Geum.ru


Фiзiологiя системи кровi

Информация - Биология

Другие материалы по предмету Биология

у кровi в органiзмi при пораненнях i рясних кровотечах, як полiпшити склад i якiсть кров, що гiршала при захворюваннях, i т.д. В даний час ясно, що невдачi були слiдством переливання великих кiлькостей невiдповiдноi або, як тепер говорять, несумiсноi за системою АВО кровi. Було встановлено, що i вiд людини людинi переливати кров можна тiльки за певними показниками, оскiльки кров рiзних людей теж не завжди буваСФ сумiсною.

Дуже важливу роль зiграло вiдкриття груп кровi, внаслiдок чого були розкритi причини деяких ускладнень, що дало можливiсть попередити iх. Виявилось, що ускладнення при переливаннi кровi тварин людинi вiдбуваються тому, що сироватка кровi людини склеюСФ i руйнуСФ кровянi тельця тварин. Використовуючи цi данi, вiденський бактерiолог К. Ландштейнер (1901 р.) i польський лiкар Я.Янськiй (1907 р.) вiдкрили закони склеювання еритроцитiв однiСФi людини сироваткою iншоi i встановили, що по властивостях кровi все людство можна роздiлити на 4 групи: О(I), А(II), В(III), АВ(IV). З вiдкриттям груп кровi, ii переливання як лiкувальний метод став швидко розвиватися. Перше переливання з урахуванням груп сумiсностi провiв в 1909 р. американський хiрург Дж. Крайл. Це вiдкриття рiзко скоротило число ускладнень. У 1940 р. був встановлений резус-фактор (Rh-фактор) позитивний i негативний, названий так по назвi мавп резусiв, у яких була виявлена наявнiсть антиген в еритроцитах.

В даний час донорство вийшло за межi вузько медичноi проблеми, коли вирiшувалось тiльки питання про забезпечення кровю лiкувальних установ, i стало проблемою соцiальною, яка вiдображаСФ взаСФмовiдношення мiж людьми, i тим самим зачiпаСФ iнтереси всього нашого суспiльства

7. Вiковi особливостi

У дорослоi людини кiлькiсть кровi становить приблизно 7...8% маси ii тiла. У дiтей кровi вiдносно маси тiла бiльше, нiж у дорослих. У новонароджених кiлькiсть кровi становить 14,7% маси, у дiтей одного року 10,9%, у дiтей 14 рокiв 7%. Це повязано з бiльш iнтенсивним обмiном речовин у дитячому органiзмi. У дорослих людей масою 60...70 кг загальна кiлькiсть кровi 5...5,5 л.

У новонародженого лейкоцитiв значно бiльше, нiж у дорослоi людини (до 20 000 в 1 мм3 кровi). В першу добу життя кiлькiсть лейкоцитiв зростаСФ (вiдбуваСФться розсмоктування продуктiв розпаду тканин дитини, тканинних крововиливiв, можливих пiд час пологiв) до 30 000 в 1 мм3 кровi.

3 другоi доби життя кiлькiсть лейкоцитiв знижуСФться i до 7...12-го дня досягаСФ 10 000...12 000. Така кiлькiсть лейкоцитiв зберiгаСФться у дiтей першого року життя, пiсля чого вона знижуСФться i до 13... 15 рокiв дорiвнюСФ кiлькостi лейкоцитiв у дорослоi людини. Чим менше вiк дитини, тим ii кров мiстить бiльше незрiлих форм лейкоцитiв.

Лейкоцитарна формула маСФ своi вiковi особливостi: високий вмiст лiмфоцитiв i мала кiлькiсть нейтрофiлiв у першi роки життя поступово вирiвнюються, досягаючи до 5...6 рокiв майже однакових величин. Пiсля цього процент нейтрофiлоци-тiв неухильно зростаСФ, а процент лiмфоцитiв знижуСФться.

Малим вмiстом нейтрофiлiв, а також недостатньою iхньою зрiлiстю почасти пояснюСФться велика сприйнятливiсть дiтей молодшого вiку до iнфекцiйних хвороб. У дiтей перших рокiв життя до того ж фагоцитарна активнiсть нейтрофiлiв найнижча.

Серце дитини пiсля народження не тiльки росте, збiльшуючись у всiх напрямках, у ньому вiдбуваються процеси формоутворення. Серце новонародженого маСФ поперечне положення i майже кулясту форму. Вiдносно велика печiнка робить високим склепiння дiафрагми, ось чому i положення серця у новонародженого вище. На кiнець першого року життя пiд впливом сидiння i стояння та у звязку з опусканням дiафрагми серце займаСФ косе положення. В 2тАж3 роки верхiвка серця доходить до 5 ребра, а у 10-рiчних дiтей межi серця майже такий самий, як i в дорослих.

Рiст передсердь протягом першого року життя випереджаСФ рiст шлуночкiв, потiм вони ростуть майже однаково i тiльки пiсля 10 рокiв рiст шлуночкiв починаСФ обганяти рiст передсердь.

Список використаноi лiтератури

  1. Антипчук Ю.П., Вожик Й.Б., ЛебедСФва Н.С., Лунiна Н.В. Анатомiя i фiзiологiя дитини (з основами шкiльноi гiгiСФни). Практикум. К.: Вища школа, 1984.
  2. Белецкая В.И. и др. Школьная гигиена. М.: Просвещение, 1983.
  3. Гуминский А.А., Леонтьева И.И., Тупицина Л.П. Руководство к выполнению лабораторных занятий по возрастной физиологии. М.: МГПИ, 1984.
  4. Даценко РЖ.РЖ. ГiгiСФна i екологiя людини. Львiв: Афiша, 2000.
  5. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология. М.: Высшая школа, 1985.
  6. Литвинова Г.О., Ванханен В.Д. ГiгiСФна. К.: Здоровя, 1994.
  7. Подоляк-Шумило Н.Г., Познанський С.С. Шкiльна гiгiСФна. К.: Вища школа, 1981.
  8. Хрипкова А.Г. Вiкова фiзiологiя. К.: Вища школа, 1982.
  9. Хрипкова А.Г. и др. Возрастная физиология и школьная гигиена. М.: Просвещение, 1990.