Форми спiвучастi
Информация - Криминалистика и криминология
Другие материалы по предмету Криминалистика и криминология
, полумя погасив, тому що побоявся вiдповiдальностi. В цiй ситуацii виконавець вiдповiдальностi не несе внаслiдок ст. 18 КК, а пiдмовник i пособник вiд вiдповiдальностi не звiльняються. Вони виннi в замаху па пiдпал, тому що дii виконавця були доведенi до стадii замаху. Квалiфiкацiя дiй цих спiвучасникiв настаСФ за ч. 2 ст. 17 i ч. 2 ст. 145 КК.
3) Органiзатор, пiдмовник i пособник звiльняються вiд кримiнальноi вiдповiдальностi у звязку з наявнiстю добровiльноi вiдмови лише тодi, коли вони своiми дiями (як правило, активними) вiдвернуть вчинення злочину виконавцем (наприклад, обеззброють його, попередять потерпiлого, доставлять виконавця в органи влади тощо). Вiдмова пособника може виразитися i в пасивних дiях. Наприклад, вiн не надав знаряддя злочину або не вимкнув сигналiзацiю, внаслiдок чого виконавець не вчинив злочин.
В разi добровiльноi вiдмови спiвучасника виконавець та iншi спiвучасники несуть вiдповiдальнiсть за готування до злочину або за замах на злочин, залежно вiд того, на якiй стадii iх дiяльнiсть була перепинена.
4) Якщо ж спiвучасник намагався вiдвернути той злочин, який повинен був вчинити виконавець, але це йому не вдалося (виконавець все ж таки довiв злочин до кiнця), то такi дii спiвучасника розглядаються як дiйове розкаяння i оцiнюються як помякшуюча вiдповiдальнiсть обставина при призначеннi судом покарання.
Висновки
Пiдводячи пiдсумки даной роботи, необхiдно ще раз вiдмiтити, що груповий злочин набагато ефективнiший для виконання злочинних намiрiв. ПоСФднання злочинних зусиль кiлькох осiб набагато перевищуСФ суму iх окремих, iндивiдуальних дiй. Саме тому груповий злочин набагато бiльше суспiльно-небезпечний вiд злочину, вчиненого поодинцi. Вершини суспiльноi небезпеки сягаСФ органiзована групова злочиннiсть, яка маСФ ознаки органiзацii.
Широкого поширення зараз одержала органiзована злочиннiсть. В цiлому вiд 30 до 40% злочинiв вчиняСФться органiзованими групами, а в деяких особливо тяжких злочинах iх питома вага досягаСФ 2/3. Найчастiше органiзованими групами вчиняються такi тяжкi i особливо тяжкi злочини, як розкрадання у великих i особливо великих розмiрах, розбоi, злочинне заволодiння зброСФю, рекет, злочинне вимагання, контрабанда, незаконнi дii з наркотичними засобами. МаСФ мiiе й вчинення такими злочинними угрупованнями вбивств, тяжких тiлесних ушкоджень, згвалтувань, захоплення заручникiв та iнших особливо небезпечних посягань. У звязку з цим нагальним СФ всебiчне вивчення iнституту спiвучастi. Саме за допомогою iнституту спiвучастi можна визначити вiдповiдальнiсть будь-якоi особи, яка брала участь у здiйсненнi злочину у спiвучастi.
Список використанноi лiтератури
- Бажанов М. Г. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск: изд-во Пороги, 1992 (с. 84-86)
- Коржанський М. Й. Уголовне право Украiни. Частина загальна: Курс лекцiй. К.: Наукова думка та Украiнська видавнича група, 1996.
- Кримiнальне право Украiни. Загальна частина: Пiдручник для юрид. вузiв i фак. / За ред. Професорiв М.РЖ. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тацiя. X.: Право, 1997.
- Кримiнальне право Украiни. Загальна частина: Пiдруч. для студентiв юрид. вузiв i фак. / За ред. П.С. Матишевського та iн. К.: Юрiнком РЖнтер, 1997.
- Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий. Под ред. Яценко С. С., Шакун В. И. К.: Правовi джерела, 1998.