Украiнська культура ХХ ст.
Информация - Иностранные языки
Другие материалы по предмету Иностранные языки
панувала не повсякденнiсть, а реальнiсть вищого гатунку. Блискуче виявив себе у iенографii талант сподвижницi О. Богомазова О.Екстер. Вона уславилася своiми картинами, ескiзами, костюмами, декорацiями, в яких показала протистояння трагiчних нерозвязаних суперечностей, античне вiдчуття неможливостi упорядкування свiту, трепет перед нескiнченним хаосом пристрастей i ворогуючих сил. Протистояння у ii картинах пiдкреслено кольором: горизонтальна система - червона, вертикальнi арки - чорнi, iз золотим контуром. Нiяких вiдтiнкiв, переходiв, жодна з тем не була другорядною. Великоi емоцiйноi сили ii творам надаСФ часте поСФднання чорного i червоного - традицiйне для украiнськоi кольоровоi гами, яке, за В.Кандинським, означаСФ найвищу напругу людських сил, трагiзм життя.
Мав пряме вiдношення до iенографii i художник А. Петрицький. Вiн виконав вражаючi за образнiстю i безпомилковим вiдчуттям епохи театральнi декорацii для курбасiвського тАЬМолодого театрутАЭ, для Музичноi драми. Фантазiя, мальовничiсть, вишуканiсть колориту вiдзначали всi його роботи. Уславився А. Петрицький i картинами, а головне портретами дiячiв украiнськоi культури. Цiле десятирiччя (вiд 1922 р.) вiн портретував письменникiв, композиторiв, режисерiв, полiтичних дiячiв. Ця портретна галерея украiнськоi iнтелiгенцii позначена артистизмом, динамiчною напруженiстю героiв, гострою забарвленiстю образу. У всiх портретах обовязковий метафорично-асоцiативний ключ до образу.
Школа монументального украiнського мистецтва у 20-тi роки була представлена творчiстю Михайла Бойчука i його учнiв. Вона надихалася формами вiзантiйських iкон, релiгiйного ренесансу, живописного примiтивiзму безiменних украiнських малярiв минулих епох. В основi естетики тогочасного монументального живопису була вимога уникнення зайвих деталей, випадкових, нехарактерних ракурсiв; схематизацiя, простота, сила i велич; зверненiсть до нацiональних перлин та авангарднiсть художньоi мови, яку можна назвати конструктивiзмом. Твори тАЬбойчукiстiвтАЭ в 20-30 роки, зокрема розписи Червоноармiйських луцьких казарм, оформлення Киiвського оперного театру, Киiвського кооперативного iнституту першi в усьому радянському мистецтвi значнi монументальнi ансамблi. У цих розписах багато плакатностi, помiтнi сильнi впливи традицiй iкони, лубка, народних картин, графiки й романтичних надiй часу. До наших часiв залишилися тiльки уламки доробку М. Бойчука. Разом з дружиною його було репресовано за тАЬiконописнийтАЭ формалiзм i тАЬбуржуазний нацiоналiзмтАЭ.
Украiнський живописний авангард, як кожний великий стиль, мав наднацiональний характер. Однак такi його риси, як колористичне багатство, як схожiсть у фарбах, у формах з елементами середньовiчноi iкони (чергування кутiв i овалiв, якi мали священне символiчне значення), а також з колоритом киiвських мозаiк (з iх шляхетними рубiновими, смарагдовими, золотистими гамами, що переривалися темними згустками фарб) i, нарештi, декоративнiсть (запозичена з украiнського селянського побуту хати-мазанки) вся вiтальна сила селянського мистецтва надають йому певноi нацiональноi специфiки.
В 30-тi роки в украiнське образотворче мистецтво прийшли молодi митцi, випускники Академii мистецтв та художнiх iнститутiв, особливо популярною була тематична картина. РЗi героями були сучасники художникiв. Найпомiтнiшими стали полотна "Переможцi Врангеля" Ф. Кричевського, "Кадри Днiпробуду" К. Трохименка, "Будiвництво домни № З" О. Шовкуненка, "Дорога в колгосп" М. Бурачека та iн. Багато зробили художники Украiни до вiдзначення 125-рiччя з дня народження Т. Шевченка. Це графiчнi твори В. Касiяна ("Шевченко на Украiнi", "Шевченко серед селян"), М. Дерегуса ("Катерина" i серiя "Дорогами Украiни"). Цикл iлюстрацiй до ювiлейного видання "Кобзаря" створив РЖ. РЗжакевич.
Перiод 30-х час особливо жорстокого тоталiтаризму. тАЬУкраiнiзацiютАЭ було повнiстю згорнуто, а найпомiтнiших дiячiв нацiональноi культури розстрiляно або увязнено до таборiв. тАЬДиктатура пролетарiату тАЬвироджувалася в особисту диктатуру вождя, а велетенська держава тАЬрозвиненого соцiалiзмутАЭ перетворювалася на сурогат рiзних економiчних формацiй рабовласництво у тАЬзонахтАЭ, сiльський феодалiзм, мiський державно-монополiстичний капiталiзм; в одне цiле iх СФднав велетенський бюрократичний апарат з потужним iдеологiчним забезпеченням для манiпулювання комунiстично-соцiалiстичними гаслами. Тих, хто не вiрив бiльше гаслам, бачив усю iх невiдповiднiсть дiйсностi, оголошували тАЬворогом народутАЭ, такi люди нерiдко закiнчували життя самогубством (М.Хвильовий, М.Скрипник).
Примусова колективiзацiя i повязаний з ii неуспiхом штучний голодомор 1933 р. одна з найтрагiчнiших сторiнок украiнськоi iсторii, вiдвертий злочин проти традицiйноi селянськоi культури життя i господарювання, на звязках з якою розвивалася уся попередня нацiональна культурна традицiя. Колгоспне життя сильно змiнило самi пiдвалини сiльського життя, перетворивши працьовитого колись селянина на безiнiцiативного, але злодiйкуватого колгоспника, довгий час фактично позбавленого громадянства i грошовоi винагороди за свою нелегку працю. Негласне закрiпачення селян у колгоспних формах супроводжувалося iдеологiчною пропагандою тАЬсоцiалiстичних цiнностейтАЭ, прищепити якi не вдалося, однак матерiальнi й духовнi пiдвалини сiльського буття було майже повнiстю зруйновано.
У цей час тих митцiв, вчених, освiтян, лiтераторiв, чиi погляди чи творчi