Управлiння, як предмет фiлософського аналiзу
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
iдносини мiж управляючими та управляСФмими, бiльш доцiльно розглядати управлiння як складний високосоцiалiзований процес, у якому управлiння не може обмежуватися лише поняттям дiяльностi i впливом на пiдлеглих, а визначаСФться i поведiнкою самого керiвника, яка може бути або не бути прикладом для пiдлеглих, та загальною здатнiстю субСФкта та обСФкта до самоуправлiння.
СубСФкт i обСФкт управлiння, iх основнi характеристики та зворотний звязок
В соцiальних системах субСФктом управлiння можуть виступати як окремi люди, так i колективи, людськi спiльноти, все людство в цiлому, надiлене свiдомiстю i здатне пiзнавати природний та соцiальний свiт, закони його розвитку, i на основi цього пiзнання - змiнювати реальнiсть. Управлiнський вплив з боку субСФкта управлiння може мати i творчий, i руйнiвний характер. Це визначаСФться кiлькiсною i якiсною збалансованiстю обСФкта управлiння. В результатi вплив субСФкта управлiння на обСФкт може виявлятися як результат розвитку всiСФi системи управлiння, як вияв певного елементу, вирiшального в конкретнiй ситуацii, або як необхiднiсть змiни стабiльноi структури, чий позитивний потенцiал досягаСФ критичноi межi i може привести до негативних наслiдкiв. Отже, без знання субСФктом управлiння умов iснування, властивостей, тенденцiй, характеру руху керованого ним обСФкта неможливо здiйснювати вiдповiдну управлiнську дiяльнiсть, тим бiльше, що обСФктом управлiння можуть виступати як окремi люди, сiмя, колективи, соцiальнi групи, класи, етнiчнi та нацiональнi спiльноти людей, держава, так i людство в цiлому. Крiм того, наявнiсть в обСФкта управлiння здатностi до самоуправлiння означаСФ можливiсть альтернативних варiантiв - результатiв управлiння.
СубСФкт i обСФкт управлiння - поняття вiдноснi. Той, що у однiй взаСФмодii виступаСФ як субСФкт, в iншiй може стати обСФктом, i навпаки. Навiть в рамках однiСФi взаСФмодii iснуСФ зворотний звязок. Тому ефективне управлiнське рiшення можливе лише за умови розумного контролю i за самим рiшенням, i за його виконанням не лише зверху, але й знизу. При цьому воно передбачаСФ спiвучасть, iнiцiативу обСФкта управлiння, який здатний вносити корективи в висхiдне управлiнське рiшення для отримання бiльш високого результату. В цьому заключаСФться принцип демократизацii, що маСФ важливе значення для управлiння.
Важливою умовою цiСФi взаСФмодii СФ визнання доцiльностi, закладеноi в обСФктi управлiння, тодi задачею субСФкта СФ виявлення наявноi доцiльностi як мети, ii усвiдомлення i повернення обСФкту у виглядi адекватних функцiональних зусиль з вiдтворенням потенцiалу його органiзацii. Це даСФ можливiсть протистояти штучному вторгненню в обСФкт таких цiлей, якi СФ результатом субСФктивiстського пiдходу в управлiннi. В умовах ослаблення взаСФмодii мiж субСФктом i обСФктом управлiння, можлива трансформацiя управлiння до одностороннього процесу, коли державнi органи починають тАЬгру за двохтАЭ, що шкодить iнтересам як субСФкта, так i обСФкта управлiння.
За Г.Атаманчуком, основними характеристиками субСФкта управлiння СФ:
- розвинутiсть рiвень освiти, професiйноi пiдготовки, навичок, умiнь, демографiчнi ознаки,стан здоровя, сiмейний стан, культура, моральнiсть тощо;
- органiзованiсть за рахунок внутрiшнiх сил пiд впливом релiгii, моралi, правосвiдомостi, традицiй, звичаiв, менталiтету;
- змiст iнтересiв та цiлей, якi мають люди, або якi у них переважають;
- вiдношення маси людей до соцiальних норм, якi спрямовуються на збереження соцiуму i людини в ньому;
- звязок мотивiв i стимулiв поведiнки i дiяльностi людей у суспiльствi, колективному i приватному життi, що розкриваСФ джерела активностi субСФктивного фактору.
Аналiз фiлософських концепцiй управлiння показуСФ, що в соцiальних процесах, якi мають органiчний характер свого розвитку, природним СФ звязок мiж частиною i цiлим, iндивiдом i суспiльством. У такому суспiльствi СФ спiльна мета, отже управлiння набуваСФ переважно свiдомого характеру. Неорганiчний характер розвитку суспiльства в результатi дii зовнiшнiх i внутрiшнiх факторiв, якi порушують стабiльнiсть спiльноти, приводить до переважно стихiйного характеру, але, як свiдчить iсторiя людства, не iснуСФ суто органiчного чи неорганiчного розвитку подiй: перiодично виникають спроби соцiальних конфлiктiв, соцiальноi напруги, без подолання яких неможливо досягти соцiального миру. Органiчний та неорганiчний характер соцiальних процесiв може розглядатися як дiалектична взаСФмодiя категорiй статичне - динамiчне, отже, в дослiдженнi певного суспiльства важливо встановити характер його розвитку, виявити дiю необхiдного-випадкового, спiввiдношення свободи - несвободи, влади - демократii, загального-одиничного тощо. Важливiсть такого аналiзу зростаСФ в умовах сучасного суспiльства, яке, з одного боку, СФ новим типом соцiуму, що прагне соцiальноi динамiки i характеризуСФться високим рiвнем адаптивностi до змiни умов свого функцiонування за рахунок зростання спецiалiзацii полiтичних iнституцiй, диференцiацii iх функцiй, розробки нових управлiнських технологiй, здатних гнучко реагувати на виникнення суспiльних криз i конфлiктних ситуацiй, а з iншого боку, приводить до глибокого розчарування людей в соцiальнiй дiйсностi, яка не завжди створюСФ вiдповiднi умови для iх життя.
ОднiСФю з серйозних проблем управлiння СФ процес глобалiзацii, який ставить питання про пошук нових норм i iнститутiв управлiння, здатних ефективно управляти на мiжнародному, нацiональному, регiональному рiвнях так, щоб зберiгалися переваг