Стратегiчне планування економiчного розвитку великого мiста як iнструмент пiдвищення ефективностi його управлiння

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство



i ХХ столiття стали зосередженням основного творчого i економiчного потенцiалу розвинутих краСЧн i тАЬгенераторамитАЭ СЧх швидкого зростання. Для них характерна активiзацiя науково-технiчного прогресу, збiльшення частки науковцiв тощо. Як правило, великi мiста мають складну галузеву структуру економiки, бiльш високий технiчний рiвень промисловостi, нiж у середньому по краСЧнi, що стимулюСФ пiдвищення продуктивностi працi та iнтенсифiкацiю виробництва, створюСФ умови для гармонiйного розвитку особи. Вони СФ провiдними науковими центрами та несуть, як правило, досить важливе адмiнiстративне навантаження.

Тому в дисертацiСЧ вказано на те, що при стратегiчному плануваннi економiчного розвитку великих мiст необхiдно враховувати, що вони формуються як мiста-пiдприСФмцi, якi являють собою територiальнi утворення, що обСФднують мiiевi соцiальнi, полiтичнi i економiчнi ресурси в СФдиний взаСФмоповязаний органiзацiйний комплекс з метою розробки чiткоСЧ стратегiСЧ перспективного розвитку. Формування мiст-пiдприСФмцiв в УкраСЧнi СФ важливою проблемою регiональноСЧ полiтики держави i зумовлюСФться, передусiм, впливом структурних зрушень в економiцi та перемiщенням центрiв економiчноСЧ iнiцiативи на рiвень мiiевого самоврядування.

У процесi дослiдження встановлено, що до особливостей стратегiчного планування економiчного розвитку великого мiста належать:

  1. пiдхiд до нього як до вiдносно автономноСЧ територiально-економiчноСЧ системи i частини господарського комплексу краСЧни, тiсно взаСФмоповязаноСЧ з територiСФю, що його оточуСФ;
  2. системнiсть, iСФрархiчнiсть, стохастичнiсть i багатофункцiональнiсть;
  3. рiзноварiантнiсть шляхiв вирiшення поставлених проблем i способiв досягнення окремих цiлей. Така структура забезпечуСФ гнучкiсть плану за умов невизначеностi майбутнього i ймовiрностi настання ризикiв рiзного походження.

У дослiдженнi наголошуСФться на тому, що особливiстю стратегiчного планування економiчного розвитку великих мiст СФ використання маркетингу мiста, який передбачаСФ, як зробити мiсто найбiльш привабливим для життСФдiяльностi, виробництва та iнвесторiв, i засоби реалiзацiСЧ цiСФСЧ привабливостi, забезпечуючи тим самим приплив iнвестицiй i економiчне зростання. Серед факторiв маркетингу мiста важливу роль вiдiграСФ архiтектура, соцiально-виробнича iнфраструктура, розвиток iнновацiйних пiдприСФмств тощо.

Аналiз науковоСЧ лiтератури також дав змогу дiйти висновку, що бiльш широке впровадження в практику iдей стратегiчного планування маСФ передбачати тiсну спiвпрацю всiх зацiкавлених сторiн, створення в органах управлiння спецiальних пiдроздiлiв щодо координацiСЧ роботи зi стратегiчного планування та встановлення звязкiв i вiдносин пiдроздiлiв стратегiчного управлiння розвитку мiст з внутрiшнiми пiдроздiлами державних адмiнiстрацiй та виконкомiв, якi беруть участь у цьому процесi. Напрямки вдосконалення роботи в цiй сферi визначаються необхiднiстю подальшоСЧ адаптацiСЧ теорiСЧ стратегiчного планування розвитку органiзацiй, яка використовуСФться в сучасному мунiципальному менеджментi, до рiвня територiальних громад. З метою усунення певних недолiкiв стратегiчного планування необхiдно також поглибити теорiю i систематизувати методологiю управлiння розвитком мiста та забезпечити своСФчасне i регулярне надходження iнформацiйних, фiнансових, матерiальних та iнших ресурсiв для активiзацiСЧ дiяльностi органiв мiiевого самоврядування з розробки стратегiй розвитку мiст.

У другому роздiлi тАЬстратегiчне планування як iнструмент ефективного використання ресурсного потенцiалу великого мiстатАЭ на прикладi столицi УкраСЧни мiста-героя КиСФва аналiзуються внутрiшнiй економiчний потенцiал великого мiста та зовнiшнi фактори, що впливають на його розвиток, визначаються проблеми соцiально-економiчного комплексу i прiоритети ефективного використання економiчного потенцiалу на основi визначення стратегiй перспективного розвитку.

У дисертацiйному дослiдженнi доводиться, що при стратегiчному плануваннi вирiшуються завдання, якi визначають характер економiчних перетворень, стiйкiсть економiки, рiвень життя населення тощо. При цьому кiнцевий результат не СФ строго фiксованим, а розмiщений у певнiй зонi iз заданими за величиною i часом граничними межами. Враховуючи вiдносно тривалий час, складнiсть обСФкта, що розглядаСФться, i в звязку iз цим невизначенiсть багатьох показникiв, стратегiчне планування значною мiрою виконуСФ функцiСЧ активного прогнозу iз застосуванням вiдповiдних методiв прогнозування при його розробцi.

Наведений у дисертацiСЧ аналiз демографiчного розвитку мiста показуСФ, що демографiчна криза, яка проявляСФться у погiршеннi якiсних i кiлькiсних характеристик населення, охопила всi регiони УкраСЧни, в тому числi м. КиСЧв, де вона набула гостроСЧ форми. До позитивних факторiв демографiчноСЧ ситуацiСЧ в мiстi слiд вiднести: високий порiвняно з iншими регiонами рiвень життя, найкращi в УкраСЧнi умови проживання, найбiльший попит на робочу силу; до негативних скорочення природного приросту населення, перевищення смертностi над народжуванiстю, старiння населення i скорочення його кiлькостi у працездатному вiцi, наявнiсть небажаноСЧ, в тому числi неконтрольованоСЧ мiграцiСЧ. Подолання негативних тенденцiй в демографiчному розвитку маСФ передбачати такi стратегiчнi напрями в соцiально-демографiчнiй полiтицi: стимулювання народжуваностi, охорона та збереження здоровя дiтей, сприяння пiдвищенню доб