Складна форма вини
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ьна ознака полягаСФ у передбаченнi особою можливостi настання суспiльно небезпечних наслiдкiв свого дiяння (дiСЧ або бездiяльностi).
За законодавчим формулюванням злочинноСЧ самовпевненостi СЧСЧ iнтелектуальна ознака зближуСФться з iнтелектуальною ознакою умислу. Як умисел, так i злочинна самовпевненiсть передбачають настання суспiльно небезпечних наслiдкiв свого дiяння.
Але передбачення суспiльно небезпечних наслiдкiв при злочиннiй самовпевненостi маСФ своСЧ вiдмiнностi вiд передбачення при умислi. Якщо при умислi передбачаСФться як можливiсть, так i неминучiсть настання суспiльно небезпечних наслiдкiв, то при злочиннiй самовпевненостi може йти мова лише про передбачення можливостi настання суспiльно небезпечних наслiдкiв. Передбачення неминучостi настання суспiльно небезпечних наслiдкiв виключаСФ розрахунок на СЧх вiдвернення. Тому не випадково, що у законодавчому формулюваннi прямого й непрямого умислу мова йде про передбачення суспiльно небезпечних наслiдкiв (ч. ч. 2 та 3 ст. 24 КК), а при визначеннi злочинноСЧ самовпевненостi в законi вказуСФться на передбачення можливостi настання суспiльно небезпечних наслiдкiв (ч. 2 ст. 25 КК).
Другою особливiстю передбачення при злочиннiй самовпевненостi СФ те, що наслiдки при цьому видi необережноСЧ форми вини передбачаються лише в абстрактнiй, загальнiй формi.
При злочиннiй самовпевненостi винний передбачаСФ, що дiяння, подiбнi до вчиненого ним, взагалi призводять до суспiльно небезпечних наслiдкiв, проте вчинена саме ним дiя (бездiяльнiсть) не повинна в даному конкретному випадку спричинити таких наслiдкiв. Тому, дiючи у вiдповiднiй конкретнiй обстановцi, особа не усвiдомлюСФ реального розвитку причинового звязку мiж своСФю поведiнкою i наслiдками, хоча й могла б це зробити при бiльшiй концентрацiСЧ й мобiлiзацiСЧ своСЧх психiчних можливостей.
На вiдмiну вiд визначення умислу, при визначеннi злочинноСЧ самовпевненостi закон не мiстить характеристики психiчного ставлення особи до вчиненого нею дiяння (дiСЧ або бездiяльностi). З цього питання в теорiСЧ кримiнального права СФ рiзнi точки зору. Однi автори вважають, що при злочиннiй самовпевненостi особа усвiдомлюСФ суспiльну небезпеку своСФСЧ дiСЧ або бездiяльностi. РЖншi вважають, що ознакою самовпевненостi СФ не позитивне усвiдомлення суспiльноСЧ небезпеки, а обовязок i можливiсть такого усвiдомлення. Особа, дiючи (не дiючи) певним чином i усвiдомлюючи фактичну сторону свого дiяння, не оцiнюСФ свою поведiнку як суспiльно небезпечну, оскiльки нейтралiзуСФ небезпеку (у своСЧй свiдомостi) обставинами, котрi здатнi, на СЧСЧ думку, запобiгти можливостi настання суспiльно небезпечних наслiдкiв. Остання точка зору видаСФться нам бiльш обгрунтованою.
Вольова ознака полягаСФ у легковажному розрахунку на вiдвернення суспiльно небезпечних наслiдкiв свого дiяння (дiСЧ чи бездiяльностi). У цьому СЧСЧ суттСФва вiдмiннiсть вiд вольовоСЧ ознаки прямого й непрямого умислу. При цьому особа розраховуСФ на цiлком реальнi обставини, котрi за своСЧми властивостями мають здатнiсть вiдвернути настання наслiдкiв.
Обставини, на якi розраховуСФ субСФкт, можуть бути рiзного характеру. Вони можуть стосуватися особи i дiяльностi самого винного (наприклад, розрахунок на свiй досвiд, знання тощо), а також стосуватися дiяльностi iнших осiб, сил природи, впливу обстановки, за якоСЧ скоюються тi чи iншi дiяння, фiзичних або хiмiчних законiв тощо. Але за конкретних обставин цi чинники або не дiють, або неспроможнi змiнити хiд подiй. Вина особи й полягаСФ у тому, що СЧСЧ розрахунок виявився невiрним (легковажним) i не забезпечив вiдвернення суспiльно небезпечних наслiдкiв. Таким чином, особа при злочиннiй самовпевненостi недооцiнюСФ шкiдливостi своСЧх дiй та переоцiнюСФ тi обставини, якi, на СЧСЧ думку, здатнi вiдвернути шкоду.
Другою рiзновиднiстю необережноСЧ форми вини СФ злочинна недбалiсть. Необережнiсть СФ злочинною недбалiстю, якщо особа не передбачала можливостi настання суспiльно небезпечних наслiдкiв свого дiяння (дiСЧ або бездiяльностi), хоча повинна була й могла СЧх передбачити (ч. 3 ст. 25 КК).
Закон, передбачаючи вину у видi злочинноСЧ недбалостi, не вказуСФ, яким повинно бути ставлення особи до самого дiяння, що призвело до настання суспiльно небезпечних наслiдкiв. Виходячи з того, що при злочиннiй недбалостi особа не передбачаСФ можливостi настання суспiльно небезпечних наслiдкiв, необхiдно зробити висновок, що винний не усвiдомлюСФ i суспiльноСЧ небезпечностi свого дiяння, яке потягло шкiдливi наслiдки.
Таким чином, iнтелектуальна ознака злочинноСЧ недбалостi характеризуСФться вiдсутнiстю у особи усвiдомлення суспiльноСЧ небезпеки вчинюваного ним дiяння (дiСЧ або бездiяльностi), а також вiдсутнiстю передбачення можливостi настання суспiльно небезпечних наслiдкiв. Тому сутнiсть вини у цьому випадку полягаСФ не в iнтелектуальнiй ознацi, а у вольовiй ознацi, оскiльки лише у звязку з вольовою ознакою це психiчне ставлення отримуСФ кримiнально-правову оцiнку.
Законодавче визначення вольовоСЧ ознаки злочинноСЧ недбалостi повязане з двома критерiями - обСФктивним (тАЬповинна була") i субСФктивним ("могла СЧх передбачити" - маСФться на увазi передбачити настання шкiдливих наслiдкiв).
ОбСФктивний критерiй злочинноСЧ недбалостi - це обовязок конкретноСЧ особи передбачити можливiсть настання суспiльноСЧ небезпечних наслiдкiв своСЧх дiй, якi потребують дотримання заходiв обережностi. Це можуть бути як елементарнi заходи, якi виникають у процесi безпосереднього