до працi, до загальноприйнятих норм поведiнки. Такi хворi легко пристають до осiб iз делiнквентною поведiнкою, рано починають курити, вживати алкоголь, наркотики, скоювати крадiжки й iншi протиправнi вчинки.
В основi олiгофренii СФ стала неповноцiннiсть головного мозку, що спостерiгаСФться з народження чи з перших рокiв життя, тому при олiгофренiях не iснуСФ тiСФi динамiки, яка характерна при процесуальних захворюваннях (наприклад, шизофренii), коли можна говорити про початок захворювання, його розвиток, змiну синдромiв i вихiд у видужання або в кiнцевий стан. В олiгофренiв можуть вiдбуватися тимчасовi погiршання психiчного стану через неповноцiннiсть мозку, що, зазвичай, виявляСФться в сильних головних болях, розладах настрою (дисфорiях). Через цю ж причину в них пiдвищена чутливiсть до рiзних iнтоксикацiй