Форми спiвучастi
Информация - Криминалистика и криминология
Другие материалы по предмету Криминалистика и криминология
?ом крадiжка переросла в розбiй), тобто за ст. 142 КК, решта спiвучасникiв вiдповiдатиме за спiвучасть в крадiжцi, тобто за ст. 140 КК з посиланням в разi необхiдностi на вiдповiдну частину ст. 19 КК.
Якiсний екiес маСФ мiiе там, де виконавець вчиняСФ неоднорiдний, зовсiм iнший, нiж був задуманий спiвучасниками, злочин на додаток до того, який був узгоджений з спiвучасниками. При такому екiесi виконавець вiдповiдаСФ за правилами реальноi сукупностi злочинiв: за задуманий i вчинений за згодою спiвучасникiв злочин i за той злочин, що став наслiдком його екiесу. Наприклад, виконавець, увiйшовши в квартиру, раптово застав там ii господарку i, застосувавши насильство, згвалтував ii. У цьому випадку вiн вчинив два злочини (крадiжку i згвалтування), спiвучасники ж вiдповiдатимуть тiльки за крадiжку.
Таким чином, спiвучасники як при кiлькiсному, так i при якiсному екiесi виконавця вiдповiдальностi за екiес не несуть (оскiльки цей злочин не охоплювався iх умислом). Вони вiдповiдають лише в межах згоди, що вiдбулася мiж ними, тобто за той злочин, що був ними спiльно задуманий.
Останнiм часом поняття екiесу виконавця намагаються пiдмiнити бiльш широким поняттям екiесу спiвучасника, вважаючи, що автором екiесу може бути не тiльки виконавець злочину, а й будь-який iнший спiвучасник. При цьому, однак, не ураховуСФться, що стосовно екiесу (до того злочину, який якраз i складаСФ змiст екiесу) будь-який спiвучасник СФ виконавцем, оскiльки саме вiн вчиняСФ дii, що утворюють обСФктивну сторону злочину, що СФ наслiдком екiесу. Тому правильно говорити не про екiес спiвучасника, а про екiес виконавця.
5) Безнаслiдкова спiвучасть. МаСФ мiiе там, де виконавцю не вдалося вчинити закiнчений злочин i вiн вчинив лише готування чи замах, на чому його злочинна дiяльнiсть була перепинена (перервана). В таких ситуацiях виконавець несе вiдповiдальнiсть за готування до злочину або за замах на злочин. Решта ж спiвучасникiв вiдповiдають за спiвучасть в готуваннi до злочину або за спiвучасть в замаху на злочин залежно вiд того, на якiй з цих стадiй була перепинена (перервана) злочинна дiяльнiсть виконавця. Наприклад, виконавець повинен був пiдпалити будову i знищити ii, однак був затриманий на мiii злочину. Його дii (замах на пiдпал) квалiфiкуються за ч. 2 ст. 17 i ч. 2 ст. 145 КК, а дii решти спiвучасникiв за вiдповiдною частиною ст. 19, ч. 2 ст. 17 i ч. 2 ст. 145 КК. Або, наприклад, виконавцi, якi входили в органiзовану групу для вчинення вимагання, були затриманi. Встановлено, що якийсь громадянин, який не входив у групу, заздалегiдь обiцяв iм надати автомашину з тим, щоб пiсля вчинення злочину вони зникли з мiста подii. Дii виконавцiв, якi створили органiзовану групу, утворюють собою готування до злочину (в нашому випадку створення умов для вчинення вимагання) i повиннi квалiфiкуватися за ч. 1 ст.17 i ч. З ст. 144 КК (готування до вимагання органiзованою групою). Пособник несе вiдповiдальнiсть за ч. б ст. 19, ч. 1 ст. 17 i ч. 3 ст.144 КК (пособництво в готуваннi до вимагання органiзованою групою).
6) Невдале пiдмовництво або пособництво. МаСФ мiiе там, де можливий (ймовiрний, потенцiйний) виконавець вiдхиляСФ пропозицiю вчинити злочин (брати участь у вчиненнi злочину), яка може виходити вiд пiдмовника, пособника або навiть органiзатора. Наприклад, пiдмовник умовляСФ виконавця вчинити вбивство, обiцяючи за це грошову винагороду. Однак виконавець вiдхиляСФ цю пропозицiю пiдмовника, не погоджуСФться з ним, хоча б тому, що боiться викриття i майбутнього покарання. Внаслiдок цього тут не може бути й мови про спiвучасть. Тому вiдповiдальнiсть за правилами про спiвучасть тут виключаСФться, ст. 19 КК застосована бути не може. У подiбних ситуацiях потенцiйний (ймовiрний) виконавець кримiнальноi вiдповiдальностi не несе, а решта спiвучасникiв вiдповiдають за готування до злочину, який вони задумали вчинити, тобто за ч. 1 ст. 17 КК i вiдповiдною статтею Особливоi частини КК, оскiльки iх дiяльнiсть по пiдшуканню спiвучасникiв СФ не що iнше, як створення умов для вчинення злочину. В нашому прикладi пiдмовник вiдповiдатиме за готування до вбивства.
7) Добровiльна вiдмова спiвучасникiв. Чинне законодавство не мiстить норми про добровiльну вiдмову спiвучасникiв. Практика i теорiя в цих випадках застосовують положення ст. 18 КК про добровiльну вiдмову. Це означаСФ, що в разi добровiльноi вiдмови спiвучасникiв злочин не повинен бути доведений до кiнця при усвiдомленнi винним фактичноi можливостi завершити злочин, закiнчити його.
Однак при спiвучастi дiСФ не одна, а кiлька осiб, причому iх дii опосередкованi свiдомою поведiнкою виконавця злочину. Звiдси тут застосовуються наступнi положення.
1) Добровiльна вiдмова виконавця розглядаСФться за правилами ст. 18 КК i не маСФ будь-яких особливостей у порiвняннi з добровiльною вiдмовою особи, яка дiСФ iндивiдуально.
2) Решта спiвучасникiв при добровiльнiй вiдмовi виконавця несуть вiдповiдальнiсть за готування до злочину або за замах на злочин, залежно вiд того, на якiй з цих стадiй виконавець добровiльно вiдмовився вiд доведення злочину до кiнця. На практицi мав мiiе такий випадок. ТроСФ спiвучасникiв домовилися вчинити пiдпал будови з помсти до ii володаря. Пiдмовник умовив виконавця вчинити цей пiдпал, а пособник приготував i дав виконавцю бензин та iншi предмети, необхiднi для пiдпалу. Виконавець, зявившись на мiiе злочину, пристосував усе необхiдне для пiдпалу, навiть запалив полумя, i, усвiдомлюючи повну можливiсть вчинити задумане, пiдпалювати будову не став