Фiзiологiя системи кровi
Информация - Биология
Другие материалы по предмету Биология
сiдання кровi. Його легко видiлити iз плазми в осад. Плазму, позбавлену фiбриногену, називають сироваткою кровi. Сироватка, на вiдмiну вiд плазми, не зсiдаСФться. /
Бiлки надають кровi необхiдноi вязкостi, що важливо для пiдтримання тиску кровi на постiйному рiвнi.
Зсiдання кровi. Поки кров тече по непошкоджених кровоносних судинах, вона залишаСФться рiдкою. Але варто поранити судину, як досить швидко утворюСФться згусток. Кровяний згусток (тромб), нiби пробка, закупорюСФ ранку, кровотеча припиняСФться, i ранка поступово загоюСФться. Якби кров не зсiдалася, людина могла б загинути вiд найменшоi подряпини.
Кров людини, випущена iз кровоносноi судини, зсiдаСФться протягом 3...4 хв.
Зсiдання кровi важлива захисна реакцiя органiзму, яка запобiгаСФ крововтратi й таким чином зберiгаСФ сталiсть обСФму циркулюючоi кровi.
В основi зсiдання кровi лежить змiна фiзико-хiмiчного стану розчиненого в плазмi кровi бiлка фiбриногену. Фiбриноген у процесi зсiдання кровi перетворюСФться на нерозчинний фiбрин. Фiбрин випадаСФ у виглядi тонких ниток. Нитки фiбрину утворюють густу дрiбновiчкову сiтку, в якiй затримуються форменi елементи. УтворюСФться згусток, або тромб. Поступово вiдбуваСФться ущiльнення кровяного згустка. Ущiльнюючись, вiн стягуСФ краi рани i цим сприяСФ ii загоюванню. При ущiльненнi згустка в нього видавлюСФться прозора жовтувата рiдина сироватка.
В ущiльненнi зтустка важлива роль належить тромбоцитам, в яких мiститься речовина, що сприяСФ стисненню згустка. Цей процес нагадуСФ зсiдання молока, де бiлком, який зсiдаСФться, СФ казеiн; при утвореннi сиру, як вiдомо, теж вiддiляСФться сироватка. В мiру загоювання рани згусток фiбрину розчиняСФться i розсмоктуСФться.
В 1861 р. професор Юрiвського (тепер Тартуського) унiверситету А.А. Шмiдт встановив, що процес зсiдання кровi СФ ферментативний.
Перетворення розчиненого в плазмi кровi бiлка фiбриногену . в нерозчинний бiлок фiбрин вiдбуваСФться пiд впливом ферменту тромбiну. В кровi постiйно мiститься неактивна форма тромбiну протромбiн, який утворюСФться в печiнцi. Протромбiн перетворюСФться в активний тромбiн пiд впливом тромбопластину в присутностi солей кальцiю. Солi кальцiю е в плазмi кровi, .а тромбопластину в циркулюючiй кровi нема. Вiн утворюСФться при руйнуваннi тромбоцитiв або при пошкодженнi iнших клiтин тiла. Утворення тромбопластину також складний процес. Крiм тромбоцитiв, в утвореннi тромбопластину беруть участь ще деякi бiлки плазми кровi. Вiдсутнiсть у кровi деяких бiлкiв рiзко позначаСФться на процесi зсiдання кровi. Якщо в плазмi кровi вiдсутнiй один iз глобулiнiв (великомолекулярних бiлкiв), то настаСФ захворювання гемофiлiя, або кровоточивiсть., У людей, якi страждають на гемофiлiю, рiзко знижена здатнiсть кровi зсiдатися. Навiть невеликi поранення можуть спричинити у них небезпечну кровотечу. За останнi 30 рокiв наука про зсiдання кровi збагатилася багатьма даними. Вiдкрито ряд факторiв, якi беруть участь у зсiданнi кровi.
Процес зсiдання кровi регулюСФться нервовою системою i гормонами залоз внутрiшньоi секрецii. Вiн може, як i кожний ферментативний процес, прискорюватися i уповiльнюватися. Якщо при кровотечах велике значення маСФ здатнiсть кровi зсiдатися, то не менш важливо, щоб вона, циркулюючи в кровяному руслi, залишалася рiдкою. Патологiчнi стани, якi ведуть до внутрiшньо судинного зсiдання кровi i утворення там тромбiв, не менше небезпечнi для хворого, нiж кровоточивiсть. Загальновiдомi такi захворювання, як тромбоз вiнцевих судин серця (iнфаркт мiокарда), тромбози мозкових судин, легеневоi артерii тощо.
В органiзмi утворюються речовини, якi запобiгають зсiданню кровi. Такi властивостi СФ у гепарину, що мiститься в клiтинах легень i печiнки. В сироватцi кровi виявлено бiлок фiбринолiзин фермент, який розчиняСФ фiбрин, що утворився в кровi. кровi, отже, одночасно СФ двi системи: одна зумовлюСФ зсiдання, друга дiСФ проти зсiдання. При певнiй рiвновазi цих систем кров всерединi судин не зсiдаСФться. При пораненнях i деяких захворюваннях рiвновага порушуСФться, що й приводить до зсiдання кровi. Гальмують зсiдання кровi солi лимонноi i щавлевоi кислот, осаджуючи необхiднi для зсiдання солi кальцiю. В шийних залозах медичних пявок утворюСФться гiрудин, який дуже дiСФ проти зсiдання. Речовини, якi дiють проти зсiдання, широко застосовуються в медицинi.
Зсiдання кровi у дiтей у першi днi пiсля народження уповiльнене, особливо це помiтно на другий день життя дитини. З третього по сьомий день життя зсiдання кровi прискорюСФться i наближаСФться до норми дорослих.
У дiтей дошкiльного i шкiльного вiку час зсiдання кровi маСФ широкi iндивiдуальнi коливання. В середньому початок зсiдання настаСФ через 1...2 хв, кiнець зсiдання через 3...4 хв.
4. Ферменнi елементи кровi
Еритроцити. У людини i багатьох ссавцiв еритроцити, або червонi кровянi тiльця, являють собою безядернi клiтини двовгнутоi форми. Вони еластичнi, що допомагаСФ проходити iм по вузьких капiлярах. Дiаметр еритроцита людини 7.. .8 мкм, а товщина 2. ..2, 5 мкм. Вiдсутнiсть ядра i форма двовгнутоi лiнзи (поверхня двовгнутоi лiнзи в 1,6 раза бiльша за поверхню кулi) збiльшують поверхню еритроцитiв, а також забезпечують швидку i рiвномiрну дифузiю кисню всередину еритроцита.
В кровi людини i вищих тварин молодi еритроцити мають ядра. В процесi дозрiвання еритроцитiв ядра зникають.
Загальна поверхня всiх еритроцитiв людини понад 3000 м2, що в 1500 разiв перевищуСФ поверхню ii тiла.