Украiнська культура ХХ ст.
Информация - Иностранные языки
Другие материалы по предмету Иностранные языки
?го будiвництватАЭ, яка охопила широкi верстви украiнського суспiльства у цей перiод. МетодологiСФю науки поступово стають тАЬдiалектичний матерiалiзмтАЭ з властивим йому тАЬкласовим пiдходомтАЭ до всiх сфер життя, включаючи й життя наукове. У 20-тi рр. це була лише свого роду тАЬмодатАЭ, спрямована на певну тАЬпопуляризацiютАЭ наукових досягнень, з якою доводилося рахуватись i серйозним дослiдникам.
Особливiстю лiтературного процесу цього часу було розмаiття лiтературних напрямiв та iдеологiчна боротьба мiж ними. Модернiстичний напрям у лiтературi репрезентували неокласики Микола Зеров, Максим Рильський, Дмитро Фалькiвський, Юрiй Меженко та iн.), тАЬланкiвцiтАЭ В. Пiдмогильний, Б.Антоненко-Давидович, Г.Косинка, Т.Осьмачка, радикальна за iдейним спрямуванням група панфутуристiв М. Семенка. Проте радянська влада найбiльш приязно ставилася до письменницьких обСФднань типу тАЬПролеткультутАЭ, тАЬГартутАЭ, тАЬПлугутАЭ, якi виконували ii iдеологiчне замовлення.
У галузi музичного мистецтва розвивалися такi жанри, як обробка композиторами народних i революцiйних пiсень, радянська масова пiсня. У цьому напрямку плiдно працювали композитори Г.Верьовка, П.Козицький, Л.Ревуцький. Одним з кращих хорових колективiв краiни стала капела тАЬДумкатАЭ (створена у 1920 р.). На Захiднiй Украiнi одним з найталановитiших композиторiв, музикознавцiв та популяризаторiв украiнського музичного мистецтва був М.Колесса. Протягом 1923-1928 рр. дiяло республiканське Музичне товариство iм.М.Леонтовича, навколо якого гуртувалися композитори-новатори, якi орiСФнтувалися на поСФднання нацiональних традицiй i досягнень СФвропейськоi музичноi культури. Традицii украiнського музичного авангарду започаткував Б.Лятошинський (1894-1968). Вiн репрезентував напрям модернiзму в украiнськiй музицi, створив оперу тАЬЗолотий обручтАЭ (1930).
Плiдно розвивалось театральне мистецтво. Етапним у розвитку украiнського театру став 1918 р., коли у КиСФвi утворилися три театри: Державний драматичний (у березнi 1919р. перейменований у Перший Украiнський театр Радянськоi республiки iм.Т.Шевченка), Державний народний (з 1922 р. Украiнський драматичний театр iм.М.Заньковецькоi) та тАЬМолодий театртАЭ (з 1922 р. модерний украiнський театр тАЬБерезiльтАЭ). На кiнець 1925 р. в Украiнi налiчувалося вже 45, а в 1940 р. 140 постiйних державних i понад 40 робiтничо-колгоспних театрiв. Основу репертуару театру становила класична драматургiя. Але зявилися i цiлком новi за духом i формою драматичнi твори: тАЬФея гiркого мегдалютАЭ РЖ.Кочерги; тАЬДо третiх пiвнiвтАЭ Я.Мамонтова; тАЬ97тАЭ, тАЬНародний МалахiйтАЭ, тАЬМина МазайлотАЭ, тАЬПатетична сонататАЭ та iншi драми М.Кулiша. Особливо великою популярнiстю користувалися драматичний театр iм.РЖ.Франка на чолi з Г.Юрою i театр тАЬБерезiльтАЭ на чолi з Лесем Курбасом. З зросла цiла плеяда талановитих акторiв: А.Бучма, Н.Ужвiй, Ю.Шумський, П.Нятко та iн.
В цей час вiдбуваСФться становлення украiнського кiномистецтва. З 1922р. почалося виробництво художнiх фiльмiв. Переломний етап у розвитку украiнського радянського кiномистецтва повязаний з творчiстю О.Довженка, який в 1926 р. працював кiнорежисером на Одеськiй кiностудii. В iсторii украiнського та свiтового кiномистецтва почесне мiiе посiдають його фiльми тАЬЗвенигоратАЭ, тАЬАрсеналтАЭ, тАЬЗемлятАЭ. В 1958 р. на всесвiтнiй виставцi в Брюсселi його фiльм тАЬЗемлятАЭ було включено до почесного списку дванадцяти кращих фiльмiв свiту всiх часiв i народiв. Першим звуковим фiльмом в Украiнi була документальна стрiчка тАЬСимфонiя ДонбасутАЭ Д.Вертова (1930), а серед художнiх тАЬФронттАЭ О.Соловйова (1931). Талановитим украiнським режисером став i видатний скульптор РЖ.Кавалерiдзе, що спробував себе у кiно наприкiнцi 20-х рр.
В образотворчому мистецтвi плiдно працювали представники традицiйного напряму: майстер батального жанру М.Самокиш (тАЬВiзд Б.Хмельницького до КиСФватАЭ, тАЬБiй РЖвана Богуна з польським магнатом ЧарнецькимтАЭ), М.Бурачек (тАЬДнiпро i кручiтАЭ), Г.Свiтлиць кий (тАЬМiсячна нiчтАЭ).
Представниками нового мистецького напряму кубофутуризму були О. Богомазов, К.Малевич, О.Екстер, А.Петрицький. Художник О. Богомазов поет за свiтовiдчуттям i аналiтик за складом мислення вже у 1913-1914 рр. створив десятки картин, акварелей та рисункiв, в яких можна помiтити подих рiзних течiй початку столiття експресiонiзму, неопримiтивiзму, абстракцiонiзму (тАЬПотягтАЭ, тАЬБазартАЭ, тАЬКиiв. ГончаркатАЭ).Украiнськi художники прагнули наситити свiт кубiзму барвистiстю, почерпнутою з народноi творчостi: керамiки, лубкiв, iкон, вишиванок, ляльок, килимiв, писанок, де збереглася близькiсть до таСФмничих стихiй життя. Тут не було прямих стилiзацiй, проте була ясна, ритмiчна мова кольорiв, якi звучали дзвiнко, локально, були надiленi силою.
Яскравою художньою особистiстю був К.Малевич, творець супрематизму. Вiн хоч i жив значну частину життя поза Украiною, але, украiнець за походженням, нiколи не поривав звязкiв з нею. Бажаючи виразити тАЬчистетАЭ, незалежне вiд матерii духовне буття, на його переконання, художник мав вiдмовитися вiд земних тАЬорiСФнтирiвтАЭ i подивитись на навколишнi речi наче з космосу. Тому у безпредметних картинах К. Малевича зникло уявлення про земнi тАЬверхтАЭ i тАЬнизтАЭ, тАЬлiветАЭ i тАЬправетАЭ - всi напрямки були рiвноправними, як у Всесвiтi, де не було земного тяжiння.
Багато хто з цих художникiв у 20-х роках також плiдно працював у театрально-декорацiйному живописi (iенографii). РЗм подобалося вiдтворювати атмосферу певноi iсторичноi епохи. Вони то писали iени життя як театралiзованоi вистави, то тлумачили дiйснiсть як суцiльний театр, де