Управлiння контрактною дiяльнiстю на пiдприСФмствi
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
дреси обслуговуючих банкiв. Контракт скрiплюСФться пiдписами уповноважених представникiв i печатками. Крiм того, кожна сторiнка контракту, якщо текст контракту написаний на декiлькох аркушах, повинна бути пiдписана представниками сторiн у посвiдчення того, що сторони згоднi з умовами, записаними на цiй сторiнцi, а також для того, щоб виключити можливi зловживання.
Контракт вважаСФться виконаним, коли сторони належним чином виконали всi умови, записанi в контрактi.
Отже, пiдсумовуючи усе вище сказане, можна зробити висновок про важливiсть зовнiшньоторговельного контракту. Це СФдиний документ за допомогою якого сторони контракту регулюють своi вiдносини i регламентують обопiльнi права й обовязки при виконаннi зовнiшньоторговельних операцiй. РЖ, слiд зазначити, що вiд грамотного i продуманого складання зовнiшньоторговельного контракту залежить успiх пiдприСФмця на зовнiшньому ринку.
1.2 Джерела правового регулювання контрактноi дiяльностi
До основних джерел правового регулювання зовнiшньоторговельного контракту купiвлi-продажу вiдносяться мiжнароднi договори, внутрiшнСФ законодавство, звичаi.
Практично у всiх краiнах прийнятi законодавчi акти, що мiстять норми, що регулюють вiдносини по мiжнароднiй купiвлi-продажу. Наприклад , у Францii, Нiмеччинi, США, Швейцарii такi норми мiстяться в торгових кодексах. У Великобританii прийнятi спецiальнi законодавчi акти по мiжнароднiй купiвлi-продажу (Закон Великобританii 1979 р. про купiвлю-продаж товарiв).
У практицi мiжнародноi торгiвлi застосовуються наступнi джерела регулювання вiдносин зовнiшньоторговельноi купiвлi-продажу:
Конвенцiя ООН про договори мiжнародноi купiвлi-продажу товарiв (1980 г);
Конвеция ООН про здавнення позову в мiжнароднiй купiвлi-продажу товарiв (1974 р.);
Конвенцiя про право, застосовному до договорiв мiжнародноi купiвлi-продажу товарiв (1985 р.);
У практицi мiжнародноi торгiвлi найбiльше широко застосовуСФться Вiденська конвенцiя ООН про договори мiжнародноi купiвлi-продажу товарiв. Вона була пiдписана у Вiднi 2 квiтня 198 р. i набрала сили 1 сiчня 1988 р. для держав, що на той момент ратифiкували ii чи приСФдналися до неi.
Вiденська конвенцiя 1980 р. складаСФться з чотирьох частин, 101 статтi i докладно визначаСФ порядок укладання договору мiжнародноi купiвлi-продажу i його основнi умови. Застосування ii обмежуСФться договорами купiвлi-продажу мiж сторонами, комерцiйнi пiдприСФмства яких знаходяться на територii рiзних договiрних держав, чи випадками, коли до договору застосовне право держави учасника Конвенцii. Варто враховувати ту обставину, що Вiденська конвенцiя 1980 р. не регламентуСФ всi аспекти мiжнародноi купiвлi-продажу. Вона визначаСФ спецiальнi торговi термiни у вiдношеннi постачання товарiв i способiв визначення цiни, а також перехiд права власностi на товар.
У вiдповiдностi зi ст. 7 (2) зазначеноi Конвенцii, якщо питання, що вiдносяться до предмета ii регулювання, прямо в нiй не вирiшуються, то вони пiдлягають вирiшенню вiдповiдно до загальних принципiв Конвенцii; у випадку iхньоi вiдсутностi вiдповiдно до права, застосовного у силу норм мiжнародного приватного права.
Деякi види продаж пiд дiю Вiденськоi конвенцii 1980 р. не пiдпадають. Наприклад, продаж з аукцiону, продаж цiнних паперiв, судiв повiтряного i водяного транспорту, електроенергii. Конвенцiя не визначаСФ порядок розрахункiв за зовнiшньоторговельним договором купiвлi-продажу i термiни задавнення позову.
У практицi мiжнародноi торгiвлi широко застосовуються мiжнародно-правовi звичаi - загальновизнанi правила, що склалися в сферi зовнiшньоi торгiвлi на пiдставi постiйного й однакового повторення даних фактичних вiдносин.
У комерцiйнiй практицi також використовують поняття торговi звичаi, що означають заведений порядок чи фактично стале в торгових вiдносинах правило, що служить для визначення волi сторiн, прямо не вираженоi в договорi.
Варто помiтити, що зовнiшньоторговельнi операцii купiвлi-продажу украiнськими пiдприСФмцями обовязково повиннi вiдбуватися в писемнiй формi. Недотримання форми таких угод спричиняСФ iх недiйснiсть (тобто письмовi докази, будь-то чи переписування виставляння рахунка, у пiдтвердження висновку зовнiшньоторговельноi операцii не допускаються)
По законодавству ряду закордонних краiн не потрiбно обовязкового письмового оформлення зовнiшньоторговельних договорiв закупiвлi-продажу.
Вiдповiдно до Вiденськоi конвенцii 1980 р. (ст. II) не потрiбно, щоб договiр купiвлi-продажу був укладений в писемнiй формi чи пiдкорявся iншiй вимозi у вiдношеннi форми. ДопускаСФться його пiдтвердження будь-якими засобами, включаючи показання свiдкiв. Однак при приСФднаннi Союзу РСР до зазначеноi Конвенцii 23 травня 1990 р. було зроблене застереження про незастосовнiсть положень ст. II Конвенцii, якщо хоча б одна зi сторiн маСФ своСФ комерцiйне пiдприСФмство в СРСР. В даний час названа Конвенцiя, у тому числi i застереження до неi, дiють i для Украiни.
Що ж стосуСФться внутрiшнього законодавства, то на Украiнi контрактна дiяльнiсть регулюСФться наступними законами:
№959-XII вiд 16.04.1991.
(контрактiв)"
дiяльностi Украiни зовнiшньоекономiчних договорiв
(контрактiв)&quo