Управлiння, як предмет фiлософського аналiзу
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?-команднi, й iнформацiйно-аналiтичнi методи, але на першому мiii знаходиться соцiальна мотивацiя у виглядi високого соцiального захисту людини, мотивацii ii працi та життСФдiяльностi. Цей тип управлiння, можливо, СФ найбiльш прийнятним для украiнського суспiльства, що зафiксувало у Конституцii необхiднiсть створення соцiальноi правовоi держави. Враховуючи, що економiчну базу соцiальноi держави складаСФ змiшана економiка, в якiй поСФднуються вимоги ринковоi рацiональностi з правом будь-якого iндивiда на участь у виробничому життi та достатнСФ матерiальне забезпечення (солiдарнi ринковi вiдносини), соцiально-зорiСФнтоване управлiння передбачаСФ спрямування дii ринкових сил таким чином, щоб захистити громадян вiд стихiйноi випадковостi, забезпечити економiчну стабiльнiсть. Управлiння в такому разi спрямовуСФться на створення такоi соцiальноi мережi органiзацii життя громадян, в якiй буде здiйснюватися перерозподiл доходiв мiж рiзними соцiальними верствами населення через встановлення прийнятноi системи оподаткування, фiнансування соцiальних програм, заохочення доброчинноi дiяльностi, i будуть забезпечуватися оптимальнi умови для реалiзацii потреб та iнтересiв громадян, iх соцiальна злагода. РЖдея такоi держави, яка б стала паладiумом демократичних свобод, головним гарантом таких соцiальних i моральних цiнностей, як добробут, суспiльна злагода, справедливiсть, згода людей усiх нацiональностей, право людини на власний етичний шлях, - це давня мрiя украiнських демократiв, зокрема М.Грушевського та М.Драгоманова.
Соцiальна держава у кожнiй краiнi формуСФться у вiдповiдностi з особливостями соцiально-полiтичного, iсторичного, нацiонального розвитку та певними традицiями. У суспiльнiй практицi нараховуються рiзнi моделi соцiальноi держави (скандинавська, американська, нiмецька тощо), якi вiдбивають як унiверсальнi риси такого державного устрою, так i нацiонально-специфiчнi особливостi соцiального буття людей, уособлюють як позитивнi досягнення, так i наявнi суперечностi соцiального будiвництва. Для становлення украiнськоi соцiальноi держави найбiльш прийнятними могли б бути такi засади: солiдарнiсть як певна координована СФднiсть, що iмплiцитно визнаСФться усiма членами суспiльства в сумiсних дiях i спiлкуваннi; нацiональна iдея, яка може забезпечити самоiдентифiкацiю украiнського народу, його iнтеграцiю в громадянське суспiльство. Здiйснення вiдповiдних економiчних, полiтичних, соцiальних заходiв для реалiзацii цiСФi мети не методом спроб i помилок, а на основi чiтко продуманоi управлiнськоi стратегii i тактики, взаСФмодiя управлiння, влади i держави як безпосереднiй регулятор вiдносин мiж людьми, що визначаСФ i напрямки, i змiст iх дiяльностi, СФ умовами для такого розвитку украiнського суспiльства.
Рiвнi дii сучасного управлiння
Свiдомий, цiлеспрямований i обСФктивний характер управлiння визначаСФться також тим, що, виступаючи як спосiб життСФдiяльностi людини i суспiльства, воно формуСФться, з одного боку, на основi природних i соцiальних законiв, з iншого боку, включаСФ iдеально-плануючу, творчу дiяльнiсть субСФкта iдею, яка надаСФ управлiнськiй дiяльностi сенс i вектор спрямованостi у вiдповiдностi з пiзнаними природними та соцiальними законами. Загалом, в основу змiсту управлiнськоi дiяльностi покладаються не лише обСФктивнi фактори, а й iдеальнi знання людини (природно-науковi, технологiчнi, органiзацiйнi, гуманiтарнi, соцiальнi) та суспiльнi iдеали, соцiальнi теорii, моделi, програми, принципи i норми людського спiвiснування. Виходячи з цього, автори монографii Философия управления видiляють три рiвнi управлiнськоi дiяльностi:
- технологiчний, який включаСФ в себе знання, досвiд i працю, природнi, науковi, iнформацiйнi, технологiчнi якостi матерiального i духовного виробництва, що визначаСФ можливiсть i вмiння управлiнця отримати бажаний результат, який ще до самого процесу працi мав мiiе у його свiдомостi у виглядi iдеальноi моделi, тобто на цьому рiвнi управлiнець маСФ конкретнi професiйнi знання про обСФкт соцiального управлiння, його природу i закони функцiонування;
- прагматичний, який визначаСФ, наскiльки корисним СФ для людини той чи iнший продукт, чи задовольняСФ вiн потреби та iнтереси людини i суспiльства, чи спрямований вiн на розвиток прогресу, адже створенi матерiальнi та духовнi продукти мають бути жаданими у суспiльствi й корисними для людини, тобто на цьому рiвнi управлiння здiйснюСФться мовби перша прагматична орiСФнтацiя продуктiв матерiального i духовного виробництва на людину, суспiльство, iх субСФктивацiя та присвоСФння за критерiями корисностi для задоволення матерiальних та духовних потреб.
- Найвищим рiвнем доцiльного соцiального управлiння автори вважають морально-свiтоглядний, в якому технологiчний та прагматичний рiвнi набувають другоi корекцii пiд впливом таких унiверсальних моральних якостей, як благо, любов, добро, гуманiзм та альтруiзм. У людському спiвiснуваннi саме цi якостi лежать в основi громадянського суспiльства i включаються до змiсту управлiння i речами, i людьми, й iнформацiСФю. Цей рiвень соцiального управлiння складаСФться з таких елементiв, як загальнолюдськi, етнiчнi, нацiональнi, духовно-культурнi цiнностi, менталiтет людей, iндивiдуально-особистiснi та суспiльнi iдеали, норми, принципи соцiальноi комунiкацii, а також соцiальнi моделi, теорii та програми. Всi цi елементи вiдповiдають на головне питання управлiнськоi дiяльностi