Управління еколого-економічними витратами на рекультивацію порушених земель з наступним їх використанням в цілях рекреації
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
?тивації земель, порушених в результаті промислової розробки вугільних родовищ. Так виникла ідея проекту унікального музею старовинної металургії Хакасії, який пропонується розмістити на місці сучасних відпрацьованих родовищ, наприклад Ізихського вугільного розрізу. Це не проста реконструкція минулого, а його переосмислене відтворення з врахуванням вирішення актуальних сучасних проблем [4].
Гірничодобувні підприємства виконують значні обсяги рекультиваційних робіт з метою повернення використаних земельних ресурсів до сільськогосподарського виробництва, але ці ресурси за родючістю не завжди відповідають вимогам. До того ж, окремі рекультивовані ділянки підприємства повертають для використання за іншими напрямком (рекреаційним, лісогосподарським тощо).
Раціональний рівень рекультивації земель обумовлює напрям їх подальшого використання і має забезпечувати взаємовигідні відносини між субєктами відведення непорушених, відтворення відпрацьованих і використаних відновлених земель.
Висновки
. Землі порушені гірничодобувними підприємствами підлягають рекультивації, створенню більш продуктивної земельної ділянки з найменшими затратами на її рекультивацію.
. Вибором ефективного напряму рекультивації обґрунтовується вид наступного цільового використання рекультивованих земель. Доцільний рівень рекультивації має забезпечувати одночасно землевласнику найбільший прибуток від відведення земель, а гірничодобувному підприємству найменший збиток від відновлення використаних земельних ресурсів.
. Термін окупності витрат на ре культиваційні роботи вважається великим (до 10-15 років), оскільки при визначенні їх ефективності враховують лише госпрозрахунковий ефект. Але цей ефект у структурі загального ефекту від охорони довкілля і природних ресурсів складає лише 20%, а решта 80% - це відвернений еколого - економічний та соціальний збиток. За комплексною оцінкою ефективності рекультивації госпрозрахунковий термін окупності витрат буде знижуватися до 2,5-3,5 років.
. Рекреаційний напрям є зараз перспективним для України як з економічних причин (збереження коштів гірничодобувних підприємств, інвестиції, створення нових робочих місць) так і з екологічних (створення нового біологічного середовища, відновлення порушених земель).
Розділ ІІ. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ДОЦІЛЬНІСТЬ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ
.1 Аналіз попиту на землі за напрямами рекультивації
Згоду на відведення земель під розробку дає їхній власник, інше підприємство відновлює вiдпрацъованi землi i потім передає їх в користування іншому підприємству. Рекультивацію земель може робити спецiалiзоване підприємство або гiрничо-збагачувальний комбінат. Після рекультивації землi можуть бути залишені у розпорядженні комбінату, повернутi землевласнику або державі, а також передані іншому землекористувачу. Розглянемо цiлi субєктів, що беруть участь у вiдтвореннi земельних pecypciв.
Власнику земель, що відводяться, оплачують їх вартість (на умовах купівлi-продажу або як відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва на цих землях). Вказана вартість залежить вiд якості земель, що будуть відновлені. Інтереси землевласника повязанi з тим, яку суму грошей можна одержати за землi, передані під розробку родовища. Причому згідно з діючою практикою, грошова оцінка відновлених земельних pecypciв майже не пов'язана з витратами на їх відтворення.
Підприємство, що займається рекультивацією, зацікавлене у тому, щоб вкласти у відновлення відпрацьованих земель менше коштів, ніж буде отримано їх при передачі земель подальшим користувачам.
Землекористувач при вирiшеннi питання про придбання земель встановлює, за яким напрямом він буде її використовувати. Він хоче одержати у своє розпорядження рекультивовані ділянки, які щонайкраще підходять для використання за обраним напрямом. Прибуток землекористувача знаходиться в тiснiй залежності вiд якості техногенного шару чорнозему: підвищення якості, з одного боку, викликає збільшення витрат на створення техногенного шару, з другого, - приводить до більшого прибутку вiд його використання.
Отже, економічний результат (збиток або прибуток) з відтворення земельних pecypciв обумовлений інтересами субєктів, що відновлюють землi i використовують їх [11].
Питання проблеми економічної доцільності відведення земель під розробку родовища і їх відтворення після розробки досліджені не в повній мірі [2,9,10,18]. Тим більше, що ці землі можуть бути відтворені за різним цільовим направленням (сільськогосподарським, рекреаційним, лісовим, водогосподарським).
Рівень рекультивації земель слід розглядати як функцію економічної ефективності відносин між субєктами землекористування. Доцільний рівень рекультивації має забезпечувати одночасно землевласнику найбільший прибуток від відведення земель, а гірничодобувному підприємству найменший збиток від відновлення використаних земельних ресурсів.
Оскільки попит на землю є неоднорiдним i складається з двох елементiв - сiлъськосподарського i несiльськогосподарського попиту. Зобразимо графiчно, зміну рiзних видiв земельної ренти у часi (рис.2.1 i 2.2). На вici абсцисс вiдкладемо полощу землi, ординат - вартість га землi за умови незмiнності її пропозиції.
Лінія попиту має класичний вигляд, а лiнiя пропозиції - прямої, перпендикулярної вісі Х, що пояснюється зацiкавленiстю землевласників у доходах з володіння землею за будь-якого попиту на неї. Криві 1, 1а та 2, 2а є вiдповiдно станом