Форми та прояви слабоумства
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?них норм соцiальноi поведiнки. Пiдекспертнi з легкою розумовою вiдсталiстю можуть свiдомо регулювати власну поведiнку в юридично значущих ситуацiях, а також передбачати можливi наслiдки своiх вчинкiв. Це може означати, що наявнiсть медичного критерiю (легка розумова вiдсталiсть) не створюСФ умов для виникнення юридичного критерiю неосудностi, тому що такi хворi можуть усвiдомлювати значення своiх дiй i керувати ними, а тому iх слiд визнавати осудними.
Аналогiчно легка розумова вiдсталiсть не заважаСФ субСФкту своiми дiями набувати для себе громадянських прав i виконувати вiдповiднi обовязки, а також правильно сприймати обставини, якi мають значення для справи, i давати про них правильнi свiдчення. Вирiшальним СФ встановлення факту здатностi чи не здатностi хворого з розумовою вiдсталiстю за наявностi у нього iнтелектуального недорозвинення i порушень особистостi усвiдомлювати реальну соцiально психологiчну ситуацiю i згiдно з цим визначати, органiзовувати усвiдомлювати свою поведiнку, розумiти ii правове значення при вирiшуваннi питань про осуднiсть, дiСФздатнiсть, можливiсть правильно сприймати обставини, якi мають значення для справи, i давати щодо них правильнi свiдчення.
Особи з помiрною розумовою вiдсталiстю дуже рiдко пiддаються судово-психiатричнiй експертизi з метою вирiшення питання про iх осуднiсть. Це повязано з тим, що за психiчним станом вони безiнiцiативнi й нездатнi самостiйно органiзовувати власну поведiнку, перебувають пiд постiйним наглядом i тому не вчиняють суспiльно небезпечних дiй. Найчастiше через власну пасивну пiдпорядкованiсть i навiюванiсть вони стають обСФктами сексуальних домагань i в цьому звязку пiддаються судово-психiатричнiй експертизi з метою визначення iх здатностi правильно сприймати обставини, якi мають значення для справи, i давати про них правильнi свiдчення.
Велика залежнiсть вiд пiклувальникiв, а також значний когнiтивний дефiцит не дають можливостi особам з помiрною розумовою вiдсталiстю сформувати уявлення про себе як самостiйну особистiсть, i це перешкоджаСФ iм вирiзнити уявлення про себе та оточуючих як про самостiйнi категорii. Усi дii осiб з помiрною розумовою вiдсталiстю характеризуються iмпульсивнiстю, неусвiдомлюванiстю й нерозумiнням iх протиправностi. Такi особи не можуть соцiально-психологiчно органiзовувати власну поведiнку, не здатнi розумiти протиправнiсть i каранiсть певних соцiальних дiй, оцiнювати юридично значущi ситуацii. Тому вони неосуднi, недiСФздатнi й не можуть правильно сприймати обставини, якi мають значення для справи, i давати про них правдивi свiдчення.
1.3 РЖдiотiя, iмбецильнiсть, дебiльнiсть
Для визначення ступеня розумовоi недостатностi в кiлькiсному виразi у нас i за кордоном застосовуСФться iнтелектуальний коефiцiСФнт IQ. Градацiя за ступенем виразностi вродженого слабоумства дозволяСФ всi варiанти олiгофренiв роздiлити на 3групи: iдiотiю (РЖQ=20), iмбецильнiсть (РЖQ=2050), дебiльнiсть (РЖQ=5070). Необхiдно памятати про певну умовнiсть такоi градацii, про наявнiсть промiжних станiв, особливо при практичнiй оцiнцi iдiотii i дебiльностi рiзного ступеня вираженостi. У деяких випадках буваСФ важко вiддиференцiювати легку iмбецильнiсть вiд тяжкоi дебiльностi або легку дебiльнiсть вiд проявiв низькоi iнтелектуальноi норми. В практицi судово-психiатричноi експертизи це набуваСФ особливого значення при визначеннi осудностi-неосудностi чи дiСФздатностi-недiСФздатностi.
Соматичнi ознаки олiгофренii найчастiше виявляються у вадах розвитку. РЖнодi вони настiльки типовi, що на iх основi ставиться дiагноз ще до того, як виявлено психiчний недорозвиток (наприклад, мiкроцефалiя зменшенi розмiри голови; хвороба Дауна, коли виразний характерний зовнiшнiй вигляд).
РЖдiотiя найбiльш глибоке вроджене слабоумство. При цiй формi олiгофренii майже повнiстю вiдсутня мова й iншi психiчнi функцii. Ознаки ураження головного мозку (рiзко збiльшена чи зменшена голова й iншi спотворення як результат патологii внутрiшньоутробного розвитку) при iдiотii звичайно виявляються одразу ж пiсля родiв. Через велику патологiю мозку життя iдiотiв рiдко триваСФ до 20 рокiв, вони не можуть оволодiти навiть елементарними життСФвими навичками. При iдiотii вкрай послабленi або спотворенi реакцii на навколишнiй свiт. Сприйняття слабо диференцiйоване, фiксацiя уваги неможлива; iдiоти фактично не можуть навчатися.
РЗхнi рухи погано координованi, виконання планомiрних актiв практично неможливе. Вони не можуть самостiйно пересуватись, iх не вдаСФться привчити до дотримання елементарноi гiгiСФни. Навiть досягаючи пiдлiткового та юнацького вiку, хворi виразною мовою так i не оволодiвають; вони не розумiють змiсту зверненоi до них мови, хоч iнодi правильно починають реагувати на iнтонацiю. Хворi або залишаються нерухомими, або протягом багатьох годин виконують стереотипнi рухи (розгойдуються, смокчуть пальцi, плещуть у долонi тощо), при цьому вираз обличчя залишаСФться тупим, рот вiдкритим. РЖнодi цей стан змiнюСФться спонтанним збудженням. Пiд час такого безмотивного збудження хворi можуть хаотичними рухами нанести тiлеснi пошкодження особам, якi здiйснюють нагляд за ними. Однак, зважаючи на виразну наявнiсть психiчноi хвороби, стосовно iдiотiв кримiнальнi справи нiколи не порушуються i в судово-психiатричнiй практицi не зустрiчаються.
Хворi залишаються повнiстю безпомiчними, не усвiдомлюють своСФi неповноцiнностii потребують постiйного догляду.