То землиця рiдна
Информация - История
Другие материалы по предмету История
е входили до складу Галицько-Волинського князiвства, то ми не знайдемо практично жодноi подiбноi назви населених пунктiв, якi iснують на Туркiвщинi.
У 14ст. в Галичинi, вже нараховувалось понад 500 сасiвських сiл-гнiзд.
Заселення тривало нерiвномiрно: швидше i густiше заселювались територii вздовж торгових шляхiв, а менш iнтесивно вiддаленi вiд них гiрськi терени. Мiiе поселення визначала князiвська адмiнiстрацiя.
Кордон з Польщею проходив по лiнii Смольнiк (Боберка) Сянок - Коросно (Кросно) - Переворськ.
З Угорщиною: Лаврiв Синевицьке (Боберка Лiмна Розлуч вздовж р. Стрий Синевицьке (Сколiвщина). До 1280р.
Поселяли сасiв в основному у свiжоутворене або давнСФ прикордоння.
За князювання Лева Д. Галицького(1264 1301рр.) до Галичини було приСФднано:
- в 1292р. вiд Польщi Люблiнщину з кордоном по р. Сян. .
- в 1280р. вiд Угорщини Закарпаття з мм. Мукачiв, Ужгород, з кордоном по р. Тиса. (В т.ч. незаселену, на на той час, територiю теперiшньоi Туркiвщини);
Так далеко кордони Украiни ще нiколи не заходили З цього часу значно активiзувався переселенський рух сасiвських родин саме на цi землi.
Виконання вiйськових зобовязань, розширення шлюбних звязкiв, та спроби полiпшення свого побуту, змушували i водночас сприяли розселенню сасiвських родин поза межi родинних гнiзд та створенню нових тАЬсiл-гнiзд,тАЭ як за княжих, так i в пiзнiшi часи.
Скорiш за все, саме в цей час (1280 1320рр.), розпочинаСФться заселення територii теперiшньоi Туркiвщини, яка вiдiйшла до Галицько-Волинського князiвства.
Пiсля 1280р., свiжих прибульцiв (драго-сасiв), осаджують по р. Днiстер та р. Стрий: Зудачiв (Жидачiв) тАж - Явора, Турка (Круг Городище), РЖльник, Комарники, Висоцьке, в першу чергу вздовж водного торгового шляху, який носив назву Руський путь.
Руський тому, що йшов з пiвнiчного побережжя Руського моря (Чорного), долиною рр. Днiстер, Стрий, з грецьких городiв-колонiй. Найславнiша з яких, була Ольвiя. Грецькi купцi iздили зi своiми товарами далеко в чужi краi, i тому рiзнi iх вироби в т.ч. грошi, вироби з золота, срiбла, мiдь, бронзу, знаходимо в основному по бiльших торговельних дорогах. (1889р. в с. Комарники - 12 бронзових мечiв вигот. в 1200-1000рр. до н.е.; 100 римськ. монет вигот. в 1-2ст. н.е. знайдено в с.Штукiвець, Бориня, iн.).
Торговi каравани по шляхах супроводжували спецiальнi вiйськовi дружини.
РЖ хоча в 1320р. Закарпаття знову вiдiйшло до Угорщини, кордон проходив вже не по лiнii Боберка - Лiмна - Синевицьке, а по головному вододiльному хребту Карпат (Ужанський Верецький Лавочненський перевали).
Як бачимо, що першi князiвськi поселення, а саме сасiвськi села-гнiзда, заснованi Левом Д. Галицьким: Висоцьке, Комарники, РЖльник, Турка (Круг Городище), Явора, вже ,,тАжрозташовувались в Руськiй землi позаугорським кордономтАжтАЭ
Давнiй польський iсторик Ян Длугош стверджуСФ, що князь Лев на самому верху г. Пiкуй поставив камяний стовп з руським написом, який значив межу його володiнь.
Вищеназваннi поселення теперiшньоi Туркiвщини можна вiднести до найстародавнiшнiх княжих поселень.
Хоча у тАЬГалицько-Волинському лiтописiтАЭ, згадуСФться, що ,,рiшуча битва вiдбулась в 1245р. пiд м. Ярославом, мiж Ростиславовим вiйськом та вiйськом братiв Данила i Василька. До вiйська братiв входила Володимирська дружина з тисяцьким Демяном; воiни з Берестя, якi перейшли до Данила; драго-сасiвськi лицарi; сини ще вiрних князю Роману бояр: Кормильчич, боярин з Корелич; Самбор, боярин з Купнович i Ломни(Лiмна); Мелонiг iз Бобрики(Боберка); Юра Коливанович та iншi. Перемогу здобули Данило i ВасилькотАжтАЭ
РЖ, як бачимо, що ще в1245р. згадуються сс. Ломна, Бобрика (Лiмна, Боберка). Можемо також припускати, що в цей час також вже могли iснувати поселення на мiii теперiшнiх сс. РЖсаi, Ясiнка, Свидник, Ластiвка вздовж р. Стрий - кордону Галичини з Угорщиною до 1280р.
Скорiш за все, що це були обороннi поселення з дворищами-хуторами, в яких жили смоляки люди, якi захищали пiдходи до кордону боi, воiни. Бiля цих поселень стояли деревянi вежi на яких, в разi небезпеки, смоляки запалювали сигнальнi вогнi, даючи знати про наближення ворога, (г. Магура-Лiмнянська).
Городище стояло в Спасi, поблизу Ст. Самбора (засн. ранiше 1070р.)
Круг Городище (Турка), засноване скорiш за все, пiсля 1280 р., коли територiя теперiшньоi Туркiвщини, вiдiйшла до Галицького князiвства i мало вигляд городища, в якому проживали воiни, якi охороняли частину торгового шляху та пограниччя.
Городище це притулок, або тАЬВелика вежатАЭ, (зазвичай в три поверхи) яка розташовувалося на вершинi пагорба, обнесеного чистоколом (парканом) iз загострених паль, стовпцiв, висотою в 2,5 метрiв. В городищi також були опорядкованi стiйла, збудованi майстернi , палата вартових, церковна каплиця iн.
Бiля городища розташовувались родовi дворища, якi утворювали поселення. В Турцi це можливо Ст. Село, Ровiнь. На Ровенi ще до сьогоднi зберiгся тип дворища Тисовських, Анничiв правда вже з пiзнiших часiв.
Як правило городища зводились за дуже короткий час. Варта охороняла замок, перебуваючи на цьому пiдвищенi та уважно стежила за сигнальними вогнями, що надходили iз сiл.
Скорiш за все, саме в перiод з 1280 по 1320рр., зявились укрiплення навколо г. Козакова Поляна, бiля с. Мохнатий Матькiв, в с.Н. Туров та iнш.
Тодi ж напевно, виникають дворища - хутори з деревяними вежами бiля них, у верхiвях рiчок-приток р. Стрий, вздовж головного вододiльного хребта: Мохнатий Матькiв, Кривка, Гусне, Либохора, Бутля чи Гнила (Бiтля, К