Управління еколого-економічними витратами на рекультивацію порушених земель з наступним їх використанням в цілях рекреації
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
?ься корисні копалини, а й площі для складування пустої породи. Тому відтворення порушених земель має важливе господарське, екологічне значення. Ці землі підлягають рекультивації.
Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-ІІІ [35] проголошує ґрунти земельних ділянок, незалежно від їх власницького статусу чи цільового призначення, обєктом особливої охорони. Це означає, що, по-перше, права власників земельних ділянок і землекористувачів щодо ґрунтового покриву на їх ділянках обмежуються законом. Зокрема, вони не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель.
По-друге, у разі отримання дозволу на проведення діяльності, повязаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок і землекористувачі зобовязані забезпечити зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та його нанесення на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей. Громадяни та юридичні особи, які не виконують вимог законодавства щодо рекультивації земельних ділянок, притягуються до юридичної відповідальності.
По-третє, згідно зі ст. 166 ЗК України землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.
У Науково-методичних рекомендаціях [36] із рекультивації порушених земель в Україні вказано, що рекультивація земель - один з ефективних заходів у вирішенні питань раціонального використання земельних ресурсів і проблеми охорони природи в цілому. Рекультивації підлягають усі землі, що зазнають змін у рельєфі, ґрунтовому покриві, материнських та підстилаючих породах, які відбуваються або вже відбулися у процесі гірничих, будівельних, гідротехнічних, геологорозвідувальних та інших робіт. Слід рекультивувати також еродовані ґрунти, а при відповідних умовах шляхом землювання - камянисті місця і землі з неглибокими та низькопродуктивними ґрунтами.
Проблема відновлення територій порушених гірничо-видобувною діяльністю розглядалась багатьма вченими.
Так, деякі вчені [12,13,14] пропонували повністю повертати землі до попереднього стану. Інша думка - на порушених територіях слід створювати парки, бази відпочинку, агрокультурні площі, тобто змінювати управління територією з найбільшим ефектом для людини [1,3,4,7,34]. Ще одна група вчених вважає, що взагалі відновлювати порушені території не слід, адже з часом технології дозволять розробляти навіть відходи видобування руд. Тим не менше, у кожного з цих підходів є свої недоліки. Для перших необхідне таке фінансове вливання, що вартість виробленого продукту збільшиться на декілька порядків. Інший недолік - необоротність природних процесів. Створення нових культур біогеоценозів на порушених територіях також потребує значних коштів та значних людських зусиль. Всі вказані підходи мають право на існування та застосування в рамках народного господарства. А рекреаційний напрям рекультивації порушених земель враховує інтереси землевласників, місцевого населення, влади, землекористувачів, поліпшує стан навколишнього середовища та сприяє відновленню біологічного різноманіття. Основними засадами даного напряму є створення рекреаційного обєкта на порушених територіях при розробці родовища корисних копалин відкритим способом.
Можна назвати чимало вчених (Фененко В.І., Кириченко О.О., Прокопенко В.І., Амоша О.І., Бондор Ю.А., Киричок Л.С., Лазарева І.В., Панченко Т.Ф., Тищенко Г.В., ), які внесли значний теоретичний вклад у розвиток еколого-економічної оцінки природного потенціалу України і удосконалення механізму управління землекористуванням [3,5,6,11].
Вирішенням проблеми охорони навколишнього середовища в гірничодобувних регіонах України займалися Прокопенко В.І., Амоша О.І. Бакка М.Т., Стрельченко В.П., Божок П.Т., Михайлов А.М. та ін.[11,13,16,17].
Загальні питання з вибору рекультиваційного устаткування та технології відновлення порушених карєрами земель розглядаються в працях Фененко В.І., Шаповал В.А [11,19].
Проблемою зменшення території земель, що відводяться під відвали при розробці карєрів та поверненню їх займалися Весел Н.Н., Кириченко ОО. На їх думку гірниче підприємство повинно орієнтуватися не тільки на потенційний попит на відпрацьовані землі, але також на колишню економічну цінність землі, і по можливості не допускати її зниження [9].
В роботі Кириченко О.О досліджуються рівень збитковості відтворення земельних ресурсів як рівень рекультивації земель, які відпрацьовані марганцевими карєрами. Наведене теоретичне обґрунтування управління збитковістю на основі створення раціонального бонітету рекультивованих земель, оптимального плану розподілу коштів на рекультивацію відвальних ділянок, а також раціонального напряму використання відновлених земель, виходячи з економічних взаємин між їхніми субєктами господарювання [14].
Теоретичні і методологічні основи рекультивації порушених земель, технологія її проведення представлені в працях Архипова Н.А., Доренко Е.П., Дріженко А.Ю., Голуб А.А., Струкова Е.Б, Кириченко О.О., Прокопенко В.І, Фененко В.І., Беркевіч Н.Е. та ін. [11,13,14,15].
1.2Шляхи відновлення порушених земель
Рекультивація має соціальне значення у вихованні бережл