То землиця рiдна
Информация - История
Другие материалы по предмету История
ять цупко тримаСФ в собi своСФ далеке минулетАж
Рiд гербу Драго-Саiе давнiй словянський рiд (бiлi хорвати), який пiд тиском обставин змушений був переселятися з центральноi та захiдноi Украiни, щоб через багато вiкiв знову повернутися до своСФi прабатькiвщини
Протягом лише цього столiття виявлено багато археологiчних свiдчень про Украiну, як колиску народiв СФвропейського суходолу. Усе переконливiше звучить твердження про те, що мандрiвка народiв-колонiзаторiв вiдбулась з украiнськоi територii, а не навпаки.
Саме з територii теперiшньоi Украiни, в 5ст. розпочалось велике словянське розселення. А вже протягом 6 ст., словяни проникли в Карпати, освоiли територiю Словаччини, Моравii, Чехii, зайняли Угорську низовину, зявились у Саксонii, Баварii та Австрii.
Рух словян на захiд стаСФ iнтенсивнiшим у 8-10 ст; коли вони перейшли Одру i рухались на захiд до Лаби i за Лабу (Ельбу), поки не наштовхнулися на потужну протидiю германських племен.
У 9ст. чехи, зличани, хорвати, морави, лужичани та iншi словянськi племена створюють могутнСФ Велико-Моравське князiвство, де на початку пануСФ схiдноцерковний обряд, використовуСФться словянське письмо, створене солунськими братами Кирилом та МефодiСФм. Пiсля смертi братiв (Кирила 869р. та Мефодiя у 885р.) римський папа забороняСФ службу Божу словянською мовою i оголошуСФ анафему словянським богослужебним книгам. Згодом у Чехii, Моравii i Лужицi входить у вжиток латинське письмо.
Ще у 12 ст. нiмецький iсторик Гельмгольд у свiй фундаментальнiй працi ,,Хронiка словян;, зазначав, що всi словянськi землi, лежать на схiд i пiвденний схiд вiд Данii i починаються вiдразу ж за Лабою (Ельбою).
У 1657р. Б. Хмельницький, пiдписуючи таСФмну угоду з шведами, сказав, що пiсля спiльноi перемоги, Украiна повинна бути всюди, де розмовляють украiнською мовою, аж до Ельби.
Проф. Василь М. Багрiнець пише: ,,Три Украiни (,,УкрайнитАЭ), що зберегли до цього часу своi назви: Днiпровська (земля украiнських козакiв), Дунайська (земля стародавнiх карнiв, нинiшнiй австрiйський Украйн) i Полабська (,,ЕльбськатАЭ земля стародавнiх укрiв, сучасний пруський Уккермарк), - повиннi вважатися споконвiчними краями чистого венедословянського свiту, що становив один iз трьох первинних шарiв СФвропейського народонаселеннятАЭ.
Предки словянського роду гербу Драго-Сас тому i звуться Сасами, що прийшли iз Саксонii, колись словянськоi, а тепер германiзованоi областi в Нiмеччинi.
Термiн ,,драгатАЭ означав частину постiйноi княжоi бойовоi дружини зi своiм провiдником. Така бойова одиниця безвiдмовно виконувала розпорядження провiдника, але вся слава спадала виключно провiдниковi, iменем якого називаються всi, хто йому пiдпорядкований. Якщо перший енергiйний органiзатор бойових дружин зi словянського роду Драгiв став провiдником ,,драгитАЭ у Саськiй землi, то це i призвело до утворення остаточноi назви Драго-Саси.
З Саксонii Драго-Саси пiшли в хрестовий похiд, а потiм були на Уграх (в Угорщинi).
Король Угорський, Андраш II, запросив драго-сасiвських лицарiв з Саксонii, для боротьби проти половцiв. Завдяки вiйськовому хисту, представники украiнського населення мали право переселятися, як звичайнi колонiсти в межах Угорського королiвства. Вони були звiльненi вiд податкiв протягом 10р., а надалi платили девяту частину з господарського прибутку.
Пiд тиском мiiевого i прибулого в Угорщину лицарства, король Андраш II, видаСФ ,,Золоту буллутАЭ, яка обмежувала панування знатi, захищала i розширювала права лицарiв i колонiстiв, iхнi землеволодiння, запроваджувала щорiчнi лицарськi зiбрання, як це було в Саксонi.
У селах та мiстах Закарпаття, яке тодi входило в склад Угорщини, Драго-Саси поселялись впродовж 12-15ст.. i вже на початку 13ст., кiлькiсть запрошених призвела до змiни назв деяких поселень: м. Лампергаз стало називатись Ламперсас, а з 1507р. Берегсас.(м. Берегово).
шляхта лицар герб сас
Початки Киiвськоi держави
Термiном Украiна називалась земля, украяна нашими предками силою меча. Звiдси i примовка: ,,У нас Украiна треба собi самому хлiба украятитАЭ. ВважаСФться, що назва Украiна походить з тих часiв, коли словяни, розселяючись, мусили мечем украяти собi землю i збройно боронити ii вiд напасникiв. Ця назва мала соборне значення i обСФднувала всi словянськi племена даноi територii. Тому вони, крiм племiнних, мали спiльну вживану в лiтописах назву украiняни, яку потiснила несловянська назва Русь.
Найновiшi дослiдження показують, що назва Украiна насправдi набагато давнiша, ще дословянська i маСФ iнше значення. Позитивним СФ те, що теперiшнi розвiдки вiдносно назви Украiна, розвiнчали пануючу ,,окраiно-пограничнутАЭ версiю, яка поступово утверджуСФться в самосвiдомостi украiнського народу.
З-помiж усiх украiнських мiст найбiльшим i славнiшим був Киiв. Здавна, з непамятних часiв, ще коли люди не знали залiза або мiдi, тут жило багато людей. А це тому передусiм, що тут сходилися двi великi рiки: Днiпро i Десна. Над рiкою легше було прогодуватися чи рибою, чи звiриною. Рiкою iздили люди, куди треба, - сухих дорiг тодi було небагато, i ними iздити не так було легко й безпечно. Тому й за украiнських часiв пiд КиСФвом були найбiльшi оселi, найбiльше людей багатих, торговельних. Сюди найбiльше приiздили купцi з чужих краiв з усяким товаром.
Цим багатим i торговельним людям треба було охорони; були сусiди ласi на iх товари й багатство, i при нагодi радi були пограбувати iхнСФ добро, чи в дорозi, чи в самiм КиСФвi, якщо не було доброi сторожi. Тому цi киi