Форми спiвучастi
Информация - Криминалистика и криминология
Другие материалы по предмету Криминалистика и криминология
?д уголовноi вiдповiдальностi з цiСФi ж пiдстави.
Деякi види спiльноi злочинноi дiяльностi описанi в Особливiй частинi КК як окремi конкретнi злочини (окремi рiзновиди таких злочинiв), i це означаСФ, що при квалiфiкацii такоi спiльноi злочинноi дiяльностi положення Загальноi частини про спiвучасть, як правило, не застосовуються. Так, норми закону про спiвучасть (ст. 19) не поширюються на осiб, що вчинили дii органiзацiйного, пiдмовницького чи пособницького характеру, вiдповiдальнiсть за якi передбачена, зокрема, статтями 69, 169, 1876, 208. Норми про спiвучасть не застосовуються i в тих випадках, коли спiльна участь кiлькох осiб у вчиненнi злочину, передбаченого Особливою частиною Кодексу, надаСФ такому злочину квалiфiкованого виду. Наприклад, розкрадання чужого майна, яке було вчинене за попереднiм зговором групою осiб (ч. 2 статей 8183, 86, 862, 140144) визнаСФться квалiфiкованим видом розкрадання. Цi та iншi злочини (ч. 2 ст. 154, ч. 2 ст. 168, ч. 2 ст. 2172 тощо), якщо вони були вчиненi за попереднiм зговором групою осiб (спiввиконавство), квалiфiкуються за вiдповiдними статтями Особливоi частини без застосування ст. 19 КК.
Вiдповiдальнiсть спiвучасникiв мiстить в собi питання про квалiфiкацiю дiй спiвучасникiв i про iх покарання.
Вiдповiдальнiсть спiвучасникiв, якi дiють в органiзованiй групi або злочиннiй органiзацii, вирiшуСФться таким чином:
а) органiзатор злочину несе вiдповiдальнiсть за усi злочини, вчиненi будь-яким спiвучасником цiСФi групи за умови, якщо вони (цi злочини) охоплювалися умислом органiзатора;
б) решта спiвучасникiв (учасникiв групи) несуть вiдповiдальнiсть за тi злочини, в пiдготовцi або у вчиненнi яких вони брали участь;
в) дii усiх цих спiвучасникiв квалiфiкуються за тiСФю статтею Особливоi частини КК, яка передбачаСФ вiдповiдальнiсть за вчинення даного злочину злочинною органiзацiСФю або органiзованою. Тобто, особливiсть уголовноi вiдповiдальностi спiвучасникiв за органiзовану злочинну дiяльнiсть полягаСФ в тому, що створення такоi групи (органiзацii) мiстить в дiях спiвучасникiв закiнчений злочин (ст. 69, 691 та ст. 1876 КК). Але учасники злочинноi органiзацii несуть уголовну вiдповiдальнiсть лише за тi злочини, в яких вони особисто брали участь. Тi особи, якi не брали безпосередньоi участi в якомусь окремому злочинi, пiдлягають вiдповiдальностi лише за членство в цiй групi (органiзацii).
При простiй спiвучастi, тобто при спiввиконавствi, усi спiвучасники несуть вiдповiдальнiсть за тiСФю статтею Особливоi частини КК, яка передбачаСФ вчинений ними злочин.
При спiвучастi з розподiлом ролей питання про вiдповiдальнiсть вирiшуСФться таким чином:
а) виконавець (спiввиконавцi) вiдповiдають затiСФю статтею Особливоi частини КК, яка передбачаСФ вiдповiдальнiсть за вчинений ними злочин;
б) решта спiвучасникiв (органiзатори, пiдмовники, пособники) вiдповiдають за злочин, який вчинив виконавець (спiввиконавець);
в) у звязку з цим дii усiх спiвучасникiв, за винятком виконавця (спiввиконавцiв), квалiфiкуються за тiСФю статтею Особливоi частини КК, за якою квалiфiкованi дii виконавця, але з обовязковим посиланням на вiдповiдну частину ст. 19 КК.
Отже, квалiфiкацiя дiяння спiвучасникiв у принципi завжди визначаСФться дiями виконавця, за винятком деяких випадкiв, про що буде сказано нижче.
При вирiшеннi питання про вiдповiдальнiсть спiвучасникiв слiд враховувати обставини, що посилюють або помякшують вiдповiдальнiсть, але характеризують лише особу спiвучасника, навiть якщо решта спiвучасникiв знали про iх наявнiсть. Вони можуть бути поставленi за вину лише тому спiвучаснику, на боцi якого вони СФ. РЖнакше кажучи, особистi обставини (наприклад, повторнiсть, рецидив) не можуть впливати на вiдповiдальнiсть iнших спiвучасникiв.
Згiдно з ч. 7 ст. 19 КК, крiм усiх iнших обставин, суд, призначаючи покарання спiвучасникам, повинен обовязково враховувати характер i ступiнь участi особи в злочинi.
Характер участi це та роль, яку виконуСФ спiвучасник у злочинi (чи був вiн спiввиконавцем або пiдмовником, чи поСФднував вiн в однiй особi кiлька ролей тощо).
Ступiнь участi це ступiнь iнтенсивностi, вираженостi тiСФi чи iншоi ролi при вчиненнi злочину. РЖнтенсивнiсть тiСФi чи iншоi ролi може бути рiзного ступеня i цю обставину маСФ ураховувати суд, визначаючи конкретну мiру покарання спiвучаснику. Так, можна бути активним посiбником, а можна сприяти вчиненню злочину пiд впливом погроз, шантажу, примусу. Очевидно, що ступiнь участi цих посiбникiв у злочинi рiзний, що й повинен ураховувати суд.
3.3. Спецiальнi питання вiдповiдальностi за спiвучасть
Крiм розглянутих загальних виникаСФ й низка так званих спецiальних питань вiдповiдальностi за спiвучасть. До них вiдносяться:
1) Посередня виннiсть (або посереднСФ заподiяння чи посереднСФ виконання). МаСФ мiiе там, де фактичним (так би мовити, фiзичним) виконавцем злочину виступаСФ особа, яка не пiдлягаСФ кримiнальнiй вiдповiдальностi внаслiдок неосудностi або недосягнення вiку кримiнальноi вiдповiдальностi.
В таких ситуацiях особа, яка фактично вчиняСФ злочин, не несе кримiнальноi вiдповiдальностi внаслiдок ii неосудностi або недосягнення певного вiку. Вiдсутня в таких випадках i спiвучасть у злочинi. Так званий пiдмовник або посiбник чи органiзатор, тобто особи, якi використовують неосудного або особу, яка не досягла вiку кримiнальноi вiдповiдальностi, розглядаються як виконавцi вчиненого злочину. Тут особа, яка фактично вчинила злочин (тобто не?/p>