Управління еколого-економічними витратами на рекультивацію порушених земель з наступним їх використанням в цілях рекреації
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
ванням економічної ефективності можна проводити хімічні меліорації. Після меліорації під час створення ріллі породи слід перекривати гумусовим шаром.
Товщина підготовленого ґрунтового шару при біологічний рекультивації кар'єрів і відвалів повинна складати, м: для дерев - 0,7-1,0; для чагарників - 0,6- 0,8; для газонів - 0,3; для однолітніх і багаторічних квітів - відповідно 0,3 і 0,5-0,7м.
При створенні багаторічних насаджень на рекультивованих землях вимоги до технічного етапу рекультивації такі ж самі, як і при відведенні рекультивованих земель під ріллю. Під лісову рекультивацію можна відводити відвали з різними ґрунтосумішами без селективного відсипання. Якщо ґрунтосуміші токсичні, проводять їх хімічну меліорацію або перекривають потенційно родючими породами. Менш строгі у такому разі й вимоги до загального планування (вирівнювання) відвалів.
Відновлення порушених земель спрямоване не тільки на їх повернення у сільськогосподарський чи лісовий фонд, запобігання зсувів або ерозії, але й на створення екологічно збалансованої системи, яка б становила економічну і природно-естетичну цінність.
Сільськогосподарський напрям рекультивації порушених земель передбачає:
формування ділянок порушених земель, зручних для використання по рельєфу, розмірам і формі, поверхневий шар яких повинен бути складний породами, придатними для біологічної рекультивації;
планування ділянок порушених земель, що забезпечує продуктивне використання сучасної техніки для сільськогосподарських робіт і виключає розвиток ерозійних процесів і обвалів ґрунту;
виконання ремонту рекультивованих ділянок;
проведення інтенсивної меліоративної дії з вирощуванням однорічних, багаторічних злакових і бобових культур для відновлення і формування гумусового шару, і його збагачення органічними речовинами при застосуванні спеціальних агрохімічних, агротехнічних, агролісомеліоративних, інженерних і протиерозійних заходів;
отримання висновку агрохімічної і санітарно-епідеміологічної служб про відсутності небезпеки винесення рослинами речовин, токсичних для людини і тварин.
Лісогосподарський напрям рекультивації порушених земель передбачає:
створення насаджень експлуатаційного призначення, а при необхідності, лісів захисного, водорегулюючого і рекреаційного призначення;
створення рекультивованого шаруючи на поверхні укосів і берм відвалів з нетоксичного матеріалу, сприятливого для вирощування лісу;
визначення потужності і структури рекультивованого шаруючи залежно від властивостей гірських порід, характеру водного режиму і типу лісонасаджень;
планування ділянок, що не допускає розвиток ерозійних процесів і що забезпечує безпечне застосування грунтооброблюючих лісопосадкових машин і машин по догляду за посадками;
створення в несприятливих ґрунтових умовах лісонасаджень, що виконують меліоративні функції;
підбір деревних і чагарникових рослин з класифікацією гірських порід, характером гідрогеологічного режиму і інших екологічних чинників;
організація протипожежних заходів.
Водогосподарський напрям рекультивації порушених земель передбачає:
створення водоймищ різного призначення в кар'єрних виїмках, траншеях, деформованих ділянках шахтних полів;
комплексне використання водоймищ переважно для водопостачання, зрошування, рибальницьких і рекреаційних цілей;
будівництво відповідних гідротехнічних споруд, необхідних для затоплення кар'єрних виїмок і підтримки в них розрахункового рівня води;
заходи щодо запобігання обвалам і розмиву укосів водоймищ;
екранування токсичних порід, ложа і бортів водоймищ і пластів, схильних до самозагорання, в зоні змінного рівня і вище за рівень води;
захист дна і берегів від можливої фільтрації;
заходи щодо запобігання попаданню у водоймища кислих або лужних підземних вод і підтримки сприятливого режиму і складу води відповідно до санітарно-гігієнічних норм;
заходи щодо впорядкування території і озеленення укосів.
Рекреаційний напрям рекультивації порушених земель передбачає:
вертикальне планування території з мінімальним об'ємом земляних робіт, збереження існуючих або створення придатних в результаті виробництва робіт форм рельєфу на стадії технічного етапу;
забезпечення стабільності ґрунтів при будівництві споруд для відпочинку і занять спортом;
проектування, будівництво і експлуатація зон рекреації водних об'єктів для організованого масового відпочинку і купання повинні проводитися відповідно до вимог ГОСТа 17.1.5.02-80 [42] і з урахуванням вимог які передбачені пп. 6.2 и 6.3 ГОСТа 17.5.3.04-83 вимоги для лісогосподарськой та водогосподарськой рекультивації порушених земель[38].
При різноманітних системах розробки гірських порід відкритим способом із метою забезпечення стійкості укосів відвалів і ефективної рекультивації їх поверхні для біологічного освоєння провадяться роздільні виїмка й укладка у відвали порід розкриву. Дренування підошви відвалів і підвищення стійкості забезпечуються при укладці в основу піщаних або розпушених твердих порід. У нижню частину відвалу слід вкладати також токсичні породи, у верхні горизонти (спільно або роздільно) - індиферентні і потенційно родючі ґрунти, а у випадку рекреаційного використання території - і рослинний шар.
При улаштуванні водойм особливу увагу треба приділяти стійкості прибережних схилів, гідрогеологічному режиму території, водопроникності чаші водо