Складна форма вини
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
В°м по собi змiст не даСФ СЧСЧ повноСЧ характеристики.
Змiст вини - це сукупнiсть психiчних елементiв, у яких вiдображаються обСФктивнi ознаки злочину, якi виражають певне ставлення особи до цих ознак.
Змiст вини обумовлений сукупнiстю свiдомостi (iнтелектуальний момент), волi (вольовий момент) та СЧх спiввiдношенням.
При вчиненнi злочину, свiдомiстю особи охоплюються фактичнi обставини, якi характеризують обСФкт злочину, ознаки предмета, спецiального субСФкта, обСФктивну сторону - характер вчинюваних дiй (бездiяльностi), а в матерiальних складах - i суспiльне небезпечнi наслiдки (можливiсть СЧх настання). Стосовно рiзних обставин iнтелектуальне ставлення субСФкта може бути рiзним. Однi обставини можуть бути ним усвiдомленi бiльш повно, iншi приблизно; однi вiдображаються у свiдомостi правильно, адекватно, iншi помилково.
Вольовий момент змiсту вини означаСФ усвiдомлене спрямування розумових i фiзичних зусиль. Вiдповiдно до КК вольовими ознаками умисного психiчного ставлення особи СФ бажання настання певних суспiльне небезпечних наслiдкiв своСФСЧ дiСЧ чи бездiяльностi (прямий умисел), або свiдоме СЧх допущення (непрямий умисел). Вольова ознака необережностi полягаСФ у тому, що особа легковажно розраховуСФ на вiдвернення суспiльне небезпечних наслiдкiв (злочинна самовпевненiсть) чи, маючи реальну можливiсть передбачити суспiльне небезпечнi наслiдки своСФСЧ поведiнки, не мобiлiзуСФ своСЧ психiчнi здiбностi для вчинення вольових дiй з метою запобiгання таким наслiдкам (злочинна недбалiсть)1.
У правозастосовчiй практицi вимагаСФться встановлювати конкретнi ознаки умислу та необережностi i, як правило, йдеться про змiст конкретноСЧ форми вини, а не вини взагалi.
Сутнiсть вини, як СЧСЧ юридична характеристика, - це негативна суспiльна якiсть поведiнки особи, яка вчинила злочин, i ставлення винноСЧ особи до суспiльних цiнностей чи благ обСФктiв кримiнально-правовоСЧ охорони.
Сутнiсть необережноСЧ вини в тому, що особа байдуже, недбало ставиться до громадських iнтересiв чи iнтересiв iншоСЧ особи, нехтуСФ ними; суспiльство докоряСФ особi, визнаСФ СЧСЧ в чомусь необережною, за те, що вона не була у конкретнiй обстановцi досить уважною, завбачливою. Якби особа проявила за певних обставин бiльше уваги, турботи про iнших, передбачливостi, то вона не допустила б настання злочинних наслiдкiв. У цьому СЧСЧ вина.
Форма вини характеризуСФ певний звязок психiчних ознак, якi складають змiст вини, з обСФктивними ознаками злочину. Чинне кримiнальне законодавство видiляСФ двi форми вини - умисел (ст. 24 КК) i необережнiсть (ст. 25 КК), якi вiдрiзняються одна вiд одноСЧ особливостями психiчного ставлення особи до вчинення злочину.
З аналiзу ст.ст. 24 та 25 КК випливаСФ, що визначення форми вини базуСФться на поСФднаннi двох психiчних ознак (елементiв): iнтелектуальноСЧ й вольовоСЧ. Цi ознаки, у свою чергу, звязанi ознаками обСФктивноСЧ сторони складу злочину - дiСФю (бездiяльнiстю) i наслiдками.
Отже, кожна форма вини включаСФ в себе ознаки (елементи), якi характеризують свiдомiсть i волю особи. Першi з цих ознак називаються iнтелектуальними, а другi вольовими ознаками. Рiзне спiввiдношення iнтелектуальних i вольових ознак психiчноСЧ дiяльностi особи при вчиненнi нею злочину даСФ можливiсть конструювати рiзнi форми вини та СЧСЧ види.1
Форми вини мають значення для пiдстав кримiнальноСЧ вiдповiдальностi, квалiфiкацiСЧ злочинiв, призначення покарання та звiльнення особи вiд кримiнальноСЧ вiдповiдальностi i вiд покарання.
Види вини це видiленi законом види умислу i необережностi. Умисел роздiляСФться на: прямий i побiчний (евентуальний), а необережнiсть на злочинну самовпевненiсть i злочинну недбалiсть.
Видiлення видiв вини маСФ важливе практичне значення, оскiльки деякi злочини можуть бути вчиненi лише певним видом вини, наприклад, доведення до самогубства (ст. 120 КК) може бути вчинена лише з побiчним умислом або необережно, i не може бути вчинене з прямим умислом.
Важливе значення в поняттi вини маСФ i такий СЧСЧ елемент, як ступiнь вини.
Ступiнь вини - це кiлькiсна характеристика вини. Вона визначаСФ тяжкiсть вчиненого дiяння й небезпечнiсть особи винного.
Ступiнь вини субСФкта визначаСФться: 1) суспiльною небезпечнiстю вчиненого дiяння; 2) особливостями психiчного ставлення винного: формою вини, характером умислу або необережностi; 3) мотивом i метою злочину; 4) обставинами, що характеризують особу винного; 5) причинами злочину та умовами, що вплинули на формування злочинного умислу або на допущення особою необережностi1.
Ступiнь вини маСФ практичне значення, тому що реалiзацiя кримiнальноСЧ вiдповiдальностi i призначення конкретного покарання багато в чому залежать вiд того, з прямим чи непрямим умислом вчинено злочин, який вид умислу мав мiiе - заздалегiдь обдуманий чи такий, що виник раптово, який вид необережностi допустила особа i в чому це проявилося.
Отже, вина особи це не тiльки обовязкова субСФктивна ознака, а й важлива соцiальна категорiя, змiст якоСЧ визначають як характер i тяжкiсть злочинного дiяння, так i сама його наявнiсть як такого. Вiдомо, що свiдомiсть i воля певною мiрою визначенi зовнiшнiм середовищем, його обСФктивними умовами, проте ця залежнiсть не СФ фатальною. Вона не визначаСФ цiлком асоцiальну поведiнку особи. У цьому головну роль виконують СЧСЧ свiдомiсть i воля. Саме вони основнi важелi, що визначають характер i форму поведiнки людини в кожному конкретному випадку.2
При встановленнi вини та СЧСЧ змiсту в кожному випадку с