Украiнська культура ХХ ст.
Информация - Иностранные языки
Другие материалы по предмету Иностранные языки
софii та секторi держави i права. У 1949 р. було розпочато видання 20-томного зiбрання творiв РЖ. Франка, на початку 50-х рокiв видано повне зiбрання творiв 1. Котляревського, пiдготовлено 5-томне видання творiв Лесi Украiнки. Було випущено також Украiнську Радянську Енциклопедiю в 17 томах, яка незважаючи на певну низку iдеологем, вмiщувала значну кiлькiсть виваженоi iнформацii.
Новим явищем культурного життя стало телебачення. Перша передача Республiканського телебачення вiдбулася 5 листопада 1951 р. РЗi дивилися в 150 квартирах кияни по чорно-бiлих маленьких телеприймачах.
В часи правлiння Л.РЖ. БрежнСФва (з 1964 р.) почався поворот до неосталiнiзму, вiн супроводжувався репресiями, утисками та переслiдуваннями багатьох видатних майстрiв культури. РЖнтенсифiкувався процес русифiкацii, що обгрунтувалося теорiСФю тАЬзближення нацiйтАЭ i перетворення iх на нову iсторичну спiльнiсть радянський народ. Особливо цi процеси посилилися, коли керiвником республiки став В.Щербицький (1972-1989 рр.). Вивчення росiйськоi мови стало обовязковим, а украiнська вивчалася за бажанням. Рiзко зменшилася кiлькiсть лiтератури, що видавалася украiнською мовою. У 1970 р. за назвами кiлькiсть книжок i брошур, виданих украiнською мовою, склала лише 38,2%. Репертуар кiнотеатрiв на 99% був росiйськомовним.
Хоча з 1966 р. почалося впровадження загальнообовязковоi десятирiчноi освiти, розширювалася мережа вузiв, у цей же час посилювалася iдеологiзацiя школи, характерними рисами освiти в Украiнi стали унiфiкацiя, iдеологiзацiя, жорсткий партiйний контроль навчально-виховного процесу, iгнорування нацiонального фактору.
РЖдеологiзувалися усi види мистецтва. Митцiв привчали мислити не стiльки художнiми образами, скiльки полiтичними категорiями. Несправедливiй жорсткiй критицi був пiдданий класик украiнськоi лiтератури О.Гончар за роман тАЬСобортАЭ (1968), присвячений темi збереження нацiональноi духовноi спадщини. До початку перебудовчих процесiв цей роман було вилучено з лiтературного процесу. Автор викрив порочну практику варварського ставлення до культури i природного середовища в сучаснiй йому Украiнi, вiдверто змальовано причини i наслiдки масового виiзду молодi з сiл, екологiчнi наслiдки утворення штучних тАЬморiвтАЭ, засилля бездумного карСФризму та волюнтаризму,
У 1962-1963 рр. митцiв-шiстдесятникiв пiддали критицi, твори багатьох з них перестали друкувати. У 1965 р. прокотилася перша хвиля арештiв украiнських шiстдесятникiв, зокрема було заарештовано С.Параджанова, В.Чорновiла, братiв М. та О. Горинiв, у 1972 р. друга хвиля (заарештовано В.Стуса, РЖ.Свiтличного, РД.Сверстюка). Смiливо кинув виклик тоталiтарний системi критик РЖ.Дзюба своСФю книгою тАЬРЖнтернацiоналiзм чи русифiкацiя?тАЭ(1972). Фактично цi процеси були реанiмацiСФю тАЬжданiвщинитАЭ, боротьби з тАЬукраiнським буржуазним нацiоналiзмомтАЭ. Через несприйняття догматичного мислення у 1980 р. вдався до самогубства талановитий письменник Григорiй Тютюнник, у 1981 р. В.Близнець. РЖз спiлки письменникiв Украiни пiд чаiистки було виключено РЖ.Дзюбу, В.Чичибабiна, вислано за кордон В.Некрасова.
Репресiй зазнали i представники образотворчого мистецтва, зокрема фундатори фольклорного напрямку в украiнському малярствi А.Горська, В.Зарецький, О.Заливаха, Л.Семикiна, композитори М.Скорик та В.РЖвасюк.
Пiсля приходу до влади М.С.Горбачова почалося нове нацiональне вiдродження Украiни, нерозривно повязане з iдеСФю здобуття державноi незалежностi. У 1989 р., пiсля перших демократичних виборiв до Верховноi Ради УРСР, нею з величезними ускладненнями було прийнято Закон УРСР тАЬПро мови в Украiнськiй РСРтАЭ, спрямований на захист нацiональноi мови, забезпечення ii всебiчного розвитку i функцiонування в усiх сферах суспiльного життя. Вiдповiдно до Закону, украiнську мову в республiцi проголошено державою. При цьому реалiзацiя Закону наштовхнулася на ускладнення, повязанi з небажанням змiнювати мову дiлового спiлкування бiльшiстю установ. Украiнська мова по iнерцii сприймалася ще як провiнцiйна та селянська, слабко розвинена i взагалi непристижна.
Роль авангарду в розвитку украiнськоi культури, лiквiдацii тАЬбiлих плям iсторiiтАЭ вiдiграла Спiлка письменникiв Украiни та ii центральний орган газета тАЬЛiтературна УкраiнатАЭ. Публiцистиска зайняла провiднi позицii: широкий резонанс мали виступи О.Гончара, Б.Олiйника, В.Яворiвського. Почали друкувати забороненi ранiше твори В.Винниченка, М.Грушевського, М.Зерова, М.Хвильового, iнших репресованих поетiв i письменникiв, представникiв украiнськоi дiаспори. Поступово змiнилися акценти в питаннях вiровизнання, проголошено забезпечення права свободи совiстi, почалася вiдбудова багатьох запустiлих, використовуваних як господарськi споруди i просто недоруйнованих протягом 20-80-х рр. церковних примiщень.
Таким чином, радянський етап розвитку украiнськоi культури (1921-1991рр.) позначений у культурному життi Украiни гострими суперечностями, трагiчними подiями. Наша культура зазнала величезних втрат, загинули сотнi талановитих ii майстрiв. "ада накладала тяжкий прес на наукову думку, примiтизував ii, в галузi лiтератури та мистецтва вiв до загального зниження естетичного рiвня, пiд фальшивими гаслами тАЬновоi iсторичноi спiльностiтАЭ та тАЬСФдиноi загально радянськоi iнтернацiональноi культуритАЭ посилювалися процеси цiлеспрямованоi денацiоналiзацii украiнського народу. Проте все це не могло поставити передову украiнську iнтелiгенцiю на позицii споглядального, примиренського характеру. Краща ii частина боролася з