Становлення школи "Анналів" (1929-1947 рр.)
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
?нової історичної науки” головним обєктом дослідження було суспільство як цілісна система.
Класичним прикладом дослідження історії через призму соціального підходу вважається робота М. Блока „Королі-чудотворці” (1924). М. Блок робить у цьому дослідженні неможливу з точки розу сучасних йому істориків-позитивістів річ: він реставрує механізми народного уявлення про божественний характер королівської влади. За відправний пункт цього дослідження він взяв такий аспект церемонії коронування монархів у Реймському соборі, як процедура зцілення королем хворих золотухою.
Віра у божественні джерела влади короля знаходила підтримку в масах завдяки фактам чудесного зцілення, які скоріше за все були наслідками психологічного шоку в пануючій атмосфері містичного ірраціоналізму. Відтак обєктами дослідження М. Блока стають не королі, а колективні уявлення французів доби середньовіччя, процес їх формування в надрах соціальних груп. Це вимагало від дослідника звернення до етнології та психології, за допомогою яких він вивчав вірування, ритуали, забобони людей середньовіччя.
Заслугою М. Блока і Л. Февра слід вважати впровадження до історичного дослідження запозиченого із соціальної психології поняття „колективної свідомості” та розробку методів вивчення ментальностей комплексу уявлень про світ, які, діючи на межі свідомого і підсвідомого, формували моделі поведінки людей даної історичної епохи.
Свідченням того, що ідеї школи „Анналів” і всього напрямку „нової історичної науки” здобули широку підтримку в наукових колах Франції є швидкий карєрний ріст обох її зачинателів. У 1932 р. Л. Февра було обрано завідувачем кафедри історії новоєвропейської цивілізації в престижному паризькому Колєж де Франс, М. Блока в 1938 р. завідувачем кафедри економічної історії Сорбонни. У 1936 р. редакцію „Анналів” було перенесено зі Страсбурга до Парижу (там вона залишається і до нашого часу).
23 серпня 1939 р. М. Блок за власним бажанням пішов на фронт. В травні-червні 1940 р. він брав участь в північній кампанії, певний час жив в Англії, потім після перемиря повернувся до сім`ї. В цей період він опублікував другий том праці „Феодальне суспільство” і написав „Дивну поразку”, яка вийшла в світ в 1946 р.
Через постанови 1940 р. про положення щодо євреїв М. Блок був на певний час відсторонений від роботи, але в січні 1941 р. йому дозволили викладати. Він жив і працював у Клермон-Феррані. В 1941-42 рр. його перевели до університету в Монпельє, де він працював над організацією підпільного руху „Битва” і співробітничав з підпільним „гуртком Монпельє”. В цей період він пише книгу „Апологія історії”, яка буде опублікована посмертно в 1949 р. Л. Февром.
В 1943-44 рр. М. Блок жив у Ліоні, став членом руху „Вільних стрілків”, організував комітети опору в регіоні та готував план повстання. 8 березня 1944 р. М. Блок був заарештований гестапо та 16 червня розстріляний разом з 28 арештованими.
Квінтесенцією поглядів М. Блока на сутність історії та її методологію стала робота „Апологія історії, або Ремесло історика”. Ця праця вважається науковим заповітом М. Блока. Йому вдалося переконливо довести, що історія є справжньою наукою, яка спроможна адекватно висвітлювати минуле, застосовуючи методи суміжних соціальних дисциплін. Звязок минулого і сьогодення можна осмислити завдяки аналізові соціальних та економічних структур, які внаслідок своєї значної тривалості в часі є наочними та осяжними реаліями в потоці змін.
У праці „Апологія історії” М. Блок спробував узагальнити весь той величезний досвід практичного дослідження історії, накопичений ним під час написання його значних праць з історії французького середньовіччя. Твір М. Блока виявляє нам теоретичну основу, на яку спирається автор, дозволяє зазирнути в майстерню, лабораторію історика.
Окрім раніше задекларованих позицій щодо міждисциплінарного синтезу, історії-проблеми та переосмислення джерел, які характерні для всієї „нової історичної науки”, у „Апології історії” виявляються і специфічні методики дослідження, що визначають стиль історіописання самого її автора. Серед них варто відмітити порівняльно-типологічний метод, метод сходження від відомого до невідомого (навіть коли він суперечить хронології чи генеалогії історичного процесу), метод пізнання загального, а через нього одиничного. Таким чином, М. Блок бачив історію як дослідження соціальних структур, прикладом чого слугують його вже вище згадувані праці, в яких феодальний устрій середньовічної Європи характеризується як певна цілісність, виявляються її специфічні риси, проте не дається подієва канва чи фактологічна конкретизація. Л. Февр в рецензії на другий том праці „Феодальне суспільство” з подивом зазначає, що у всій книзі, де стверджується, що у феодальну епоху „абстрактна ідея влади була слабко відділена від конкретного образу володаря”, немає жодної характеристики особистості якого-небудь сеньйора чи державця. Проте це не заважає книзі залишатися одним із найкращих досліджень з даної проблематики.
Звернення М. Блока та Л. Февра на завершальному етапі утвердження „Анналів” до проблем теоретичного характеру свідчить як про зрілість поглядів обох мислителів, так і про усвідомлення ними себе не лише як продовжувачів чи практиків шкіл Ф. Сіміана, Е. Дюркгейма, А. Берра, а як ініціаторів самостійного напрямку історичних досліджень, новаторів і водночас відповідальних за подальшу долю французької історичної науки.
Складний воєнний час не минув безсл?/p>