Форми та прояви слабоумства
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
(алкоголю, наркотикiв, iнфекцiй), що може бути в основi легкостi виникнення короткочасних психотичних станiв; останнi можуть бути з галюцинацiями, афектом страху, психомоторним збудженням. Динамiка при олiгофренiях iнодi проявляСФться i в тому, що пiд впливом несприятливих факторiв у цих хворих може вiдбутися декомпенсацiя тимчасовi або бiльш стiйкi погiршання психiчного стану. Короткочасне, але таке, що може привернути до себе увагу, поглиблення iнтелектуальноi недостатностi може спостерiгатися пiд впливом сильного афекту страху, переляку у психотравмуючiй ситуацii. Такi хворi протягом кiлькох днiв (iнодi кiлькох годин) справляють враження глибоко слабоумних (до ступеня тяжкоi iмбецильностi), тодi як у звичайному станi СФ неглибокими дебiлами. В субСФктивно складних психотравмуючих ситуацiях у хворих на олiгофренiю нерiдко трапляються стани гостроi розгубленостi. СвоСФрiдною патологiчною реакцiСФю у страждальцiв на олiгофренiю буваСФ реакцiя суму за домiвкою (ностальгiя), що виникаСФ при змiнi звичного життСФвого стереотипу. Остання характеризуСФться наростаючим вiдчуттям нудi, суму i тривоги, внутрiшнiм неспокоСФм, недостатньо чiтким i диференцiйованим сприйняттям того, що вiдбуваСФться, субСФктивним прагненням до розрядки. Однак бажання покинути нову обстановку, пiти додому позбавлене продуктивних планiв реалiзацii. Так, наприклад, один iз хворих, потрапивши на вiддалений вiд дому призовний пункт, несподiвано вийшов зi строю i зi словами тАЬхочу додому, до мамитАЭ, не звертаючи уваги на оточуючих, побiг, хоча дороги додому не знав. У деяких дебiлiв пiсля арешту виникають iншi тимчасовi хворобливi стани: реактивнi психози катотоноподiбнi стани, iстеричнi реакцii, пуерилiзм (дитяча поведiнка), тривожно-депресивний стан.
РОЗДРЖЛ II СУДОВО-ПСИХРЖАТРИЧНА ЕКСПЕРТНА ОЦРЖНКА ОЛРЖГОФРЕНРЖРЗ
Особи, якi страждають олiгофренiСФю, складають близько 8% тих, якi направляються на судово-психiатричну експертизу; це в бiльшостi випадкiв обвинуваченi, але можуть бути i потерпiлi, позивачi i вiдповiдачi. РЖдiоти й iмбецили правопорушень не вчиняють через свою безпораднiсть, а якби i вчиняли суспiльне небезпечнi дiяння, те були б визнанi неосудними через глибокий ступiнь недоумства. Крiм того, смороду майже постiйно знаходяться пiд наглядом. Що стосуСФться дебiлiв, те висновок про iхню осуднiсть повинний будуватися на пiдставi урахування ступеня розумового недорозвинення, характеровi самого правопорушення i всiСФi клiнiчноi картини в шкiрному конкретному випадку.
Особи з легкою дебiльнiстю здатнi свiдомо регулювати свою поведiнку в юридичне значущих ситуацiях, можуть передбачати наслiдки своiх дiй i тому визнаються осудними i дiСФздатними.
Олiгофренiв з неглибоким розумовим дефектом можна допитувати на досудовому слiдствi та в судовому процесi в якостi свiдкiв i потерпiлих, оцiнюючи iхнi показання в поСФднаннi з iншими доказами. Необхiдно враховувати також, що олiгофрени мають схильнiсть до обмов i самообмов. Це може бути наслiдком переляку, розгубленостi або бажання своСФрiдного звеличення своСФi особи.
При iдiотii й iмбецильностi хворi СФ недiСФздатними. Також недiСФздатними СФ дебiли в тяжкому ступенi хвороби, якi в силу психiчноi неповноцiнностi не здатнi розумiти значення своiх дiй, керувати ними та передбачати наслiдки iх здiйснення. За наявностi дебiльностi бiльш легень ступенiв цi особи визнаються дiСФздатними. Смороду можуть укладати рiзнi цивiльнi догоди i складати домов, одружуватися, виховувати дiтей тощо.
Як правило встановлення правильного дiагнозу олiгофренii не викликаСФ особливих утруднень, а от визначення ступеня слабоумства у багатьох, хто проходить судово-психiатричне обстеження, буваСФ складним. Хворi з дуже глибоким, тяжким слабоумством украй рiдко скоюють суспiльно небезпечнi дii i направляються на експертизу. Бiльшiсть iз тих, що пiддаються обстеженню, СФ дебiльними особами, в яких ступiнь глибини психiчноi неповноцiнностi i здатнiсть розумiти своi дii та керувати ними далеко не так очевиднi.
Хоча констатацiя вродженого слабоумства показуСФ, що мова йде про патологiчний, зумовлений хворобою стан, однак виступати як медичний критерiй неосудностi вона може бути лише в поСФднаннi з юридичним критерiСФм. Без цього психiчна атологiя (легка ступiнь слабоумства) може бути лише умовою, що сприяСФ скоСФнню протиправноi дii, яку суд маСФ право враховувати як обставину, котра помякшуСФ вiдповiдальнiсть. Фактичний психiчний недорозвиток цих хворих стаСФ медичним критерiСФм неосудностi тiльки тодi, коли вiн позбавляСФ хворого можливостi розумiти своi дii або керувати ними. У загальнiй картинi психiчного стану хворих на олiгофренiю слабоумство не виступаСФ без емоцiйно-вольових розладiв. У цьому звязку при визначеннi юридичного критерiю необхiдно оцiнювати слабоумство тiльки в комплексi з емоцiйно-вольовими розладами. Вирiшальним СФ встановлення факту: здатний чи не здатний хворий при наявностi в нього у структурi iнтелектуального недорозвитку та емоцiйно-вольових порушень адекватно вiдображати реальну соцiально-психологiчну ситуацiю, вiдповiдно до неi визначати, органiзовувати й усвiдомлювати свою поведiнку, розумiти ii як протиправну. Якщо такоi здатностi немаСФ, то мова йде про юридичний критерiй неосудностi; iснуюча психiчна патологiя повинна розглядатись як медичний критерiй неосудностi (власне ця СФднiсть i передбачаСФться ст. 19 ККУ). Коли ж у дебiльноi особи прослiдкувати формування антисоцiальних ?/p>