Складна форма вини
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ки i хоча не бажала, але свiдомо припускала СЧх настання..
РЖнтелектуальна ознака непрямого умислу як i прямого включаСФ:
а) усвiдомлення особою суспiльно небезпечного характеру свого дiяння (дiСЧ або бездiяльностi);
б) передбачення його суспiльно небезпечних наслiдкiв.
Отже, виходячи iз законодавчого визначення прямого й непрямого умислу, можна зробити висновок, що обидва елементи iнтелектуальноСЧ ознаки при непрямому умислi тi ж самi, що й при прямому умислi (вони спiвпадають). Тому суть вiдмiнностi непрямого умислу вiд прямого - у змiстi його вольовоСЧ ознаки.
Особливiсть вольовоСЧ ознаки непрямого умислу полягаСФ у тому, що особа хоча i не бажаСФ, але свiдомо припускаСФ настання суспiльно небезпечних наслiдкiв.
При свiдомому допущеннi характернi для непрямого умислу злочиннi наслiдки не СФ нi метою дiй винного, нi засобом СЧСЧ досягнення. Цi наслiдки СФ побiчним результатом дiяння винного, направленого на iншу злочинну або незлочинну мету.
В окремих випадках свiдоме допущення злочинних наслiдкiв може проявлятися у безпiдставному розрахунку на СЧх настання. Але розрахунок i надiСЧ винного в таких випадках СФ абстрактними, вони не мають належного обгрунтування.
Подiл умислу на прямий i непрямий маСФ важливе значення для квалiфiкацiСЧ злочинiв та iндивiдуалiзацiСЧ кримiнальноСЧ вiдповiдальностi й покарання, а також для вiдмежування замаху на злочин вiд закiнченого злочину.
Теорiя кримiнального права i судова практика крiм прямого та непрямого умислу видiляють iншi види умислу, якi при певних обставинах також можуть мати кримiнальне правове значення. Так, за часом виникнення й формування вiдрiзняють умисел заздалегiдь обдуманий i такий, що виник раптово.
Заздалегiдь обдуманий умисел характеризуСФться тим, що у цьому випадку намiр вчинити злочин i сам злочин вiдокремленi один вiд одного певним промiжком часу. Протягом цього часу субСФкт обдумуСФ плани i способи вчинення злочину (мiiе, час, знаряддя й засоби вчинення злочину тощо).
Наявнiсть цього виду умислу на квалiфiкацiю як правило не впливаСФ. Однак вiн може свiдчити про пiдвищений ступiнь вини, а також суспiльноСЧ небезпеки субСФкта злочину.
Умисел, що виник раптово, формуСФться безпосередньо перед самим початком вчинення злочину i вiдразу ж реалiзуСФться.
Окремим видом умислу, що виник раптово, СФ афективний, тобто такий, що виникаСФ у процесi сильного душевного хвилювання пiд впливом афекту, раптово пiд впливом тих чи iнших обставин, найчастiше внаслiдок протизаконного насильства або тяжкоСЧ образи з боку потерпiлого. Так, умисне вбивство та умисне тяжке тiлесне ушкодження, якi були вчиненi у станi сильного душевного хвилювання, видiленi законом про кримiнальну вiдповiдальнiсть у самостiйнi склади злочинiв при помякшуючих обставинах (п. 7 ч. 1 ст. 66), а у деяких випадках утворюСФ привiлейований склад злочину (ст.ст. 116 i 123 КК).
За ступенем визначеностi, уявлення винного про суспiльно небезпечнi наслiдки вчиненого ним дiяння умисел дiлиться на визначений, невизначений i альтернативний.
Визначений умисел характеризуСФться тим, що особа чiтко уявляСФ собi характер i розмiр наслiдкiв вчиненого нею дiяння. При цьому визначений умисел може бути простим (коли винний передбачаСФ настання одного злочинного наслiдку) або альтернативним (коли винний передбачаСФ можливiсть настання двох або бiльше, але iндивiдуально визначених наслiдкiв). Так при заподiяннi проникаючого поранення черевноСЧ порожнини потерпiлому винний в однаковiй мiрi передбачаСФ й бажаСФ настання смертi або заподiяння тяжкого тiлесного ушкодження.
При невизначеному умислi злочиннi наслiдки хоч i передбачаються винним, але не СФ конкретизованими. Це може мати мiiе при посяганнi на життя й здоровя потерпiлого такими знаряддями й засобами, застосування яких може привести до рiзних наслiдкiв. Наприклад, при нанесеннi ударiв потерпiлому палицею або ногами по головi винний може спричинити рiзнi наслiдки - вiд смертi до легкого тiлесного ушкодження. Вiдповiдальнiсть у таких випадках настаСФ за шкоду, яка фактично заподiяна.
Альтернативний умисел маСФ мiiе тодi, коли винний передбачаСФ й однаково бажаСФ чи свiдомо допускаСФ настання одного з кiлькох можливих злочинних наслiдкiв (наприклад, смертi або тяжкого тiлесного ушкодження).
У випадках вчинення злочину з невизначеним або альтернативним умислом вiдповiдальнiсть настаСФ залежно вiд фактично заподiяних наслiдкiв, оскiльки винний передбачав настання будь-якого iз цих наслiдкiв i бажав чи свiдомо припускав РЗх настання.
Врахування розглянутих видiв умислу надаСФ можливiсть бiльш точно конкретизувати психiчне ставлення субСФкта, визначити ступiнь його вини i призначити справедливе покарання.
3. Коротка характеристика необережностi
Необережнiсть СФ особливою формою психiчного ставлення винного до шкiдливих наслiдкiв вчиненого ним дiяння. Переважна бiльшiсть складiв необережних злочинiв СФ матерiальними. При вчиненнi необережних злочинiв неможливi готування, замах та спiвучасть.
РЖснуСФ два види необережностi:
- злочинна самовпевненiсть;
- злочинна недбалiсть..
Необережнiсть СФ злочинною самовпевненiстю, якщо особа передбачала можливiсть настання суспiльно небезпечних наслiдкiв свого дiяння (дiСЧ або бездiяльностi), але легковажно розраховувала на СЧх вiдвернення (ч. 2 ст. 25 КК).
Злочинна самовпевненiсть включаСФ в себе двi ознаки - iнтелектуальну та вольову.
РЖнтелектуал