Украiнська культура ХХ ст.
Информация - Иностранные языки
Другие материалы по предмету Иностранные языки
сть не вписувались у тАЬпрокрустове ложетАЭ сталiнiзму, почали переслiдувати, в Украiнi насаджувався iдеологiчний монополiзм, культивувались особистi смаки Сталiна. Дiяльнiсть митцiв i письменникiв стала настiльки регламентованою, що почала втрачати ознаки творчостi. Негативне значення мала iх вiдiрванiсть вiд здобуткiв зарубiжних майстрiв. У драматургii на провiднi позицii вийшов О.Корнiйчук, пСФси якого тАЬЗагибель ескадритАЭ, тАЬВ степах УкраiнитАЭ ставилися в багатьох театрах. Продовжували писати вiршi П.Тичина, М.Бажан, але свободи творчостi вони не мали. Обставини життя змушували iх прославляти Сталiна, компартiю. У 1934 р. рiзноманiтнi лiтературнi обСФднання були примусово закритi, а потiм злитi у Спiлку письменникiв Украiни. За письменниками обСФдналися й iншi працiвники мистецтва. Так державнiй партii легше було керувати тАЬкультурним фронтомтАЭ. Культурнi процеси унiфiкувались за допомогою всеосяжного методу тАЬсоцiалiстичного реалiзмутАЭ, який передбачив, перш за все, оспiвування досягнень соцiалiзму. Пiд час сталiнщини було репресовано близько 500 найбiльш талановитих письменникiв i поетiв, якi до того плiдно працювали в Украiнi. Нацiонально-культурне вiдродження 20-х рр. було жорстоко придушене сталiнiзмом i увiйшло в iсторiю як тАЬрозстрiляне вiдродженнятАЭ.
У 1934 р. столицю Радянськоi Украiни було перенесено до КиСФва. З цiСФю важливою подiСФю, на жаль, повязанi не кращi спогади для iсторикiв культури, оскiльки саме у звязку з перенесенням столицi руйнацii було пiддано низку архiтектурних шедеврiв давнього вiтчизняного зодчества. Серед них Михайлiвський Золотоверхий монастир (вцiлiли лише деякi мозаiчнi композицii, поспiхом вивезенi до Москви), Вiйськово-Микiльський собор, Церква Рiздва Богородицi Пирогощi та багато iн. Натомiсть зводилися iншi будiвлi, що помiтно вiдрiзнялися i вiд характерних для 20-х рр. Тепер формуСФться особливий архiтектурний канон радянського будiвництва, який можна називати по-рiзному, але сьогоднi найчастiше користуються термiном тАЬрадянський псевдокласицизмтАЭ. Це був багато в чому еклектичний стиль переважно офiцiйних установ, зведених з використанням традицiй багатьох архiтектурних традицiй минулого з активним застосуванням радянськоi символiки у зовнiшньому та внутрiшньому оформленнi. ОднiСФю з перших i найбiльш показових у цьому ряду споруд СФ будинок сучасноi Верховноi Ради Украiни, зведений протягом 1935-1936 рр.
У роки Другоi свiтовоi та Великоi Вiтчизняноi вiйни украiнська культура переживала далеко не кращi своi часи, навiть приСФднання захiдноукраiнських земель до УРСР мало фатальнi для розвитку суспiльного життя, в тому числi й для стану культури на цих землях, наслiдки. В роки нiмецькоi окупацii сталiнськi репресii як на Заходi, так i на Сходi Украiни змiнилися гiтлерiвськими. Величезних розмiрiв набрало пограбування нiмецькими окупантами мистецьких та iсторичних цiнностей украiнського народу. За межi Украiни було вивезено понад 40 тис. найцiннiших музейних експонатiв.
Однак в цей час радянська влада зрозумiла, що вiйну з iноземними загарбниками не можна вести, не спираючись на патрiотичнi, нацiональнi почуття народу. Починають друкуватися статтi iсторикiв та письменникiв, присвяченi героiчним сторiнкам минулого, передусiм боротьбi з iноземними поневолювачами. Висвiтлюються подii, де активними учасниками були Ярослав Мудрий, Данило Галицький, Петро Конашевич-Сагайдачний, Богдан Хмельницький. Зявляються високохудожнi i високопатрiотичнi вiршованi твори, де з великою силою показана любов до Вiтчизни (М.Рильського тАЬСлово про рiдну матiртАЭ, П.Тичини тАЬГолос матерiтАЭ, В.Сосюри тАЬЛюбiть УкраiнутАЭ).
Глибокого патрiотизму було сповнене кiномистецтво. Найкращими художнiми фiльмами цього перiоду були тАЬОлександр ПархоменкотАЭ режисера Л.Лукова, тАЬЯк гартувалась стальтАЭ М. Донськогою. Найвищим досягненням украiнського кiномистецтва в цей час можна вважати фiльм тАЬРайдугатАЭ М. Донського за iенарiСФм Ванди Василевськоi. В образотворчому мистецтвi знову, як i в роки громадянськоi вiйни, значнi досягнення були в графiцi. Кiлька серiй малюнкiв на теми вiйни виконав В. Касiян (тАЬУ фашистськiй неволi тАЬ, тАЬУкраiнська боротьбатАЭ, тАЬВiдомсти!тАЭ).
У першi пiслявоСФннi роки в Украiнi настала полiтико-iдеологiчна реакцiя, яка за iмям секретаря ЦК ВКП(б), який керував iдеологiчною роботою в краiнi, отримала назву тАЬжданiвщинатАЭ. Брутальнiй критицi та обвинуваченням в тАЬперекрученнях буржуазно-нацiоналiстичного характерутАЭ було пiддано роботи iсторикiв Украiни тАЬКороткий курс iсторii УкраiнитАЭ, тАЬНарис iсторii УкраiнитАЭ. Розпочалося цькування М. Рильського за цого доповiдь тАЬКиiв в iсторii УкраiнитАЭ, тАЬРiчниця ШевченкатАЭ, поетичнi твори тАЬКиiвськi октавитАЭ. Нищiвнiй критицi було пiддано у пресi вiрш В. Сосюри тАЬЛюбiть УкраiнутАЭ. Гострi нападки були спрямованi також на украiнських композиторiв за використання традицiйних украiнських тем, зокрема оперу К. Данькевича тАЬБогдан ХмельницькийтАЭ критикували за те, що росiянам у нiй вiдведене недостатньо помiтне мiiе.
У бiологiчнiй науцi поширилася тАЬлисенкiвщинатАЭ (за iмям президента Всесоюзноi Академii сiльськогосподарських наук Т.Лисенка), який займав реакцiйнi позицii щодо генетики. Пiсля серпневоi сесii ВАСГНРЖЛ 1948р., коли перемогу здобули прихильники Лисенка, почалася чистка серед науковцiв.
Пiсля смертi Сталiна (1953р.) почалася часткова лiбералiзацiя радянського режиму, яка отримала назву тАЬвiдлигатАЭ. Це iстотно покращило умови для розвитку культури в цiлому. Лiбера