Форми спiвучастi
Информация - Криминалистика и криминология
Другие материалы по предмету Криминалистика и криминология
У бiльшостi випадкiв така згода носить усний характер, коли спiвучасники узгоджують своi дii словесно, або письмов шляхом обмiну записками, накресленням плану дiй або iншою знаковою iнформацiСФю. Можлива згода i з використанням технiчних систем (телефону тощо). Рiдше зустрiчаСФться згода, яка виражаСФться в конклюдентних дiях. Конклюдентними вважаються мовчазнi дii, з яких можна зробити висновок про дiйснi намiри особи (вiд лат. слова соnсlusiо висновок). Це, наприклад, обмiн жестами, мiмiкою, певними рухами, внаслiдок чого дii спiвучасникiв стають узгодженими. У будь-якому разi згода, взаСФмна узгодженiсть це обовязкова ознака спiвучастi.
Умисел при спiвучастi, як i у злочинi, що вчиняСФться однiСФю особою, включаСФ до себе iнтелектуальнi та вольовi моменти. Проте оскiльки злочин вчиняСФться у спiвучастi, i той, i другий моменти умислу мають свою специфiку.
Специфiка iнтелектуального моменту полягаСФ в тому, що спiвучасник усвiдомлюСФ суспiльну небезпечнiсть не тiльки вчиненого особисто ним дiяння, а й суспiльну небезпечнiсть дiяння, яке вчиняСФ виконавець. Спiвучасник також передбачаСФ, що в результатi цих дiй виконавця настаСФ суспiльн-небезпечний наслiдок. Тобто спiвучасник передбачаСФ, що внаслiдок його дiй розвиток причинного звязку приведе до того, що виконавець вчинить задуманий спiвучасниками злочин. РЖншими словами, спiвучасник повинен бути проiнформований про злочиннi намiри, злочиннi дii виконавця. Вимога такоi проiнформованостi найважливiша ознака спiвучастi.
Вольовий момент умислу при спiвучастi полягаСФ насамперед у бажаннi настання наслiдкiв, коли усi спiвучасники бажають настання наслiдкiв, яких своiми безпосереднiми дiями прагне досягти виконавець. У злочинах з формальним складом спiвучасники бажають, щоб виконавець вчинив задуману ними злочинну дiю.
Говорячи про умисел при спiвучастi, слiд мати на увазi, що усi фахiвцi визнають можливiсть прямого умислу при спiвучастi, але не усi згоднi, що тут можливий й умисел непрямий. Ця остання точка зору викликаСФ сумнiви, тому що необгрунтовано звужуСФ поняття спiвучастi. Сам закон (ст. 19 КК), говорячи про умисел при спiвучастi, нiчого не говорить про види такого умислу, допускаючи тим самим, що вiн може бути як прямим, так i непрямим. Далi, якщо стати на позицiю, що критикуСФться, то в деяких випадках дii виконавцiв не вважатимуться спiвучастю у злочинi. Наприклад, три чоловiки звалили на землю потерпiлого, завдаючи йому удари ногами, руками по рiзним частинам тiла, не бажаючи заподiяти смерть, але свiдомо допускаючи i такий наслiдок побоiв. Внаслiдок цього потерпiлий помер. Очевидно, що особи, якi вчинили злочин, будучи спiввиконавцями, дiють з непрямим умислом, не бажаючи настання смертi жертви, але свiдомо ii допускаючи. РЗх у повнiй вiдповiдностi зi ст. 19 КК слiд визнати спiвучасниками. Цiлком очевидно, що виннi, а усi вони СФ спiввиконавцями злочину, передбачали, що внаслiдок iхнiх дiй людина може померти, проте цього, звичайно, не бажали, але свiдомо допускали, тобто дiяли з непрямим умислом.
Таким чином, спiвучасть у злочинi можлива не тiльки з прямим, а й з непрямим умислом. Останнiй може мати мiiе у поведiнцi спiввиконавця або, навiть, пособника. Що стосуСФться мотивiв дiй спiвучасникiв, то вони можуть бути як однаковими, так i рiзними. Так, при вчиненнi вбивства усi спiвучасники можуть мати один мотив помсту потерпiлому. Але можлива ситуацiя, коли однi з спiвучасникiв дiють iз помсти, а iншi з корисливих мотивiв. Наприклад, при так званому замовленому вбивствi вбивця, пiдкуплений пiдмовником, дiСФ з корисливих мотивiв, а сам пiдмовник може керуватися мотивами помсти, неприязних стосункiв, заздрощiв до потерпiлого. Неоднаковiсть мотивiв не виключаСФ спiвучастi у злочинi. Вона може впливати у деяких випадках на квалiфiкацiю злочину, ураховуватися при призначеннi покарання спiвучасникам.
За сукупностi усiх цих ознак настаСФ кримiнальна вiдповiдальнiсть осiб, якi спiльно вчинили злочин, за правилами про спiвучасть i за статтею Особливоi частини Кодексу, яка передбачаСФ вiдповiдальнiсть за конкретний злочин.
При обрисовуваннi i обСФктивних, i субСФктивних ознак спiвучастi маСФ мiiе вказiвка на спiльнiсть. Спiльнiсть характеризуСФ i обСФктивну, i субСФктивну сторону спiвучастi. Якщо обСФктивнi ознаки спiвучастi це спiльнiсть дiй спiвучасникiв, то субСФктивнi ознаки це спiльнiсть iх умислу.
Слiд також вiдмiтити, що спiвучасть може мати мiiе як на стадii попередньоi злочинноi дiяльностi, так i в процесi вчинення закiнченого злочину виконавцем. Якщо ж злочин вже закiнчено, будь-якi наступнi дii осiб заздалегiдь не обiцянi ними спiвучастю у цьому злочинi за кримiнальним правом Украiни визнаватись не можуть.
2. Форми спiвучастi
Форми спiвучастi це обСФднання спiвучасникiв, якi розрiзняються мiж собою за характером ролей, якi вони виконують, i за стiйкiстю субСФктивних звязкiв мiж ними. В ст. 19 КК говориться, що спiвучасниками СФ виконавцi, органiзатори, пiдмовники i посiбники. Отже, можлива як спiвучасть, коли усi спiвучасники злочину будуть його виконавцями, так i спiвучасть з розподiлом ролей, коли спiвучасники виконують у злочинi рiзнi функцii: один виконавець, другий посiбник, третiй пiдмовник тощо. Таким чином, в ст. 19 КК закрiпленi спiвучасть у формi спiввиконавства i спiвучасть з розподiлом ролей. У багатьох статтях КК говориться про вчинення злочину за попереднiм змовленням групою осiб (ч. 2 ст. 140 крадiжка за попереднiм змовленням групою о