Складна форма вини
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
, що настали, можуть бути визнанi як бажанi або допущенi особою, тобто свiдчать про умисел.
Однак фактичнi наслiдки в будь-якому випадку не повиннi бути визначальними для оцiнки вчиненого. Правильнi пiдсумки можна зробити лише на пiдставi повного i всебiчного аналiзу всiх обставин вчиненого в сукупностi, в тому числi i поведiнки не лише субСФкта злочину, але й самого потерпiлого, взаСФмовiдносинами мiж ними i т. iн.
В цьому звязку виникаСФ бiльш широке питання про можливiсть поставити в вину при умислi обставини, що допущенi з необережностi. Першочергове значення тут маСФ усвiдомлення СЧх, можливiсть усвiдомлення (саме це виражено формулою мiг i повинен був...). В рядi випадкiв квалiфiкуючi або обовязковi ознаки умисного злочину вiдносяться до характеристики особи потерпiлого. В цих випадках вказанi ознаки можуть бути поставленi в вину i тодi, коли винний СЧх не передбачав, але мiг i повинен був передбачати. Наприклад, судова практика в справах про зТСвалтування виходить з того, що однiСФю з пiдстав для квалiфiкацiСЧ зТСвалтування за ч. 2 ст. 152 КК СФ неповнолiття потерпiлоСЧ. Застосовуючи цей закон, суди повиннi враховувати, що кримiнальнiй вiдповiдальностi пiдлягаСФ особа, яка знала або допускала, що вчиняСФ насильницький статевий акт з неповнолiтньою, або могла i повинна була це передбачати.
Аналогiчна позицiя iснуСФ в судовiй практицi i по справах про злочини про втягнений неповнолiтнiх в злочинну дiяльнiсть.
Злочини вiдповiдно до вини особи подiляються на умиснi та необережнi. Вчинення злочину тiСФСЧ чи iншоСЧ категорiСЧ обумовлюСФ низку правових наслiдкiв. Тому важливим СФ визначення, якi злочини з подвiйною формою вини належать до умисних, а якi до необережних".
Злочини з подвiйною формою вини в цiлому вважаються умисними, якщо вiдповiдно до викладеного в законi складу злочину вина особи щодо вчиненого нею дiяння та його "прямих" наслiдкiв може бути лише у формi умислу, а щодо тАЬпохiднихтАЭ наслiдкiв - у формi як умислу, так i необережностi або лише у формi необережностi.
Злочини з подвiйною формою вини в цiлому вважаються необережними, якщо вiдповiдно до викладеного в законi складу злочину вина особи щодо вчиненого нею дiяння може бути як у формi умислу, так i у формi необережностi, а щодо тАЬпрямихтАЭ наслiдкiв такого дiяння - лише у формi необережностi1.
5. Кримiнально-процесуальне значення складноСЧ форми вини
Правильне вирiшення питання про те, яка форма вини СФ визначальним для злочину, маСФ практичне значення для:
- правильноСЧ квалiфiкацiСЧ дiяння;
- визначення типу кримiнально-виконавчоСЧ установи, де належить вiдбувати покарання особi, засудженiй до позбавлення волi;
- призначення покарання за сукупнiстю злочинiв (ч. 2 ст. 70); застосування умовно-дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання (п. п. РЖЗ ч. З ст. 81, п. п. 1-3 ч. З ст. 107);
- замiни не вiдбутоСЧ частини покарання бiльш мяким (п. 13 ч. 4 ст. 82);
- звiльнення вiд вiдбування покарання вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв (ч. 1 ст. 83); 6) застосування закону про амнiстiю тощо2.
Таким чином, якщо обставини, що вiдносяться до характеристики дiяння, шкiдливого результату або особи потерпiлого, справляють вплив на обСФкт злочину, вони можуть бути поставленi в вину лише за умови, що субСФкт СЧх усвiдомлював. Якщо ж обовязковi або квалiфiкуючi обставини, що вiдносяться до характеристики дiСЧ, нешкiдливого результату або особи потерпiлого, не справляють впливу на обСФкт злочину, вони можуть ставитися в вину i тодi, коли винний СЧх не усвiдомлював, але мiг i повинен був усвiдомлювати.
Змiшана форма характеризуСФться тим, що в цих злочинах СФ, два якiсно вiдмiннi за характером i тяжкiстю суспiльноСЧ небезпечностi злочинних наслiдки одних i тих самих дiй винноСЧ особи та СЧСЧ рiзне психiчне ставлення до кожного з них. Обидвi такi форми вини у цих злочинах визначаються психiчним ставленням особи до двох видiв злочинних наслiдкiв.
Отже, злочини з двома формами вини характеризуються двома рiзними i дуже вiдмiнними за тяжкiстю злочинними наслiдками.
Висновок
Вина це психiчне вiдношення осудноСЧ особи до скоСФного нею суспiльно небезпечного дiяння i його наслiдку, виражене у формi умислу чи необережностi. Таке вiдношення складаСФться iз усвiдомлення винним суспiльно небезпечного характеру своСЧх дiй i передбачення можливих наслiдкiв (iнтелектуальний момент вини), а також iз вiдношення до своСЧх дiй (бездiй) i СЧхнiх наслiдкiв: бажання, щоб цi наслiдки настали, байдужого або легковажного до них ставлення (вольовий момент вини).
Залежно вiд iнтелектуального i вольового моментiв розмежовують два форми вини: умисел i необережнiсть.
Окремо видiляють форму вини, який притаманнi як ознаки умислу, так i необережностi. Мова йде про змiшану форму вини.
Змiшана форма вини характеризуСФться рiзним психiчним ставленням (у формi умислу i необережностi) особи до самого дiяння i суспiльно небезпечних наслiдкiв такого дiяння. РЖснують двi групи злочинiв зi змiшаною формою вини:
1) злочини, повязанi з порушенням спецiальних правил, що спричинило певнi суспiльнi небезпечнi наслiдки;
2) злочини, в яких обСФктивна сторона характеризуСФться настанням двох типiв наслiдкiв безпосереднього i вiддаленого.
У першому випадку для визначення форми вини вирiшальне значення маСФ психiчне ставлення особи до настання наслiдкiв свого дiяння. У цiлому такi злочини вважаються необережними. У друг