Бiоценози мiста Чернiгова
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
Чернiгiвського мiського парку
5.3 Особливостi географо-клiматичних умов територii парку м. Чернiгiв
Територiя мiського парку маСФ досить вдале розташування. Мiський парк маСФ досить вдале розташування. Вiн розмiщений з правого боку вiд центральноi частини мiста. Досить вдале розташування парку пояснюСФться рельСФфними особливостями мiiевостi. Продовженням парку СФ Кордiвка. На територii парку СФ природнi стоячi невеликi водойми, якi сприяють достатньому зволоженню парковоi флори. Для естетичного оформлення парку спорудженi фонтани.
Рис. 4. Територiальне розмiщення Чернiгiвського мiського парку
За природними умовами територiя парку характеризуСФться теплим, легким з достатньою кiлькiстю вологи клiматом.
Щорiчно мiнiмальна температура буваСФ - 15 i нижче. В порiвняннi з лютим в березнi температурний режим в середньому пiдвищуСФться на 50С. Майже такий же рiст температури вiд березня до квiтня.
Бiльш iнтенсивний рiст температури вiдбуваСФться в травнi. Це пов`язано зi зменшенням хмарностi, збiльшенням свiтловоi частини доби i висоти сонця над горизонтом. Рiзниця в середнiх температурах за лiтнi мiсяцi невелика i складаСФ 1 - 2 0С.
Найтеплiший мiсяць року - липень. Середня температура складаСФ 19,5 - 22,8. в 75 - 80 % рокiв в лiтнiй перiод можлива температура 30 i вище. В лiтнiй перiод в районi переважають захiднi i пiвнiчно-захiднi вiтри.
Рiчна сума опадiв становить вiд 45,7 до 55,4 мм. Протягом року опади розподiляються нерiвномiрно. Бiля 70 % всiСФi кiлькостi iх випадаСФ в теплий перiод, тiльки 30 % припадаСФ на холодну пору року.
На тривалiсть перiоду вегетацii фiтомелiоративних культур впливають заморозки. В середньому по району парку в повiтрi вони припиняються в третiй декадi квiтня, а осiння починаються в кiнцi вересня - 1 декада жовтня. Середня тривалiсть без морозного перiоду в повiтрi складаСФ 153 днi.
В цiлому клiматичнi умови району мiського парку за кiлькiстю тепла, свiтла i вологи сприятливi для вирощування переважноi бiльшостi деревних порiд рослин.
На територii мiського парку ТСрунтовий покрив в переважнiй бiльшостi представлений такими основними видами ТСрунтiв: ясно-сiрi та сiрi опiдзоленi, деревно-слабопiдзолистi, темно-сiрi.
Ясно-сiрi та сiрi опiдзоленi ТСрунти утворилися пiд змiшаними i широколистими лiсами. Вiд дерново-пiдзолистих ТСрунтiв вiдрiзняються темно-бурим забарвленням iлювiальних горизонтiв завдяки високому вмiсту тут гумусу. Характерним для цих ТСрунтiв СФ менш чiтко виражений перехiд мiж горизонтами.
Ясно-сiрi опiдзоленi ТСрунти вiдрiзняються вiд сiрих меншою глибиною гумусового горизонту, який становить 14 - 15 см, та бiльш чiтко вираженими елювiальним i iлювiальним горизонтами.
Гумусово-елювiальний горизонт сiрих опiдзолених ТСрунтiв маСФ глибину 30 - 32 см. Нижче нього залягаСФ безгумусний горизонт червонувато-бурого кольору, який мiстить велику кiлькiсть присипки SiО2 i маСФ тонкоплитчату структуру. Глибше вiн переходить у червоно-бурий iлювiальний горизонт,
Ясно-сiрi та сiрi опiдзоленi ТСрунти належать до ТСрунтiв з невисокою природною родючiстю. Верхнi шари цих ТСрунтiв дуже бiднi на органiчнi i мiнеральнi колоiди, мають розпилену структуру, запливають вiд дощiв з утворенням корки.
Для полiпшення фiзичних властивостей цих ТСрунтiв, збагачення iх на поживнi речовини i зменшення кислотностi необхiдно вносити органiчнi добрива у виглядi торфокомпостiв та перегною.
Темно-сiрi опiдзоленi ТСрунти i тим бiльш чорноземи опiдзоленi за морфологiчними ознаками рiзко вiдрiзняються вiд дерново-пiдзолистих ТСрунтiв як глибиною генетичних горизонтiв, так i характером переходу горизонтiв.
Темно-сiрi опiдзоленi ТСрунти поСФднують у собi ознаки чорноземiв i дерново-пiдзолистих ТСрунтiв. Ознаки чорноземiв проявляються в добре розвиненому гумусовому горизонтi (Не), що маСФ глибину 30 - 32 см, у глибокому забарвленнi профiлю гумусом (Не+Нi становить 45 - 55 см) i в наявностi кротовин у пiдорному шарi. Пiдзолистiсть виявлена наявнiстю у верхнiй частинi ТСрунтового профiлю рясноi борошнистоi кремянковоi присипки та iлювiального горизонту. Темно-сiрi опiдзоленi ТСрунти на вiдмiну вiд чорноземiв опiдзолених мають бiльш глибокий iлювiальний i дещо менший гумусовий горизонти.
Темно-сiрi опiдзоленi ТСрунти i чорноземи опiдзоленi бiльш забезпеченi поживними речовинами, нiж ясно-сiрi i сiрi опiдзоленi ТСрунти. За характером поживного режиму iони подiбнi до ТСрунтiв чорноземного типу ТСрунтоутворення. Проте пiд дiСФю процесу опiдзолювання, що супроводиться руйнуванням вбирного комплексу, верхнi iх шари збiдненi на колоiди, мають кислу реакцiю та знижену суму ввiбраних основ.
Дерново-слабопiдзолистi ТСрунти мають невелику глибину гумусового горизонту, який часто дорiвнюСФ глибинi орного шару - 15-25 (30) см. В цих ТСрунтах майже нема цiльних прошаркiв, якi могли б затримувати вологу i поживнi речовини близько до кореневоi системи рослин, профiль iх пухкий - вiн обумовлюСФ незадовiльний водний режим, високу аерацiю.
Знiс гумусу в дерново-слабопiдзолистих пiщаних i глинисто-пiщаних ТСрунтах у верхньому шарi (0-2,0 см) незначний i становить в середньому 0,85 з незначними вiдхиленнями в той i iнший бiк. Вбирна здатнiсть цих ТСрунтiв невисока, вони ненасиченi основами. Реакцiя ТСрунтового розчину кисла: рН сольовоi витяжки 4,0-3,9, гiдролiтична кислотнiсть 1,7-2,5 мiлiеквiвалента на РЖ00 г ТСрунту, сума ввiбраних основ 1,5-5,0 м.-еквiвалентiв, ступiнь насичено?/p>