Фiнансовi аспекти санацii
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
Вµ пiдприСФмства створюються i знаходять своСФ мiiе на ринку краiни як продукт iнiцiативи пiдприСФмцiв, що зацiкавленi в доходах вiд дiяльностi, радянська економiка в основному була збудована пiсля 30-х рокiв на основi централiзованих планiв з розрахунку СФдиних i досить низьких енергетичних i транспортних тарифiв.
ПiдприСФмства будувалися дуже крупними i через це негнучкими. Кожне пiдприСФмство зазвичай спецiалiзувалося на своiх виробничих функцiях. Дублювання (i потенцiйноi конкуренцii) допускалося дуже мало.
У результатi створилася мережа дуже великих, малогнучких пiдприСФмств з високим ступенем монополiзму, з високою енергоСФмнiстю i значною залежнiстю вiд транспортноi мережi. Багато хто з них виявився абсолютно неконкурентоспроможними, коли на украiнський ринок стати надходити iмпортнi товари.
2. Якщо в однi пiдприСФмства вкладалося надмiрно багато засобiв, iншi через дефiцит капiтальних вкладень ледве розвивалися. В результатi нагромадилася достатньо висока частка застарiлих пiдприСФмств, малопродуктивних шахт, сталеливарних заводiв, якi, на жаль, в умовах ринку виявилися зайвими.
3. Дуже багато заводiв будувалися як унiверсальнi виробництва для випуску одиничних i малосерiйних виробiв. На таких заводах були вiдсутнi конвеСФри або виробничi потоки. Подiбнi заводи, якi можна назвати заводами-конгломератами, це по сутi велика добре оснащена майстерня, не здатна, проте, приносити прибуток. В умовах ринку такi пiдприСФмства також виявилися неконкурентоспроможними.
4. Соцiалiстична економiка винайшла особливi форми пiдприСФмств, якi нiде в свiтi не iснувати, наприклад, колгоспи i радгоспи, якi зайняли цiлi господарськi нiшi. Очевидно, що колгоспи i радгоспи в своiй масi, за винятком господарств, що особливо досягли и успiху, неконкурентоспроможнi в умовах свободи iмпорту продуктiв.
Проте реальна перебудова сiльського господарства на фермерський спосiб виробництва потребуСФ таких гiгантських зусиль i вкладень, якi в сьогоднiшнiх умовах держава не готова навiть осмислити.
5. Соцiалiстична економiка завжди вiдрiзнялася високим рiвнем мiлiтаризацii, великою кiлькiстю оборонних i працюючих на обороннi потреби пiдприСФмств, де виробництво цивiльноi продукцii, так званих товарiв народного споживання, складало дуже невелику питому вагу.
Зниження державного оборонного замовлення поставило такi пiдприСФмства в дуже складне становище.
6. Соцiалiстична економiка розвивалася на просторi всього соцiалiстичноi о табору, незважаючи на його умовнi державнi i економiчнi межi.
Бiльш того, закладалися i реалiзовувалися схеми мiждержавноi кооперацii, коли вирiб або вузол машини вироблялися в однiй краiнi, а збирання в iншiй.
Соцiалiстична адмiнiстративно-планова економiка виробила таке економiчне середовище i менталiтет, наслiдки яких ще довгi роки проявлятимуть себе в економiчних рiшеннях управляючих.
У 1930 1950 pp. взагалi не iснувало поняття прибутку. Доходи пiдприСФмств вилучалися в повному обсязi, ще у момент вiд вантаження пiдприСФмствами продукцii. На вищих рiвнях управлiння народним господарством цi доходи складалися i перерозподiлялися. Частково вони поверталися на пiдприСФмства, але не як зароблене, а як одержане.
ПiдприСФмства одержували капiтальнi вкладення, фонд заробiтноi плати i так аж до суми витрат на вiдрядження, тобто фактично були поставленi в умови жорсткого кошторису витрат, який нiколи не увязувався з реальною прибутковiстю пiдприСФмства.
Вiдповiдно розвинувся менталiтет, орiСФнтований:
- виконувати плани кошторису, але не навчений навикам управлiння фiнансами;
- при будь-якому вiдповiдному випадку просити в держави, вважаючи це природним правом;
=> витрачати зароблене i одержане на те, що ранiше особливо не допускалося або стримувалося (на iнвестицii, елементи зовнiшньоi розкошi iномарки, стильнi меблi, на закордоннi вiдрядження, тощо). РЖншими словами, багаторiчнi заборона i вимушений прихований аскетизм породили тягу до марнотратства, яке проявляло себе, як тiльки представилися вiдповiднi умови.
Вся ця сукупнiсть специфiчних характеристик визначила особливу схильнiсть багатьох украiнських пiдприСФмств до кризи i предбанкрутних явищ в умовах реформування економiки.
Безпосередньому початку ринкових реформ передував короткостроковий перiод первинного становлення приватних комерцiйних структур. Доходи дуже багато кого з них ТСрунтувалися на цiнових ножицях мiж встановленими державними цiнами на продукцiю i фактичними ринковими.
Ринковi цiни стали орiСФнтиром для пiдприСФмств в умовах вiдмiни державного регулювання цiн.
По окремих видах продукцii цiни перевищили свiтовий рiвень. Це породило затоварювання або вiдвантаження товарiв без передоплати з високим ризиком, що вони не будуть вчасно сплаченi.
Широкого поширення набули розрахунки по так званому бартеру, коли сторони обмiнювалися товарами без грошових розрахункiв, хоча при цьому виникали податковi зобовязання i не утворювалися засоби навiть на оплату працi.
Фактично за панування монополiй - пiдприСФмств-гiгантiв, що не мали на внутрiшньому ринку конкурентiв, був спровокований iнтерес до зростання доходiв пiдприСФмств за рахунок зростання цiн на продукцiю при знижених обсягах виробництва. Це призвело до рiзкого зростання цiн i одночасного зниження обсягiв виробництва. Починаючи з сiчня 1992 p., Украiна (i не тiльки вона, а й багато краiн колишнього соцтабору) фактично пiдтвердила положенн?/p>