То землиця рiдна
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?кутьсько-Буковинських Карпат. Що ж стосуСФться Схiдних Бескидiв (нашоi частини Карпат в т.ч. де знаходиться Туркiвщина), якi в час iснування Киiвськоi Русi, Галицько-Волинського князiвства мали назву Кавкасiйськi або Угорськi гори, то вони, як показують лiтопиii - не були заселенi.
З 1387р. Галичина остаточно увiйшла до складу Польщi, поступово перетворюючись у польську провiнцiю. РЖ саме з цього часу активiзувався рух волохiв в Галичину, якi йшли на службу до польських королiв i, за вiрну службу, отримували вiд них привiлеi.
Драго-Саси, як i представники iнших Галицьких шляхетних родiв, нащадкiв хорватiв, зберегли основнi привiлеi, не за те, що вiрно служили полякам, (хоча були i такi, якi прийняли римо-католицьку вiру, ополячились), а за те, що мали захист вiд Папи Римського за участь у Хрестових Походах, Як польськi так потiм i австрiйськi королi, змушенi були рахуватись з ,,покореним пiвмiсяцем на гербi.тАЭ Не рахувалась з цим тiльки радянська влада, яка все робила для того, щоби всiляко принизити та пiдмiнити розумiння тАЬукраiнськоi шляхтитАЭ- тАЬпольською шляхтою.тАЭ
Галицька шляхта - це тАЬправославна малоземельна шляхта, яка, незважаючи на важкi утиски з боку польських властей, твердо трималася своСФi вiри i свого народутАЭ (В. Лозинський). РЖ, як видно з документiв, першими релiгiйними спорудами, збудованими украiнською шляхтою, були православнi, а потiм греко-католицькi церкви, а не костели. В церквах Туркiвщини, якi не зазнали значних змiн, знак тАЬпокорений пiвмiсяцьтАЭ - означаСФ, що вона збудована представниками Драго-Сасiвського роду.
З плином часу, особливо коли Галичина перебувала в складi Польщi та Австро-Угорщини, потреба саме в украiнських лицарях, якi не хотiли приймати римо-католицьку вiру (ополячуватись), поступово зменшувалась. Саме ця частина шляхти (лицарiв, елiтних професiйних вiйськових), змушена була поступово приступати до обробiтку землi, брати додатковi земельнi надiли, загони. Саме звiдси, згодом, пiшла назва тАЬзагоноватАЭ або тАЬходачковатАЭ шляхта.
Переважна частина украiнськоi шляхти вiрно служила своСФму народовi, а в тому, що окремi особи з рiзних причин ополячились немаСФ нiчого дивного. Так траплялось скрiзь i всюди, з кожною верствою укр. народу, при змiнi любоi окупацiйноi влади. Так не траплялось тiльки в тих державах, в яких столiттями при владi була своя шляхта (Англiя, Нiмечина, РЖталiя та ж сама Польща, Францiя iн.). тАЬЯкби французька шляхта, пiсля закiнчення столiтньоi вiйни, не прийшла до влади у Францii, то французи тепер розмовляли б на англiйськiй мовi.тАЭ
Основна ж маса украiнського лицарсько-шляхетського роду в рiзнi перiоди вiдiгравала провiдну роль в iсторii краю. Вона продукувала вiльних селян, священикiв, якi будили в серцях горян нацiональну свiдомiсть i гiднiсть.
тАЬ Украiнська шляхта завжди була провiдною верствою украiнського суспiльства .тАЭ (В. Лозинський ).
Масове освоСФння i заселення земель Туркiвщини вiдбувалося в 14 15ст., коли було засновано бiльшiсть сiл, а iншi набули офiцiйного статусу.
М. Грушевський називав перiод з 20-х до 70-х рр. 16 ст. часом iнтенсивноi колонiзацii Самбiрського пiдгiря. У першiй половинi 15 ст. в Галичинi проживало близько 600 тисяч жителiв. Заселення територiй було нерiвномiрним: у Саноцькiй землi густина доходила до 40 чол. на квадратний кiлометр, коло Самбора, Дрогобича i Стрия 20-25 осiб, а в гiрських районах менше 5 осiб.
Посилення феодальноi експлуатацii у низинних районах, великою мiрою сприяло заселенню гiрських територiй. Селяни тiкали вiд панщини в гори, мiняючи родючi низиннi землi на особисту свободу в горах.
З матерiалiв ревiзii Перемишльськоi землi в 1692р. довiдуСФмося, що в Комарниках було 54 хати, з них хат Комарницьких - 28. Це приблизно 300-350 життелiв. В 1816р. 1474 особи. В 1835р.-1750осiб. В 1877р.-1860 осiб. В 1878р. 2112 осiб, що проживали в 401 будинку, родин було 457. 2014 комарничан були греко-католиками, 25 римо-католиками i 73 iудеями. Ясно, що в цi роки був також значний природний прирiст населення. Але основним фактором це загосподарювання територii.
Саме в цей час, скорiш за все, зявляються так званi тАЬнешляхетськiтАЭ поселення у Турцi, Яворi, РЖльнику, Комарниках, Висоцьку та iнш. селах Туркiвщини.
Можемо також припустити, що деякi прiзвища, поширенi на Туркiвщинi, цiлком реально можуть бути повязанi з населеними пунктами, якi знаходяться на сходi Галичини:
с. Василькiвцi (Гусятинский р-н, Тернопiльщ.) прiзвище Василькiв;
с. Москалiвцi(Липовецький р-н, Терн.) прiзв. Москаль;
с. Федькiвцi (Збаражський р-н, Терн.) - Федько;
с. Савчицi (Крименчуцький р-н, Терн.) Савчак;
с. Васькiвцi (Шумський р-н, Терн.) прiзвище Васькiв;
с. Сенькiв (Монастириський р-н,Терн.) Сенькiв;
с. Якубiвка (Залiщицький р-н, Терн.) прiзвище Якубiв;
с. Серединцi (Зборiвський р-н,Терн.) Середич;
с. Хомiвка (Зборiвський р-н, Терн.) Хомик i т.д.
Цей перелiк можна продовжувати.
Якщо переселенець мав родинний герб, його тут реСФстрували як: Сенькiвський, або Якубович, або ж Середич або Василькiвський i т.д.
Польськi iсторики вперто твердять, що до 15ст. карпатськi землi стояли пусткою i тiльки пiсля приСФднання Галичини до польськоi держави(1387 -1772рр.), почався процес заселення Карпат в т.ч. територii теперiшньоi Туркiвщини
Як бачимо, що цi твердження не вiдповiдають дiйсностi, бо документально пiдтверджено, що, коли в 1387р. поляки зайняли Галичину, то на територii теперiшньоi Туркiвщини нараховувалось 26 поселень. Тим бiльше, що зараз немаСФ можливостi встановити, якi ще поселе