Складна форма вини
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
КиСЧвський нацiональний унiверситет внутрiшнiх справ
Навчально-науковий iнститут пiдготовки кадрiв кримiнальноСЧ мiлiцiСЧ
Кафедра кримiнального права
Курсова робота
на тему : Складна форма вини
Виконав курсант 202 н. групи рядовий мiлiцiСЧ
Старченко Б.П.
Перевiрив: доцент кафедри Лащук РД.В.
КиСЧв-2007
План
Вступ
1. Поняття вини, СЧСЧ юридична характеристика
2. Коротка характеристика умислу
3. Коротка характеристика необережностi
4. Характеристика змiшаноСЧ форми вини. Основнi форми складноСЧ форми вини в складах окремих злочинiв
5. Кримiнально-процесуальне значення складноСЧ форми вини
Висновок
Список використаноСЧ лiтератури
Вступ
В юридичнiй лiтературi субСФктивна сторона злочину визначаСФться як внутрiшня сторона злочину, тобто психiчна дiяльнiсть особи, що вiдображуСФ ставлення СЧСЧ свiдомостi й волi до суспiльно небезпечного дiяння, котре нею вчиняСФться, i до його наслiдкiв.
РЖнодi СЧСЧ визначають дещо iнакше, а саме як внутрiшню сторону злочинного дiяння; тi внутрiшнi процеси, якi вiдбуваються у психiцi осудноСЧ особи пiд час вчинення нею передбаченого кримiнальним законом суспiльно небезпечного дiяння.
Але у будь-якому разi сутнiсть визначення цього елемента складу злочину повязуСФться з психiчним ставленням субСФкта, яке розглядаСФться та враховуСФться лише вiдносно суспiльно небезпечного дiяння i його наслiдкiв i повинно характеризуватись конкретною формою вини.
До ознак, якi утворюють субСФктивну сторону злочину, вiдносяться: вина, мотив, мета злочину та емоцiйний стан. Слiд зазначити, що останню ознаку субСФктивноСЧ сторони видiляють не всi вченi.
Вина - основна й обовязкова ознака субСФктивноСЧ сторони будь-якого злочину. Мотив i мета - це факультативнi ознаки субСФктивноСЧ сторони злочину. Вони вимагають свого встановлення лише у тих випадках, коли про це прямо зазначено у законi (в диспозицiСЧ статтi ОсобливоСЧ частини КК) або коли вони однозначно випливають iз змiсту злочину.
У деяких випадках кримiнальний закон вказуСФ на особливий емоцiйний стан як ознаку субСФктивноСЧ сторони. Так вiдповiдно до ст. ст. 116, 123 КК такий емоцiйний стан, як сильне душевне хвилювання, входить до змiсту субСФктивноСЧ сторони.
Ознаки, якi утворюють субСФктивну сторону, в реальнiй дiйсностi являють собою СФдине цiле, але у подальшому в методичних цiлях будуть розглядатися самостiйно, що дасть можливiсть глибше пiзнати СЧх змiст i сутнiсть, а також визначити СЧх роль i значення для кримiнальноСЧ вiдповiдальностi та покарання винного.
Встановлення субСФктивноСЧ сторони - це завершальний стан процесу констатацiСЧ складу злочину. Глибоке вивчення субСФктивноСЧ сторони складу злочину полягаСФ в правильному розумiннi (тлумаченнi) диспозицiСЧ кримiнально-правовоСЧ норми i в обСФктивному та всебiчному аналiзi умов i обставин злочинного дiяння.
Повне i всебiчне встановлення ознак, що характеризують субСФктивну сторону злочину СФ необхiдною умовою правильноСЧ квалiфiкацiСЧ злочину, визначаСФ ступiнь суспiльноСЧ небезпеки дiяння й особи, яка його вчинила, впливаСФ на застосування покарання.
Для того, щоб бiльш повно розглянути складну форму вини слiд перш за все дати характеристику вини в кримiнальному правi взагалi, а також дати коротку характеристику умислу та необережностi.
вина змiшана форма
1. Поняття вини, СЧСЧ юридична характеристика
Загальне поняття вини вироблено наукою кримiнального права i закрiплено в Кримiнальному кодексi. Згiдно з ст. 23 КК вина це психiчне ставлення особи до вчинюваноСЧ дiСЧ чи бездiяльностi, передбаченоСЧ цим Кодексом, та СЧСЧ наслiдкiв, виражене у формi умислу або необережностi. Вина як обовязкова ознака субСФктивноСЧ сторони будь-якого злочину нерозривно повязана з його обСФктивними ознаками. РЗСЧ вiдображують обСФктивнi ознаки злочину, що характеризують його обСФкт, предмет i обСФктивну сторону. Тому не iснуСФ абстрактноСЧ вини, вiдiрваноСЧ вiд конкретного суспiльно небезпечного дiяння. Саме це дiяння i становить предметний змiст вини, СЧСЧ матерiальне наповнення1.
Вина це психiчне ставлення особи щодо злочинного дiяння, яке вчиняСФться нею, та його наслiдкiв у формi умислу чи необережностi.
Вина це завжди умисел або необережнiсть. Лише за наявностi вини особи щодо вчиненоСЧ нею дiСЧ (бездiяльностi) можна говорити про склад злочину як пiдставу кримiнальноСЧ вiдповiдальностi. У кримiнально-правовiй лiтературi на початку 50-х рокiв мало мiiе твердження, що поряд iз бiльш вузьким поняттям вини як ознаки субСФктивноСЧ сторони складу злочину, тобто умислу i необережностi, кримiнальне право знаСФ бiльш широке розумiння вини як пiдстави кримiнальноСЧ вiдповiдальностi. Такою пiдставою СФ не лише встановлення того, що людина вчинила дiяння навмисно або з необережностi, але й сукупнiсть iнших обставин, якi заслуговують, за переконанням суду, негативноСЧ загальноСЧ, оцiнки вiд iменi держави i вимагають вiдповiдальностi пiдсудного2. Це положення не було сприйнято нi теорiСФю кримiнального права, нi судовою практикою. Бiльше того, воно було пiддане гострiй критицi3.
Поняття вини характеризуСФться змiстом, сутнiстю, формою, видами i ступенем вини.
Змiст вини перший найбiльш важливий елемент у поняттi вини. Однак с