Учет в банках
Методическое пособие - Разное
Другие методички по предмету Разное
на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів, називається уповноваженим банком.
Найпоширенішими валютними операціями, що виконуються банками, є:
1. Неторговельні операції:
з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти фізичними особами;
купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти фізичними особами;
приймання готівки на інкасо;
видача дозволу на вивіз валюти;
конвертація валюти за дорученням клієнта;
операції з чеками та платіжними картками;
операції за переказами в іноземній валюті.
2. Операції з торгівлі іноземною валютою на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ):
укладання угод з метою хеджування ризиків;
укладання угод з метою отримання спекулятивного прибутку;
укладання угод з метою виконання доручень клієнтів;
укладання угод для виконання власних зобовязань банку;
укладання угод купівлі однієї іноземної валюти за іншу.
3. Операції в іноземній валюті, що виконуються за дорученням клієнтів банку:
відкриття та обслуговування поточних і вкладних (депозитних) рахунків субєктів підприємницької діяльності в іноземній валюті;
відкриття та обслуговування поточних і вкладних (депозитних) рахунків фізичних осіб в іноземній валюті;
надання кредитів в іноземній валюті.
В Україні проведення валютних операцій регулюється Декретом Кабінету Міністрів Про валютне регулювання і валютний контроль. У ньому визначено принципи здійснення юридичними і фізичними особами валютних операцій.
Учасники (субєкти) валютних операцій за цим Декретом розподіляються на дві категорії резидентів і нерезидентів.
Обєктами валютних операцій є валютні цінності, до яких відносять:
іноземну валюту, цінні папери в іноземній валюті (чеки, векселі, облігації);
інші боргові зобовязання, виражені в іноземній валюті;
дорогоцінні метали золото, срібло, платина, природні дорогоцінні каміння.
Операції з валютними цінностями поділяються на два види:
1) поточні валютні операції;
- операції, повязані з рухом капіталу.
До поточних валютних операцій відносяться:
розрахунки за товари, роботи і послуги;
за експорт та імпорт;
перекази;
погашення (сплата) короткострокових кредитів тощо.
До капітальних валютних операцій відносяться:
прямі інвестиції, тобто вкладення в статутний капітал підприємств;
портфельні інвестиції, тобто придбання цінних паперів;
довгострокове кредитування тощо.
Операції в іноземній валюті, розрахунки за якими проводяться в короткий термін, що не перевищує двох робочих днів, називають операціями спот.
Операції в іноземній валюті, розрахунки за якими здійснюються після двох робочих днів від дати укладання відповідного контракту до дати, зазначеної в контракті, називають форвардними операціями.
13.2. Загальні вимоги до обліку операцій в
іноземній валюті
У міжнародній практиці досі не існує єдиної універсальної схеми обліку валютних операцій і зарубіжні країни у своїх національних системах бухгалтерського обліку використовують різні методи відображення у фінансовій звітності операцій з іноземною валютою.
Найпоширеніші з них такі:
метод обліку за курсом на дату закриття (closing rate method), відповідно до якого всі операції з іноземною валютою відображаються в обліку за курсом на дату балансу;
метод оборотно-необоротної оцінки (Current/Non-current method), відповідно до якого поточні активи та пасиви переоцінюються за курсом на дату балансу, а довгострокові відображаються за історичною вартістю;
монетарно-немонетарний метод (Monetarn/Non-monetary method)
розподіл статей балансу на монетарні та немонетарні за грошовою ознакою;
темпоральний метод (Temporal method) полягає в оцінці активів та пасивів за поточними (або майбутніми) цінами за курсом на дату звітності, а статті, що виражені за історичною вартістю, відповідно за курсом на дату відображення в обліку.
В Україні діє Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 Вплив змін валютних курсів, який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України. Норми Положення (стандарту) 21 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Положення (стандарт) 21 не поширюється на:
операції хеджування статей з іноземної валюти;
відображення (перерахунок) показників статей фінансової звітності, наведених у валюті звітності, в іноземній валюті.
В основу бухгалтерського обліку валютних операцій в Україні покладено монетарно-немонетарний метод.
Передусім це стосується застосування принципу мультивалютності, який полягає у відображенні операцій в іноземній валюті за тими самими рахунками, що й операції у гривні. Цей принцип реалізується за допомогою додаткової бази валютних параметрів, які на рівні синтетичних рахунків забезпечують інформацією у розрізі видів банківської діяльності (операцій). На рівні аналітичних рахунків формується деталізована інформація, яка є предметом статистичної звітності.
Балансова вартість іноземної валюти визначається як вартість іноземної валюти в грошовій одиниці України, за якою вона відображена в балансі (гривневий еквівалент за офіцій