Управління еколого-економічними витратами на рекультивацію порушених земель з наступним їх використанням в цілях рекреації
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
ивого ставлення до природних ресурсів, зокрема до земельних багатств України. Підприємства, організації та установи, що виконують згадані вище роботи на сільськогосподарських землях, лісових угіддях, наданих їм у тимчасове користування, зобовязані власними коштами довести ці земельні ділянки до стану, придатного для їх використання за призначенням.
За відсутності в Україні спеціального правового акта з питань рекультивації земель остання здійснюється відповідно до законодавства колишнього СРСР, яке не суперечить законодавству України. Зокрема, технологічні питання здійснення рекультивації земель регулюються державними стандартами, до яких належать ГОСТ 17.4.2.01-81 Охорона природи. Грунти. Номенклатура показників придатності порушеного шару грунтів для землювання; ГОСТ 17.5.3.04-83 Охорона природи. Землі. Загальні вимоги до рекультивації земель; ГОСТ 17.5.1.02-85 Охорона природи. Землі. Класифікація порушених земель для рекультивації; ГОСТ 17.5.3.06-85 Охорона природи. Землі. Вимоги до визначення норм зняття родючого шару ґрунту при здійсненні земляних робіт, ГОСТ 17.5.3.05-84 Охорона природи. Землі. Рекультивація земель. Загальні вимоги до землювання [36,37,38,39,40,42]
Основне завдання рекультивації полягає в тому, щоб виконати комплекс спеціальних робіт і заходів, довести порушені землі до стану, придатного для їх використання у сільському, лісовому, рибному господарствах, для промислового та комунального будівництва, створення тепличних господарств і зон відпочинку.
Моторіна Л.В. та Овчинніков В.А. [18] виразили кількісно співвідношення цих ознак і розробили класифікацію розкривних порід за їхньою придатністю до рекультивації (табл. 1.1.).
Кожна група і підгрупа придатності виділяється за такими оцінювальними показниками, сумарним ефектом токсичних іонів, рН водним або сольовим, вмістом рухомого алюмінію, натрію, гумусу і фізичної глини (фракції менше 0,01 мм).
На підставі цих показників для кожної групи і підгрупи придатності встановлюють напрям використання порушених земель у процесі їх біологічної рекультивації. Наприклад, для 1-ї групи придатності та підгрупи "родючі" властиві такі оцінювальні показники: "сумарний ефект" токсичних іонів - менше 0,3 мг/100г ґрунту чи порід; натрій - менше 10% ємкості поглинання; вміст гумусу - більше 2% і вміст фізичної глини (фракції менше 0,01 мм) - понад 20%.
Згідно з цими показниками, такі землі представлені гумусовим шаром профільних ґрунтів і слабоеродованих їх різновидностей та придатні для створення ріллі та інших сільськогосподарських угідь.
За таким принципом визначається придатність розкривних порід і ґрунтів для інших цілей (Таблиця 1.1).
Порушені землі доводять до придатного стану в ході гірничодобувних та інших робіт, а при неможливості - не пізніше як за рік після їх завершення, виключаючи період промерзання ґрунту.
Роботи з рекультивації порушених земель виконують поетапно і поділяють на гірничотехнічну та біологічну рекультивацію
Етап гірничотехнічної рекультивації - це комплекс інженерних робіт, до складу якого входять: 1) планування поверхні порушеної землі; 2) формування відкосів відвалів і бортів кар'єрів; 2) зняття, перевезення, зберігання та повторне нанесення ґрунтів; 4) будівництво доріг, гідротехнічних і меліоративних споруд.
Створення на порушених територіях необхідних умов для зростання різноманітних угруповань зелених насаджень залежить від початкових заходів біологічної рекультивації.
Одним із простих засобів біологічної меліорації ґрунтів є використання рослин-піонерів, спроможних підвищити біологічну активність ґрунтів (люпину багаторічного, буркуну й інших видів бобових рослин). З деревних порід до такого типу рослин відносять березу чорну і сіру вільху, вербу козячу, осику, білу акацію.
Таблиця 1.1
Класифікація розкривних порід за їхньою придатністю до біологічної рекультивації
Група придатностіГрунти та гірські породи Сухий залишокОзнака придатності порідВміст гумусу, %Спосіб використання для біологічної рекультивації pH воднийРухомий А1, мг/100гNa, % ємності вбиранняфракція ‹0,01 мм, %1. Придатні а) родючіГумусова частина профілю грунту ‹ 0,25,5-8,0‹4‹5‹20›2Під час гірничорудних робіт складають і використову-ють для створення ріллі та інших сільгоспугіль.б) потенці-йно родючіҐрунтотворні та інші породи сприятливого гранулометричного та мінерального складу‹ 0,25,5-8,0›4‹510-75‹2Придатні як підстилаючи породи при створені ріллі. Можуть безпосередньо бути використані для лісо рекультивації та під кормові культури. Після меліоративної підготовки можуть використовуватися під ріллю. 2. Малопридатні а) за фізичними властивостямиПіщані та глинисті 0,2-0,5‹4‹4‹510-75немаєНеобхідне глинування чи піскування. У разі створення ріллі перекриваються придатними породами. Можуть бути використані під лісонасадження після певних поліпшуваних заходів.б) за хімічни-ми властивостямиКислі, середньо засолені та солонцові грунти та породи0,2-0,53,5-9,0‹155-2010-75‹1Необхідні хімічні меліорації чи промивання. Після меліорації під час створення ріллі породи слід перекривати гумусовим шаром. 3. Непридатні а) за фізичними властивостямиСкельні породи, конгломерати-----немаєПерекриваються придатними гумусом не менше як на1-2 мб) за хімічни-ми властивостямиСульфідомі сткі та засолені породи, солонці 53,5-9,01520Різного гранулометричного складунемаєВкладають у підтримку відвалів. Повинні бути ізольовані при створені ріллі і насадженнях лісу шаром завтовшки 1,5-2м З ураху