То землиця рiдна
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?ськi люди, особливо значнiшi, званi боярами, здавна почали держати собi для охорони людей сильних, вiдважних, воСФнних. Далi все бiльше, i з часом так зiбралося чималеньке вiйсько в КиСФвi, що боронило мiсто вiд сусiдiв та ходило з купцями, як вони везли своi товари в чужий край, а старшим над вiйськом був киiвський князь.
З часом життя мiнялося. Князь Володимир охрестився i казав хреститись людям в КиСФвi, а потiм i по iнших городах.
Хоча Приазовська Русь, як свiдчить константинопольський патрiарх Фотiй (867р.), прийняла християнство ранiше, ще в 9 ст., звiдки, судячи по всьому, руси-християни проторували йому дорогу на Поднiпровя задовго до хрещення киян Володимиром Великим.
Духовенство, священики почали навчати людей, що грiх сваритись, грабити, убивати; наказували жити по-християнськи.
Задля державного життя заведення християнства мало ту вагу, що ця нова вiра заводилась вiд князя, вiд правительства, i духовенство дивилося на правительство, як на свою помiч i охорону, стояло на сторонi князiв, навчало людей коритись князевi i шанувати його.
З християнством з Грецii та Болгарii прийшли до нас наука , освiта, книги. Тому ота нова церква, освiта, наука звязували сильним внутрiшнiм звязком землi Киiвськоi держави.
Киiвське вiйсько, не тiльки боронило свою околицю вiд ворогiв, але й само нападало на сусiднi землi, вiддячуючи за iх напади або просто шукаючи здобичi.
В тi часи в РДвропi зазнавало змiн суспiльне життя, вiдповiдно змiнювалась i армiя, яка воювала вже зовсiм по-iншому. Багато вiйськових лiдерiв надавали перевагу добре тренованим професiйним найманим солдатам.
В тi вiки постiйно точилися вiйни, якi могли тривати десятилiттями. Але, якщо вiйна не велася вдома, лицарi вiдправлялися воювати на чужi землi, як для заробiтку так i для здобуття цiнного досвiду на полi битви та пiдтримки своСФi бойовоi майстерностi, а також для змiни мiiя поселення.
Киiвським князям та боярам дуже в пригодi стало, що в тiм часi до нас сунуло багато воСФнних людей з пiвнiчних нiмецьких краiв, найбiльше з теперiшньоi Швецii. Вони шукали заробiтку i здобичi на чужих сторонах, i ставали до служби киiвським князям. За перших князiв було iх так багато в киiвськiй дружинi, що з того потiм постала думка, що вся Киiвська держава пiшла вiд них. Звались вони у нас варягами, були це добрi вояки, смiливi та охочi.
При кiнцi 9ст. ( 900 лiт по Рiздвi Христовiм) вже багато земель КиСФва належало Киiвським князям i дань давали землi аж пiд теперiшнiй Петербург та Москву. Держава сягала тодi вiд гiр Кавкасiйських (Карпатських) до Кавказу, а на пiвночi до Волги, до великих озер, що недалеко Петербурга.
Так склалась держава Киiвська або Руська: Киiвський край звався руським краСФм, Руссю. Киiвськi князi теж звались руськими, киiвська дружина русинами, i тi землi, що вона з князями до КиСФва прилучала починались теж зватися руськими, Руссю.
Хоч як твердить проф. Василь М. Багринець, украiнцi тiльки певний перiод своСФi iсторii називались русами, русичами, русинами. Вiн доводить, що назва Украiна вживалася набагато ранiше, ще з часiв трипiльськоi епохи.
РЖсторiя розпорядилася так, що назва Русь протрималась в Украiнi не дуже й довго, за винятком ii захiдного регiону, куди вона прийшла пiзнiше. Через кiлька столiть вона помандрувала далi, цього разу на пiвнiчний схiд, в дещо змiненiй формi стала назвою держави Петра1.
Початком занепаду Киiвськоi Русi стало нерозумiння князями, що держава то не поле, яке батько роздiляСФ мiж дiтей, що то не власнiсть його, а рiч громадська, публiчна. РЖ саме подiл князем Ярославом Киiвськоi держави мiж своiми синами i призвiв до ii розпаду.
Галицько-Волинське князiвство
Саме та частина Украiни, де витворилася держава, де найбiльше розвинулось життя громадське, культурне, освiта, письменство i мистецтво, руйнувалася й пустiла. Киiв хилився все бiльше. Люди мандрували звiдси в затишнi краi на захiд на Волинь i Галичину. Теребили лiси, розробляли пущi, закладали собi оселi, називаючи часто назвами украiнських осель i городiв. Виростали тут новi волостi i князiвства. В цих землях зложилася нова полiтична сила. Вона хоч i не обСФднала цiлоi Украiни, але все-таки нехай для захiдноi Украiни продовжила самостiйне державне життя.
Галицько-Волинська держава була створена князем Романом, коли вiн обСФднав Галицьке i Володимиро-Волинське князiвство. Це державне формування увiбрало землi над Сяном i Вислоком та над Днiстром i Прутом, тобто землi у межах сьогоднiшнiх Галичини i Буковини iз незаселеними на той час Кавкасiйськими тобто Угорськими горами (Карпатами, в т.ч. i територiя теперiшньоi Туркiвщини ).
З часом Киiв вже стояв у повнiй залежностi вiд Галицько-Волинського князiвства, яке формувалось серед тих неустанних вiйн, змов й iнтриг, у вiчнiй тривозi i небезпецi.
На цiй територii виростали i розбудовувались мiста та поселення. Галичина розвиваСФ торговельнi звязки зi своiми найближчими сусiдами Угорщиною i Польщею, а також з окремими мiстами Захiдноi РДвропи. Особливо тiсними стають вiйськовi та полiтичнi контакти Галичини з Угорщиною.
Найбiльш вiдомi торгiвельнi та вiйськовi шляхи з Галичини в Угорщину:
через с. Тилiч, Криницькоi гмiни, Новосондецького воСФводства, РП;
перевал Дукля у Карпатах, на кордонi мiж Польщею та Словаччиною;
через перевал Прислiп у Схiдних Карпатах у Марамуришському повiтi Словаччини;
Перемешель - вздовж р. Сян - Ужанський перевал;
А також шлях: Галич Синевиць