Складна форма вини
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
лiд виходити iз СЧСЧ обСФктивного iснування в реальнiй дiйсностi. Тому вина пiдлягаСФ доказуванню на попередньому слiдствi i в судовому розглядi на пiдставi аналiзу всiх зiбраних у справi доказiв. Вона входить до змiсту предмета доказування по кожнiй справi. Суд пiзнаСФ вину так, як вiн встановлюСФ i пiзнаСФ iншi факти та явища обСФктивноСЧ дiйсностi, що iснують або вiдбуваються у зовнiшньому свiтi поза свiдомiстю окремоСЧ людини чи свiдомiстю суддiв.1
2. Коротка характеристика умислу
Умисел СФ найбiльш поширеною формою вини: переважна бiльшiсть злочинiв вчиняються умисно. Умисел подiляСФться на два види прямий i непрямий (евентуальний).
Законодавче визначення прямого i непрямого умислу мiстить три ознаки, якi характеризують психiчне ставлення особи до вчиненого нею дiяння i його наслiдкiв:
- усвiдомлення особою суспiльноСЧ небезпеки свого дiяння;
- передбачення його суспiльно небезпечних наслiдкiв;
- бажання настання таких наслiдкiв або свiдоме припущення СЧх настання.
Першi двi ознаки (усвiдомлення i передбачення) характеризують процеси, якi вiдбуваються у психiцi субСФкта i тому складають iнтелектуальний момент (елемент, компонент) умислу. Третя ознака (бажання чи свiдоме припущення наслiдкiв) характеризуСФ вольову сферу особи й утворюСФ вольовий момент умислу.
При вчиненнi конкретних злочинiв можливi рiзнi варiанти поСФднання iнтелектуальних i вольових моментiв. РЗхнСФ певне спiввiдношення i лежить в основi подiлу умислу на прямий i непрямий.
Прямим СФ умисел, якщо особа усвiдомлювала суспiльно небезпечний характер свого дiяння (дiСЧ або бездiяльностi), передбачала його суспiльно небезпечнi наслiдки i бажала СЧх настання..
РЖнтелектуальна ознака прямого умислу включаСФ:
а) усвiдомлення особою суспiльно небезпечного характеру свого дiяння (дiСЧ або бездiяльностi);
б) передбачення його суспiльно небезпечних наслiдкiв.
Вольова ознака прямого умислу полягаСФ в бажаннi настання злочинних наслiдкiв.
Усвiдомлення суспiльно небезпечного характеру свого дiяння включаСФ:
а) усвiдомлення фактичного характеру вчиненого дiяння;
б) усвiдомлення його шкiдливостi для охоронюваних законом про кримiнальну вiдповiдальнiсть суспiльних вiдносин (конкретних iнтересiв суспiльства).
Очевидно, що, не усвiдомлюючи фактичну сторону свого дiяння, особа не може усвiдомлювати i його суспiльно небезпечний характер. Так, при вчиненнi крадiжки особа усвiдомлюСФ, що таСФмно викрадаСФ чуже майно (фактична сторона дiяння), а також усвiдомлюСФ, що цим вона порушуСФ право власностi потерпiлого (соцiальний змiст дiяння).
Закон обмежуСФ iнтелектуальну ознаку усвiдомленням лише суспiльноСЧ небезпечностi, дiяння i не вимагаСФ усвiдомлення винним його протиправностi. Кримiнальне право грунтуСФться на конституцiйному принципi, згiдно з яким незнання закону не звiльняСФ особу вiд кримiнальноСЧ вiдповiдальностi. Слiд зазначити, що усвiдомлення протиправностi дiяння у багатьох випадках може обумовлюватись очевидною небезпечнiстю дiяння. Це, насамперед, стосуСФться умисних злочинiв, якi СФ досить поширеними i СФ кримiнально караними у бiльшостi краСЧн свiту (убивства, викрадення, зТСвалтування, нанесення тiлесних ушкоджень тощо).
Передбачення настання суспiльно небезпечних наслiдкiв означаСФ передбачення винним тих шкiдливих змiн, якi настануть у суспiльних вiдносинах при вчиненнi ним суспiльно небезпечного дiяння.
Передбачення при прямому умислi включаСФ усвiдомлення як можливостi, так i неминучостi настання вiдповiдних злочинних наслiдкiв.
Передбачення можливостi настання вказаних наслiдкiв означаСФ, що цi наслiдки в силу якихось причин можуть i не настати. Так, стрiляючи з великоСЧ вiдстанi, винний передбачаСФ лише можливiсть настання смертi потерпiлого, бо може промахнутися.
Передбачення неминучостi СЧх настання означаСФ, що усвiдомленням винного виключаються будь-якi обставини, у звязку з якими бажанi наслiдки можуть не настати (скажiмо, винний вчиняСФ прицiльний пострiл iз близькоСЧ вiдстанi у голову своСФСЧ жертви i передбачаСФ неминучiсть смертi потерпiлого).
Ознаки умислу, вказанi у ст. 24 КК, характернi для злочинiв iз матерiальним складом, необхiдними ознаками обСФктивноСЧ сторони яких СФ настання певних суспiльно
небезпечних наслiдкiв i наявнiсть причинового звязку мiж дiяннями особи й наслiдками, що настали. Отже, при вчиненнi цих злочинiв винний передбачаСФ не лише суспiльно небезпечнi наслiдки, але й у загальних рисах - розвиток причинового звязку мiж дiянням i злочинним наслiдком. Слiд зазначити, що особi ставиться у вину настання не будь-яких шкiдливих наслiдкiв, а лише тих, якi СФ ознаками обСФктивноСЧ сторони вiдповiдного складу злочину (наприклад, при вбивствi - смерть потерпiлого).
У злочинах iз формальним складом, який не передбачаСФ як необхiдну ознаку певних суспiльно небезпечних наслiдкiв, змiстом прямого умислу СФ усвiдомлення винною особою суспiльно небезпечного характеру свого дiяння (дiСЧ або бездiяльностi) та бажання його вчинити.
Вольова ознака прямого умислу характеризуСФться бажанням настання суспiльно небезпечних наслiдкiв. Це бажання передбачаСФ цiлеспрямовану дiяльнiсть винного. Найчастiше особа прагне у цьому разi досягти якоСЧ-небудь мети, задовольнити ту чи iншу потребу.
Непрямим СФ умисел, якщо особа усвiдомлювала суспiльно небезпечний характер свого дiяння (дiСЧ або бездiяльностi), передбачала його суспiльно небезпечнi наслiд