Форми спiвучастi

Информация - Криминалистика и криминология

Другие материалы по предмету Криминалистика и криминология

язок з тими дiями виконавця злочину (чи iнших спiвучасникiв), якi спрямованi на переховування злочину, злочинця, знарядь чи слiдiв злочину, або предметiв, здобутих злочином.

Чинним законодавством передбаченi лише два види причетностi, а теорiя i практика кримiнального права видiляють ще один ii вид. Таким чином, СФ такi види причетностi: заздалегiдь не обiцяне переховування злочину (ст. 20 КК); неповiдомлення (або незаявництво) про злочин (ст. 21 КК); попуск злочину.

Переховування злочину це активна дiяльнiсть особи по переховуванню злочинця, засобiв i знарядь вчинення злочину, його слiдiв або предметiв, здобутих злочинним шляхом. В деяких випадках i заздалегiдь не обiцяне переховування внаслiдок його систематичностi даСФ виконавцевi пiдставу розраховувати на сприяння його дiянню i переростаСФ у спiвучасть. Переховування здiйснюСФться активними дiями: наданням сховища; знищенням слiдiв, знарядь, документiв; продажем предметiв, здобутих злочином, i тiльки з прямим умислом, бо з метою переховати. Для наявностi складу цього злочину необхiдно також встановити, що субСФкт усвiдомлював, який конкретно злочин вiн приховуСФ.

Неповiдомлення (незаявництво) полягаСФ в неповiдомленнi особою органам влади про достовiрно вiдомий злочин, що готуСФться або вже вчинений. Повiдомлення органам влади чи державного керування або органам правоохорони про пiдготовку чи вчинення небезпечного злочину СФ юридичний обовязок кожного громадянина. Його невиконання (бездiяльнiсть) утворюСФ склад злочину. Уголовна вiдповiдальнiсть настаСФ лише за недонесення про злочини, що перелiченi в ст.187 КК. Неповiдомлення - дiяльнiсть пасивна (так звана чиста бездiяльнiсть). Недонесення скоюСФться тiльки навмисно. Необережним воно бути не може.

РЖ переховування, i неповiдомлення тягнуть кримiнальну вiдповiдальнiсть лише у випадках, чiтко зазначених в законi. Перелiк таких злочинiв у КК, переховування яких або неповiдомлення про якi каранi, СФ вичерпним i встановлений в ст.ст 186, 187 КК.

РЖ переховування, i неповiдомлення можливi тiльки щодо конкретного злочину, характер якого вiдомий переховувачу або незаявнику. Особа повинна вiрогiдно знати, що вчинений конкретний злочин i який саме.

Попуск (потурання) полягаСФ в тому, що особа, яка була зобовязана i могла перешкодити вчиненню злочину, такому злочину не перешкоджаСФ i тому вiн вчиняСФться.

В Загальнiй частинi КК не встановлено вiдповiдальнiсть за попуск. Питання про вiдповiдальнiсть за попуск вирiшуСФться двояким чином:

1) якщо вiн був заздалегiдь обiцяним, то стаСФ пособництвом, бо такий попуск СФ не що iнше, як усунення перешкод вчиненню злочину;

2) заздалегiдь же не обiцяний попуск утворюСФ собою у випадках, передбачених Особливою частиною КК, службовий злочин (зловживання службовим становищем ст. 165 КК, недбалiсть ст. 167КК).

Отже, iз закону випливаСФ, що наявнiсть заздалегiдь даноi обiцянки або ii вiдсутнiсть даСФ можливiсть дати рiзну юридичну оцiнку переховуванню i попуску. Що ж стосуСФться неповiдомлення про злочин, то незалежно вiд того, було чи не було воно заздалегiдь обiцяним, воно не може утворювати собою спiвучасть у злочинi i завжди розглядаСФться лише як дiяльнiсть причетна.

Вирiшення питання, чи СФ дii особи спiвучастю у злочинi, чи причетнiстю до нього, дуже важливе. Спiвучасть може мати мiiе як на стадii попередньоi злочинноi дiяльностi, так i в процесi вчинення закiнченого злочину виконавцем. Якщо ж злочин вже закiнчено, будь-якi наступнi дii осiб заздалегiдь не обiцянi ними спiвучастю у цьому злочинi за кримiнальним правом Украiни визнаватись не можуть. Це положення закрiплене, зокрема, в ст. 20, згiдно з якою заздалегiдь не обiцяне переховування злочинiв не СФ спiвучастю, а належить до злочинiв особливого роду. На пiдставi цього можна не тiльки обмежити коло дiй, якi утворюють спiвучасть, але й визначити рiзницю мiж спiвучастю у злочинi, з одного боку, i так званою причетнiстю до злочину у формi переховування, недонесення та потурання з iншого.

3.2. Вiдповiдальнiсть за вчинення злочину у спiвучастi

Уголовна вiдповiдальнiсть спiвучасникiв маСФ загальнi пiдстави наявнiсть в дiях кожного спiвучасника складу злочину (ч.1 ст.3 КК).

Склад злочину в дiях кожного спiвучасника складаСФться iз ознак, що характеризують дiяльнiсть кожного спiвучасника, i ознак того складу злочину, учасником вчинення якого вони були. Дii спiвучасникiв квалiфiкуються з застосуванням ст.19 КК. Наприклад, спiвучасть у вбивствi квалiфiкуСФться за ст.19 i ст. 94 КК.

Тобто вiдсутнiсть деяких ознак складу злочину, що передбачаСФ вiдповiдальнiсть за вбивство (адже, наприклад, пособник потерпiлого не вбивав, безпосередньо не чинив дiй, якi призвели до настання смертi), доповнюСФться ознаками статтi, яка передбачаСФ вiдповiдальнiсть за спiвучасть у злочинi (ст.19). Пленум Верховного суду Украiни зокрема вказав, що якщо особа при вчиненнi одних злочинiв була виконавцем, а при iнших органiзатором, пiдмовником чи пособником, останнi злочини повиннi отримувати окрему квалiфiкацiю з посиланням на вiдповiдну частину ст.19 КК Украiни.

У складнiй спiвучастi вiдповiдальнiсть iнших спiвучасникiв (органiзаторiв, пiдмовникiв i пособникiв залежить вiд вiдповiдальностi виконавця злочину (так звана акцесорнiсть вiдповiдальностi спiвучасникiв, тобто залежнiсть). Коли щодо виконавця певних дiй вiдмовлено в притягненнi до уголовноi вiдповiдальностi через вiдсутнiсть складу злочину, то спiвучасник цих дiй також звiльняСФться в?/p>