Управлiння, як предмет фiлософського аналiзу
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
В·печення певних природних та соцiальних факторiв для створення умов нормальноi життСФдiяльностi; i як суперечностi мiж дiйсним станом субСФкта i тим, до якого вiн прагне; по-друге, потреби постiйно змiнюються i розвиваються в певному потенцiальному вiдношеннi з тим чи iншим обСФктом; тобто мають реактивний i динамiчний характер i завжди повязанi з волею, прагненням людини до влади як у фiзiологiчному, матерiальному, так i в психологiчному, духовно-культурному вiдношеннi; по-третСФ, подiл потреб на вiтальнi i соцiально-культурнi СФ досить умовним i вiдносним, насправдi цi два види потреб тiсно повязанi мiж собою, переходять одна в одну i проявляються як на iнстинктивному, так i на свiдомому рiвнi, тобто, фiзiологiчнi iнстинктивнi потреби людей облагороджуються.
Серед причин потреб, якi виникають у людини, можна видiлити такi, як фiзiологiчний, психологiчний i розумовий стан людини; ii прагнення отримати певну вигоду вiд задоволення потреби; можливий душевний конфлiкт мiж дiяльнiстю i свiдомiстю; зовнiшнi науковi, технiчнi, технологiчнi умови, до яких треба пристосуватися i використати в своiх цiлях; радикальнi змiни в управлiннi тiСФю чи iншою органiзацiСФю, якi потребують змiни програми, моделi та способiв управлiння тим чи iншим обСФктом; змiни i суперечностi нацiонального, расового, соцiального, загальнодержавного i ментального характеру, якi вiдбуваються в тому чи iншому конкретному суспiльствi й впливають на життСФдiяльнiсть людини.
Слiд звернути увагу i на те, що, з точки зору соцiальноi взаСФмодii i поведiнки iндивiда, пiрамiда А.Маслоу, навiть модернiзована П.Херсi та К.Бланшардом, якi стверджували, що для розвинутих краiн пiрамiда видозмiнюСФться за рахунок збiльшення обсягу потреб бiльш високого рiвня, що приводить ii до перевернутого стану, не знаходить реального втiлення у життСФвiй практицi
Перед управлiнням виникаСФ проблема виявлення сутностi цих потреб i способiв iх задоволення таким чином, щоб протидiяти низьким нерозвинутим або нездоровим потребам людей i подолати суперечностi мiж iндивiдуальними i суспiльними потребами. Це дасть змогу забезпечити опосередкованi звязки iндивiда як з суспiльством в цiлому, так i з окремими його сферами й iнститутами.
Потреби нерозривно повязанi з iнтересами. Якщо потребу можна розглядати як змiст, то iнтерес виступаСФ як форма буття потреби, спосiб ii iснування. Разом з тим, iнтерес маСФ i своi специфiчнi особливостi. РЖнтерес, виступаючи як реальна причина соцiальних дiй, може мати iнтуiтивний, свiдомий i змiшаний характер, може розглядатися не як фактичне, а як бiльш процесуальне явище. Рiзноманiтнiсть людських iнтересiв обумовлюСФ той факт, що, хоча iнтереси вмотивовуються обСФктивними природними i соцiальними закономiрностями, але носять субСФктивний, вiдносний i спiввiдносний характер. Саме в рiзних iнтересах, в iх реалiзацii найбiльш актуально проявляСФться управлiнсько-регулююча функцiя як субСФкта, так i обСФкта управлiння.
Пiдкреслюючи визначальну роль iнтересiв у життСФдiяльностi людей, держав, урядiв i суспiльства, К. Гельвецiй надавав iм значення такого закону в духовному життi, як роль закону руху в свiтi фiзичному, i вважав, що саме задоволення iнтересiв даСФ людинi почуття комфортностi, благополуччя, тобто приводить до позитивних емоцiй, почуттiв, настроiв особистостi.
Фундаментальною основою рiзноманiтних людських iнтересiв виступаСФ особистий iнтерес, який К.Гельвецiй вважав СФдиною i загальною мiрою людських вчинкiв. З його точки зору, iнтерес як рушiйна сила мотивуСФться й орiСФнтуСФться такими дiями особистостi, якi приносять iй задоволення або страждання. Пiдкреслюючи первиннiсть особистого iнтересу в життi, К.Гельвецiй в той же час вважаСФ, що з приватних iнтересiв окремих людей виник загальний iнтерес, який диктуСФ суспiльству, яку оцiнку давати тим чи iншим вчинкам людей залежно вiд того, якими вони були для суспiльства корисними, байдужими або шкiдливими.
Було б спрощенням вважати, що загальний iнтерес виступаСФ простою сумою особистих iнтересiв, i той iнтерес, який максимально враховуСФ цю суму, стаСФ виправданим i справедливим. Цiлком ймовiрно, що загальний iнтерес може локалiзуватися у дiях, прагненнях i вчинках окремих людей, керiвникiв, управлiнцiв рiзного рангу i рiвня, якi в своiх iндивiдуальних iнтересах можуть виражати корiннi потреби та iнтереси мас та iдентифiкувати свiй особистий iнтерес i суспiльний. Але збiг iнтересiв слiд вiдрiзняти вiд узгодження, яке виступаСФ як спосiб найбiльш унiверсального i мирного засобу уникнення конфлiктiв. Отже, реалiзацiя загального iнтересу залежать вiд двох умов: вiд того, наскiльки чiтко i визначено вiн вiдображуСФ потреби та iнтереси людини i суспiльства, i вiд того, наскiльки адекватно вiдбиваСФ обСФктивнi закономiрностi та iсторичну ситуацiю, яка складаСФться у суспiльствi. Лише при виконаннi цих умов можна стверджувати, що загальний iнтереiе збiг субСФктивних цiлей, прагнень i бажань людини з обСФктивними соцiальними закономiрностями i потребами суспiльства. Це даСФ можливiсть вести мову про ефективне управлiння суспiльним виробництвом, колективами, соцiальними групами, народом, державою, всiСФю людською спiльнотою, адже, незважаючи на все розмаiття особистих iнтересiв, у суспiльствi iснують всезагальнi iнтереси, в яких зацiкавленi всi громадяни: дотримання певного порядку й безпеки, виконання встановлених правил взаСФмодii, спiвжиття, збереження i розширення звязкiв, прийнятне i можливе за даних умов вирiшення соцi