Фiзiологiя системи кровi
Информация - Биология
Другие материалы по предмету Биология
?стю. У жiнок вона становить 7...12 мм/год, а в чоловiкiв 3...9 мм/год.
У новонароджених швидкiсть осiдання еритроцитiв низька (вiд 1 до 2 мм/год). У дiтей до 3 рокiв величина ШОЕ коливаСФться в межах вiд 2 до 17 мм/год. У вiцi вiд 7 до 12 рокiв величина ШОЕ не перевищуСФ 12 мм/год.
Визначення швидкостi осiдання еритроцитiв маСФ важливе дiагностичне значення в медицинi. При туберкульозi, рiзних запальних процесах в органiзмi швидкiсть осiдання еритроцитiв пiдвищуСФться. Це повязано з тим, що при запальних процесах у кровi збiльшуСФться кiлькiсть бiлкiв глобулiнiв; глобулiни адсорбуються еритроцитами, що змiнюСФ властивостi iхньоi поверхнi i приводить до прискорення ШОЕ.
Лейкоцити, або бiлi кровянi тiльця, це безбарвнi клiтини, якi мiстять ядра рiзноманiтноi форми. В 1 мм3 кровi здоровоi людини мiститься близько 6000...8000 лейкоцитiв.
При розгляданнi з мiкроскоп мазка пофарбованоi кровi можна помiтити, що лейкоцити мають рiзноманiтну форму. Розрiзняють двi групи лейкоцитiв: зернистi i незернистi. У перших у цитоплазмi мiстяться дрiбнi зернята (гранули), якi фарбуються рiзними барвниками в синiй, червоний або фiолетовий колiр. У незернистих форм лейкоцитiв таких гранул нема.
Серед незернистих лейкоцитiв розрiзняють лiмфоцити (круглi клiтини з дуже темними, округлими ядрами) i моноцити (клiтини бiльшого розмiру, з ядрами неправильноi форми).
Зернистi лейкоцити по-рiзному реагують на рiзнi барвники. Якщо зернята цитоплазми краще фарбуються основними (лужними) фарбами, то такi форми називають базофiлоцитами, якщо кислими, ацидофiлоцитами (еозинофiлами), а якщо цитоплазма фарбуСФться нейтральними фарбами, нейтрофiлоцитами.
Мiж окремими формами лейкоцитiв iснуСФ певне спiввiдношення. Спiввiдношення рiзних форм лейкоцитiв, виражене в процентах, називають лейкоцитарною формулою. При деяких захворюваннях спостерiгаються характернi змiни спiввiдношення окремих форм лейкоцитiв. У разi глистовоi iнвазii збiльшуСФться кiлькiсть ацидофiлоцитiв, при запаленнях зростаСФ кiлькiсть нейтрофiлоцитiв, при туберкульозi часто вiдмiчаСФться збiльшення кiлькостi лiмфоцитiв.
Часто лейкоцитарна формула змiнюСФться протягом захворювання. В перiод загострення iнфекцiйного захворювання, при важкому перебiговi хвороби, ацидофiлоцити можуть не виявлятися в кровi, а з початком одужання, ще до помiтних ознак полiпшення стану хворого, iх чiтко видно пiд мiкроскопом.
Кiлькiсть лейкоцитiв у кровi може змiнюватися. Пiсля прийняття iжi, важкоi мязовоi роботи вмiст цих клiтин у кровi збiльшуСФться. Особливо багато лейкоцитiв зявляСФться в кровi при запальних процесах.
У новонародженого лейкоцитiв значно бiльше, нiж у дорослоi людини (до 20 000 в 1 мм3 кровi). В першу добу життя кiлькiсть лейкоцитiв зростаСФ (вiдбуваСФться розсмоктування продуктiв розпаду тканин дитини, тканинних крововиливiв, можливих пiд час пологiв) до 30 000 в 1 мм3 кровi.
3 другоi доби життя кiлькiсть лейкоцитiв знижуСФться i до 7...12-го дня досягаСФ 10 000...12 000. Така кiлькiсть лейкоцитiв зберiгаСФться у дiтей першого року життя, пiсля чого вона знижуСФться i до 13... 15 рокiв дорiвнюСФ кiлькостi лейкоцитiв у дорослоi людини. Чим менше вiк дитини, тим ii кров мiстить бiльше незрiлих форм лейкоцитiв.
Лейкоцитарна формула маСФ своi вiковi особливостi: високий вмiст лiмфоцитiв i мала кiлькiсть нейтрофiлiв у першi роки життя поступово вирiвнюються, досягаючи до 5...6 рокiв майже однакових величин. Пiсля цього процент нейтрофiлоци-тiв неухильно зростаСФ, а процент лiмфоцитiв знижуСФться.
Малим вмiстом нейтрофiлiв, а також недостатньою iхньою зрiлiстю почасти пояснюСФться велика сприйнятливiсть дiтей молодшого вiку до iнфекцiйних хвороб. У дiтей перших рокiв життя до того ж фагоцитарна активнiсть нейтрофiлiв найнижча.
Тривалiсть життя бiльшостi форм лейкоцитiв 2...4 днi. Утворюються лейкоцити в червоному кiстковому мозковi, селезiнцi i лiмфатичних вузлах.
Значення лейкоцитiв. Основна функцiя лейкоцитiв захист органiзму вiд мiкроорганiзмiв, чужорiдних бiлкiв, стороннiх тiл, якi проникають у кров i тканини.
Лейкоцити мають здатнiсть самостiйно рухатися, випускаючи псевдонiжки (псевдоподii). Вони можуть залишати кровоноснi судини, проникаючи через судинну стiнку, i рухатися мiж
клiтинами рiзних тканин органiзму. При уповiльненнi руху кровi лейкоцити прилипають до внутрiшньоi поверхнi капiлярiв i у великiй кiлькостi залишають судини, протискуючись мiж клiтинами ендотелiю капiлярiв. На шляху свого руху вони захоплюють i пiддають внутрiшньоклiтинному перетравлюванню мiкроби та iншi стороннi тiла. Лейкоцити активно проникають, через непошкодженi судиннi стiнки, легко проходять крiзь мембрани, перемiщаються в сполучнiй тканинi пiд дiСФю рiзних хiмiчних речовин, якi утворюються в тканинах.
В кровоносних судинах лейкоцити перемiщаються вздовж: стiнок, iнколи навiть проти течii кровi. Швидкiсть руху не всiх: клiтин однакова. Найшвидше рухаються нейтрофiлоцити близько 30 мкм на хвилину, лiмфоцити i базофiлоцити перемiщаються повiльнiше. При захворюваннях швидкiсть руху лейкоцитiв, як правило, зростаСФ. Це повязане з тим, що хвороботворнi: мiкроби, якi проникли в органiзм, в результатi життСФдiяльностi видiляють отруйнi для людини речовини токсини. Вони i викликають прискорений рух лейкоцитiв.
Наблизившись до мiкроорганiзму, лейкоцити псевдонiжками, обволiкають його i втягують всередину цитоплазми (рис. 45). Один нейтрофiлоцит може поглинути 20...ЗО мiкробiв. Через годину всi вони виявл