Становлення школи "Анналів" (1929-1947 рр.)
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
?дно і для самого журналу „Аннали”. В 1938-41 рр. він був перейменований в „Аннали соціальної історії”. Під час німецької окупації Франції виходив досить нерегулярно як „Збірники з соціальної історії”, редагуванням яких займався лише Л. Февр, М. Блок не брав участі у випуску журналу, хоч і продовжував у ньому друкуватися під псевдонімом М. Фужер.
Достатньо дискусійним в історіографії залишається питання про нижню хронологічну межу першого періоду існування школи „Анналів”. Одні дослідники називають 1944 р. дата смерті М. Блока, інші 1940 р. як початок німецької окупації Франції, яка значно загальмувала все наукове життя. Ще однією датою може вважатися 1946 р. завершення Другої світової війни та початок відбудови науки у Франції. Український дослідник „Анналів” В. Ададуров взагалі означує кінець першого етапу фактично через визначення початку наступного. Оскільки, на його думку, другий етап школи „Анналів” відзначається домінуванням особистості Ф. Броделя, тому відповідно вододілом виступає 1949 р. опублікування останнім концептуальної праці „Середземноморя та середземноморський світ в епоху Філіпа ІІ”. Думки щодо такої ж дати дотримується російський дослідник В. Бабінцев.
Оскільки ми розглядаємо школу „Анналів” радше через призму новизни та актуальності поглядів її представників, а також в звязку з оригінальність пропонованих ними типів організації науково-дослідної роботи, тому, на нашу думку, завершення першого етапу школи „Анналів” слід вважати 1947 р. саме тоді Л. Февр, Ф. Бродель, Ш. Моразе в межах Практичної школи вищих досліджень утворили VІ секцію (економічних і соціальних наук). Ця установа стала головною інституціональною опорою школи „Анналів” в подальші роки, а її заснування свідчить не лише про утвердження у французькій історіографії ідей М. Блока і Л. Февра, але й визнання школи як такої, окреслення її не як епізодичного гуртка окремих геніїв-істориків, а як домінуючої новітньої історіографічної течії, розробку якої будуть продовжувати все нові її представники. Школа „Анналів” отримала не лише свій друкований орган (власне, з нього вона й почалася), але й власний науково-дослідний інститут, в межах якого пропонувався принципово новий підхід до організації дослідження. VІ секція це практично перша установа у Франції, створена в першу чергу з метою пошукової діяльності.
Таким чином, перший етап школи „Анналів” можна охарактеризувати як процес поступової еволюції французької історичної науки від ідей позитивізму „методичної” школи до „нової історичної науки”, яка пропонувала перш за все синтез соціальних наук на чолі з історією та істотно розширювала поняття історичного факту і, відповідно, історичного джерела. Історія як наука у Франції подолала кризу ідентичності, у яку її поставила позитивістська філософська думка, спочатку шляхом теоретичних дискусій кінця ХІХ початку ХХ ст., а потім завдяки практичній реалізації цих постулатів у працях безпосередніх засновників школи „Анналів”.
На той час у 20-40 рр. школа переживала період становлення та утвердження менше в розумі і думках науковців, більшість з яких вже давно відмовилася від позитивістських поглядів, а більше в академічних установах, наукових колах, кафедрах престижних університетів та науково-дослідних інститутах. Звісно, такий наш погляд в жодній мірі не применшує самостійність та оригінальність школи „Анналів”, але ми підкреслюємо, що ідеї цього напрямку не виникли на порожньому місці, а були радше квінтесенцією тривалого періоду дискусій кінця ХІХ 20-х рр. ХХ ст.; новаторство школи „Анналів” виявилося не в постановці проблем, а скоріше в методиці їх практичного розвязання міждисциплінарний синтез та колективні наукові дослідження, огляди та науковий діалог на сторінках видання. Звісно, „Аннали” цього часу ще не демонструють того рівня організації співпраці вчених, який почав оформлятися з другої половини ХХ ст., але вони були першими практиками, показали реальну можливість та ефективність такої роботи, її високий науковий результат.
У перший період свого існування школа „Анналів” була модерним явищем в історіографії, акумулювала новаторський дослід історичного дослідження, який повною мірою був визнаний науковими колами та, як наслідок, ініціював інституціональне утвердження „нової історичної науки”.
Список використаних джерел та літератури
І. Джерела
Ариес Ф. Возрасты жизни // Философия и методология истории. М., 1977
Блок М. Апология истории, или Ремесло историка. М., 1986
Блок М. Короли-чудотворцы. М., 1998
Блок М. Феодальне суспільство. К., 2002
Февр Л. Бои за историю. М., 1991
ІІ. Література
Ададуров В. Історія Франції. Львів, 2002
Афанасьев Ю. Н. Историзм против эклектики. Французская историческая школа Анналов в современной буржуазной историографии. М., 1980
Афанасьев Ю. Н. Фернан Бродель и его виденье истории // Новая и новейшая история. 1985. № 5. С. 62-71
Дубин Б. Мишель де Серто, летописец вычеркнутого // www.ruthenia.ru
Дюпон-Мельниченко Ж.-Б., Ададуров В. Французька історіографія ХХ ст. Львів, 2001
Колесник І. Українська культура та історіографія: історія ментальностей // Український історичний журнал. 2002. - № 1. С. 26-37
Копосов Н. Е. Замкнутая вселенная символов: К истории лингвистической парадигмы // www.nir.ru
Кром М. М. Историческая антропология. СПб., 2004
Купченко В. О попытках завершить Французскую революцию // Новый мир. 1999. - №4
Присяжнюк Ю. П. Ментальність укр