Украiнська культура ХХ ст.
Информация - Иностранные языки
Другие материалы по предмету Иностранные языки
В°новитих композиторiв Я.Степовий, К.Стеценко, М.Леонтович, С.Людкевич. Продовжують дiяти рiзнi музичнi товариства, гуртки, хоровi капели, ставлячи музичнi пСФси, оперети, опери. Серед них особливою активнiстю вiдзначались киiвське лiтературно-артистичне товариство, тАЬУкраiнський клубтАЭ, Музичне товариство iм. М. Лисенка у Львовi, при якому в 1905 р. органiзовано Вищий музичний iнститут iм. М.Лисенка. Значний вклад у популяризацiю украiнськоi музики зробив перший на Украiнi стацiонарний музично-драматичний театр, заснований 1907 р. М.Садовським у КиСФвi, де крiм драматичних вистав ставитись опери й оперети.
Таким чином, незважаючи на неймовiрно тяжкi форми нацiонального гнiту, переслiдування i заборони, позбавлення своСФi фундаментальноi основи нацiональноi школи з рiдною мовою навчання, культурне життя в Украiнi на початку ХХ ст. значно активiзуСФться. Виникають художнi музеi, архiви, бiблiотеки, дiють заснованi на нових засадах мистецькi навчальнi заклади, посилюються звязки iз зарубiжними художнiми центрами. Нацiонально-демократична революцiя i здобуття Украiною нацiональноi державностi (УНР. ЗУНР), незважаючи на iх поразку вiд бiльшовикiв у 1919-1920 рр., дали потужний iсторичний iмпульс для нацiонально-культурного будiвництва навiть за умов обмеженоi i затиснутоi радянськоi державностi 20-х рокiв.
2. Радянський етап розвитку украiнськоi культури (1921-1991рр.).
Цей перiод включаСФ в себе i добу злету 20-х рр. поколiння тАЭрозстрiляного вiдродженнятАЭ, яке вже в 30-тi рр. зазнало тотальних репресiй не тiльки проти митцiв, працiвникiв культури, але й звичайних ii носiiв, i добу тАЬвiдлигитАЭ з рухом так званих тАЬшiстдесятникiвтАЭ, i перiод подальшоi русифiкацii та утискiв украiнськоi культури.
20-тi рр. в Украiнi стали перiодом небувалого нацiонального-культурного пiднесення. Це справдi яскравий феномен в iсторii украiнськоi культури. Його корiння в нетривалому, але важливому перiодi вiдновлення украiнськоi державностi 1917-1920 рр. Ця доба дала такий сильний iмпульс нацiонального розвитку, що його не змогли зупинити анi братовбивча громадянська вiйна, анi масова емiграцiя украiнськоi iнтелiгенцii, анi тиск тоталiтарноi держави. Це вiдродження охопило рiзнi сфери життя, i перед усiм освiту, науку, лiтературу, мистецтво.
Саме в цей час в освiтнiй сферi було лiквiдовано неписьменнiсть населення. У 1921р. було прийнято постанову Раднаркому УСРР, у якiй пiдкреслювалося, що все населення вiком вiд 8 до 50 рокiв, яке не вмiСФ читати й писати, зобовязане навчатися грамотi росiйською або рiдною мовою за бажанням. Протягом 20-х рр. кiлькiсть неписьменних скоротилася з 76% до 46% дорослого населення. Держава надавала певнi пiльги тим, хто навчався. Унiверситети реорганiзовували в iнститути народноi освiти. Навчання було платним, але дiти бiдних робiтникiв i селян звiльнялись вiд оплати. У 1925 р. дiяло близько 18 тис. шкiл, 145 технiкумiв, 35 iнститутiв i 30 робiтфакiв. Багато зробили для розвитку освiти наркоми (мiнiстри) освiти О.Шумський i М.Скрипник.
Науковi дослiдження в 20-тi роки зосереджувалися в основному в Украiнськiй академii наук, яку в 1921 р. перейменували у Всеукраiнську академiю наук (ВУАН). Тут було три вiддiли: iсторико-фiлософський, фiзико-математичний i соцiально-економiчний. Найефективнiше працювала перша секцiя, очолювана М.Грушевським, який 1924р. повернувся з-за кордону i був обраний академiком. У фiзико-математичному вiддiлi ВУАН працювала найбiльша кiлькiсть академiчних кафедр 30. На свiтовому рiвнi проводилися дослiдження з математичноi фiзики (М.Крилов), експериментальноi зоологii (РЖ.Шмальгаузен). Вивчення економiчноi географii Украiни започаткував Костянтин Воблий, було вiдкрито перший у свiтi Демографiчний iнститут пiд керiвництвом М.Птухи. Плiдно працювали у цi роки iсторик права Микола Василенко, сходознавець Агатангел Кримський та iншi науковцi. В цей час розвивались також медична та бiологiчна науки. Д. Заболотний О. Богомолець, В. Воробйов, О. Корчак-Чепуркiвський, О. Палладiн, М. Стражеско, В. Фiлатов збагатили медицину новими теоретичними дослiдженнями. Великим практичним досягненням в Украiнi стало те, що вже на середину 20-х рокiв було лiквiдовано холеру, вiспу, чуму.
У 30-тi роки незважаючи на надзвичайно тяжкi умови розвиток науки не припинився. В Украiнi вели дослiдницьку дiяльнiсть науковi колективи. Великих успiхiв досягли вченi вiдкритого 1928 р. у Харковi Украiнського фiзико-технiчного iнституту (УФТРЖ). У 1931-1932 рр. у ньому працював РЖ. Курчатов, тут Л. Ландау написав класичну працю з кiнетичноi теорii плазми; група вчених 1932 р. у складi К. Синельникова, О. Лейпунського, А. Вальтера i Г. Латишева вперше здiйснила штучне розщеплення ядра атома лiтiю швидкими протонами. РЗхнi працi засвiдчили народження в Украiнi центру теоретичноi фiзики свiтового рiвня.
У Галичинi вся украiнська наука зосереджувалась у Науковому Товариствi iм. Т. Шевченка. У 30-тi роки зв'язки Товариства з КиСФвом припинилися. Крiм того, фiнансова криза змусила скоротити адмiнiстративний персонал i гонорари науковцям. Але провiднi вченi М. Возняк iсторик лiтератури, РЖ. Зелiнський мовознавець, Я. Пастернак археолог, РЖ. Витанович економiст, Ф. Колесса музикознавець, В. Левицький математик, В. Кубiйович i Ю. Полянський географи, В. Старосельський правознавець, М. Панчишин медик та iншi продовжували працювати.
Водночас у цей час науцi намiтилися певнi вульгаризацiйнi тенденцii, що розвивалися пiд впливом полiтизацii науки та певноi iдеологiчноi ейфорii тАЬкомунiстичн