Фiнансовi аспекти санацii
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
? економiчноi теорii про те, що в умовах монополii за вiдсутностi ринкового регулювання цiн коливаннями попиту i пропозицii та державного контролю за цiнами неминучi зростання цiн i одночасне скорочення обсягiв виробництва.
Спад промислового виробництва мав структурний характер. Одночасно з скороченням виробництва окремих видiв продукцii стала спостерiгатися стабiлiзацiя випуску продукцii iнших видiв. Така ситуацiя в промисловостi мала мiiе вперше з початку економiчних реформ.
Зростання цiн i спад виробництва одночасно супроводжувалися прогресивним зростанням всiх видiв неплатежiв i, перш за все, мiж пiдприСФмствами.
До певноi мiри у формуваннi неплатежiв брала участь держава, яка, продекларувавши ринковi свободи виробникiв, в той же час зобовязало iх здiйснювати обовязковi поставки сiльському господарству, армii за вiдсутностi реальних розрахункiв.
Основна причина неплатоспроможностi визначалася складом оборотних коштiв, де абсолютно переважав позиковий капiтал. Через це пiдприСФмство регулярно виявлялися перед вибором:
Вж або розплачуватися своСФчасно за узятим и зобовязаннями, але тодi нiчого не залишалося на дiяльнiсть;
Вж або продовжувати дiяльнiсть, але тодi оплата за зобовязаннями зволiкалася на мiсяцi i роки.
Галузь в найменшiй мiрi користувалася банкiвським кредитом i своСФю ззовнi благополучною дiяльнiстю пригноблювала дiяльнiсть iнших пiдприСФмств (якi вiддавали iй ресурси), а також блокувала витрати бюджету i позабюджетних фондiв.
Можна сказати, що намiтився розрив маршрутiв товарних i грошових потокiв, що утрудняло валютно-експортний контроль i збiр податкiв, а також створило грунт для численних зловживань.
Також спостерiгалися численнi i рiзноманiтнi зловживання капiталом пiдприСФмств з боку керiвникiв.
Основна суть зловживань - у характернiй тенденцii не накопичувати капiтал, примушуючи його працювати краще, а навпаки, безповоротно його витрачати або перемiщувати в iншi структури.
Було безлiч випадкiв нерацiональних витрат на фонi неплатоспроможностi, неплатежiв бюджету.
Щодо характеру використання оборотних коштiв слiд зазначити, що оборотнi кошти пiдприСФмств пiдроздiляються на:
- вкладення у виробництво, де засоби обслуговують виробництво i його потреби (запаси, iнструменти, задiли, вкладення в незавершене виробництво; в готову, але нереалiзовану продукцiю, тощо);
- вкладення в розрахунки, де засоби обслуговують iншi види дiяльностi.
У доперебудовний перiод невиробнича частина оборотних фондiв (розрахункiв) складала 40 - 50% вiд виробничоi. Тобто, якщо прийняти виробничу частину за 100 умовних одиниць, то всi оборотнi фонди складали 150 одиниць. В дослiджуваний перiод ситуацiя рiзко змiнилася.
Очевидне дуже значне зростання оборотних коштiв, що нiяк не обумовлене виробничою необхiднiстю, оскiльки рiзко зростають не вкладення у виробництво, а результати вiд нього.
Слiд констатувати, що при дiйснiй наявностi у складi дебiторськоi заборгованостi боргiв армii, сiльського господарства та iнших "обСФктивних" боржникiв iх вплив на загальну неплатоспроможнiсть в значнiй мiрi перебiльшувався.
Поширеним використанням оборотних фондiв стало утримання засобiв на валютному рахунку з подальшим "витягуванням" курсовоi рiзницi. У рядi випадкiв доходи вiд валютноi курсовоi рiзницi наближалися за величиною до доходiв вiд основноi дiяльностi.
Виявилася практика повного iгнорування позикового походження засобiв в оборотi, коли чужi ресурси, що потрапляли в розпорядження пiдприСФмств, широко використовувалися в егоiстичних цiлях поточного споживання.
Спостерiгалися численнi випадки, коли ексклюзивнi пiдприСФмства збiльшували власний капiтал за рахунок використання i обслуговування оборотних фондiв пiдприСФмств з явноi згоди iх керiвникiв. В цiлому, оцiнюючи результати мiжвiдомчого аналiзу проблеми неплатежiв, можна зробити висновок, що разом з комплексом обСФктивних причин зростання неплатежiв через руйнування СФдиного економiчного простору колишнього СРСР i вiдповiдно РЕВ, неплатежi, а отже i неплатоспроможнiсть багатьох украiнських пiдприСФмств в специфiчних умовах переходу вiд соцiалiстичноi планово-адмiнiстративноi економiки до ринковоi були спровокованi, з одного боку, недостатньою компетентнiстю фiнансового керiвництва пiдприСФмств, а з iншого, - приватними iнтересами керiвникiв вивести частину капiталу пiдприСФмств в сферу торгового обороту та iншi невиробничi сфери.
З моменту виникнення приватноi власностi закони нiколи не були милосердними до неспроможних боржникiв. Вид покарання неспроможного боржника тепер значною мiрою залежить вiд того, з яких причин боржник став банкрутом. Якщо банкрутство настало в наслiдок дii обСФктивних обставин, то покарання СФ мiнiмальним, а якщо воно СФ результатом шахрайства, недбалостi чи халатностi, то виннi в цьому особи пiдлягають адмiнiстративним та кримiнальним покаранням. У результатi еволюцii законодавства про банкрутство пiдприСФмств до нього дедалi бiльше вносилося норм, спрямованих не стiльки на лiквiдацiю боржника, скiльки на його фiнансове оздоровлення.
Загалом законодавство про банкрутство спрямоване на:
1) запобiгання непродуктивному використанню активiв пiдприСФмства;
2) реабiлiтацiю пiдприСФмств, якi опинилися на межi банкрутства, маючи значнi резерви для успiшноi фiнансово-господарськоi дiяльностi в майбутнь