Сутнiсть, правова основа та принципи ОРД
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?хнього готування або замаху на них одночасно iз прийняттям i перевiркою заяв i повiдомлень про злочини.
2. Посилання законодавця, на iнтереси кримiнального судочинства, яким, поряд з iншим, пiдпорядковане завдання пошуку й фiксацii фактичних даних про злочиннi дii окремих осiб i груп, що визначаСФ комплексну функцiю оперативно-розшукового забезпечення кримiнального судочинства, яке охоплюСФться наступними дiями.
По-перше, безпосередня реалiзацiя оперативним пiдроздiлом (як субСФктом дiзнання) у вiдповiдностi зi ст.ст. 4, 103 КПК завдання розкриття злочинiв шляхом застосування необхiдних оперативно-розшукових мiр з метою виявлення ознак злочину й винних осiб, що його вчинили.
Питання про виконання цього завдання оперативними пiдроздiлами СФ проблемним через неоднозначне тлумачення окремих правових положень. З одного боку, поняття розкриття злочину трактуСФться сугубо з погляду кримiнального процесу, з iншого боку - розглядаСФться як результат ОРД, що забезпечуСФ виявлення ознак злочину, а також одержання фактичних даних (доказiв) про осiб i груп, що вчинили цей злочин.
Двiйний характер розглянутого поняття викликаСФ в практичнiй роботi оперативно-розшукових пiдроздiлiв складностi з урахуванням i оцiнкою iхньоi роботи з розкриття злочинiв. Це повязане з неяснiстю ознак i змiсту самого поняття розкриття злочинiв. Хоча термiн розкриття злочинiв i використовуСФться в ст. 2 КПК у контекстi термiну швидке й повне розкриття злочинiв, його законодавче визначення вiдсутнСФ.
З аналiзу тексту ст. 2 КПК видно, що розкриття злочинiв СФ завданням кримiнального судочинства, рiвною мiрою обовязковоi для всiх органiв, його здiйснюючих. Тому в текстi закону вiдсутнСФ окреме згадування якого-небудь iз них. У такому випадку змiст дiяльностi з розкриття злочинiв можна виявити через коло повноважень, покладених законом на конкретний орган.
Так, згiдно ст. 103 КПК оперативний пiдроздiл, що вiдноситься до органу дiзнання, зобовязаний приймати необхiднi оперативно-розшуковi заходи з метою виявлення ознак злочину й осiб, що його вчинили.
Уточнимо, що законодавець у цьому випадку не застосовуСФ термiну розкриття злочину, виходячи iз чого виявлення ознак злочину й осiб, що його вчинили, окремi процесуалiсти не вважають саме розкриттям злочину, думаючи, що таким можна вважати тiльки повне й всебiчне розслiдування злочину. Цей парадокс збiльшуСФться ще й тим, що ст. 4 КПК, як уже було сказано, ставить за обовязок органу дiзнання вживати заходiв до розкриття злочину.
Однак, незважаючи на iстотнi протирiччя у дiючiй системi облiку до розкритого злочину, до нього вiдносяться кримiнальнi справи, якi закiнченi провадженням i з яких прийнято одне з таких рiшень:
- затвердження обвинувального висновку й направлення справи в суд;
- припинення справи на пiдставi ст.ст. 7-2, 8, 9, 10 КПК зi звiльненням винного вiд кримiнальноi вiдповiдальностi iз застосуванням до нього мiр адмiнiстративного стягнення, або передачею особи на поруки чи у звязку iз застосуванням до неповнолiтнього примусових заходiв виховного характеру;
- припинення справи у вiдношеннi винного вiдповiдно до п.п. 3, 4, 8, ст. 6 КПК пiсля закiнчення строкiв давнини, внаслiдок акту амнiстii або через смерть винного;
- припинення справи зi звiльненням винного вiд вiдповiдальностi на пiдставi ст. 7 КПК внаслiдок змiни обстановки;
- направлення у суд протокольноi форми справи у вiдношеннi винного в порядку ст. 426 КПК.
По-друге, можна обТСрунтовано говорити про забезпечення за власною iнiцiативою оперативного пiдроздiлу, письмового доручення слiдчого, вказiвцi прокурора або визначення суду досудового слiдства чи судового розгляду з кримiнальноi справи фактичними даними, якi можуть служити джерелами доказiв у кримiнальному судочинствi (ч. 2 ст. 6, п. 2 ст. 10 Закону Украiни Про ОРД; п. 3 ст. 15 Закону Украiни Про органiзацiйно-правовi основи боротьби з органiзованою злочиннiстю; ст.ст. 65-66 КПК).
По-третСФ, у наявностi реалiзацiя завдання iнформацiйного, оперативно-тактичного й iншого оперативно-розшукового забезпечення окремих слiдчих i судових дiй, у тому числi для забезпечення вiдшкодування шкоди, заподiяноi злочинами фiзичним, юридичним особам i державi.
По-четверте, це розшук осiб, що переховуються вiд органiв розслiдування або ухиляються вiд вiдбуття кримiнального покарання (п. 3 ст. 10 Закону Украiни Про ОРД).
В-пятих, вичленовування функцii ОРД iз забезпечення безпеки працiвникiв суду й правоохоронних органiв, учасникiв кримiнального судочинства, iнших осiб, що сприяють ОРД, а також приймають участь у кримiнальному судочинствi, членiв iхнiх родин i близьких родичiв цих осiб (п. 6 ст. 7 Закону Украiни Про ОРД).
Порiвнюючи перерахованi функцii ОРД iз загальними функцiями кримiнального судочинства, неважко знайти прямий збiг ряду з них. Однак при цьому варто враховувати, що реалiзацiя бiльшостi iдентичних завдань СФ прерогативою сугубо ОРД.
3. Визнання необхiдностi одержання iнформацii в iнтересах безпеки громадян, суспiльства й держави обумовлюСФ багатогранну функцiю ОРД з одержання пошуковоi, розвiдувальноi й контр розвiдувальноi iнформацii, що вiдповiдаСФ данiй потребi зi створення й застосування iз цiСФю метою спецiальних автоматизованих iнформацiйних систем, а також з перевiрки надiйностi осiб у звязку з iхнiм допуском до державноi таСФмницi, роботi з ядерними матерiалами й на ядерних установк