Складна форма вини
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
обережним, але ставлення до наслiдкiв виражаСФться тiльки в необережностi: злочиннiй самовпевненостi або злочиннiй недбалостi. Тому, коли винний порушуСФ правила умисно, i маСФ мiiе змiшана форма вини: щодо дiяння - умисел, а щодо наслiдкiв - необережнiсть.
У другiй групi злочинiв складнiсть обСФктивноСЧ сторони полягаСФ в тому, що передбачене законом умисне дiяння спричиняСФ два рiзних наслiдки: перший (найближчий) СФ обовязковою ознакою обСФктивноСЧ, другий (вiддiлений) квалiфiкуючою ознакою. В цих злочинах вiдповiдно до закону щодо дiяння i щодо першого, обовязкового наслiдку субСФктивна сторона сторони, другий (вiддалений) - квалiфiкуючою ознакою. В виражаСФться в умислi (прямому чи непрямому), а щодо другого (квалiфiкованого) наслiдку тiльки в необережностi (злочинноСЧ самовпевненостi або злочинноСЧ недбалостi). До таких злочинiв належать, наприклад, умисне знищення або пошкодження майна, яке спричинило загибель людей чи iншi тяжкi наслiдки (ч. 2 ст. 194); умисне тяжке тiлесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпiлого (ч. 2 ст. 121); угон або захоплення залiзничного рухомого складу, повiтряного, морського чи рiчкового судна, якщо цi дiСЧ спричинили загибель людей чи iншi тяжкi наслiдки (ч. 3 ст. 278) та iн. Так, якщо проаналiзувати субСФктивну сторону умисного тяжкого тiлесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпiлого (ч. 2 ст. 121), то щодо дiяння (наприклад, удару ножем) i заподiяння тяжкого тiлесного ушкодження у винного може бути тiльки умисел (прямий чи непрямий), а щодо другого наслiдку - смертi потерпiлого лише необережнiсть (злочинна самовпевненiсть або злочинна недбалiсть)1.
Встановлення подвiйноСЧ форми вини це необхiдна умова розмежування сумiжних злочинiв, правильноСЧ квалiфiкацiСЧ вчиненого злочину та iндивiдуалiзацiСЧ покарання.
В судовiй практицi по справах про злочини проти безпеки руху визначаСФться, що згiдно зi ст. ст. 24, 25 КК УкраСЧни злочини, передбаченi ст. ст. 289, 287, 291 КК, мають, розглядатися як вчиненi з необережностi, оскiльки субСФктивну сторону цих дiянь визначаСФ необережне ставлення особи до можливостi настання суспiльно небезпечних наслiдкiв при порушеннi нею правил безпеки руху i експлуатацiСЧ транспортних засобiв.
В судовiй практицi по iнших категорiях справ такi вказiвки вiдсутнi, i тому вирiшення питання при СЧх субСФктивну сторону ускладнюСФться.
При вирiшеннi справ цiСФСЧ категорiСЧ виникаСФ необхiднiсть встановлення факту порушення (адмiнiстративного або диiиплiнарного) спецiальних правил безпеки, оскiльки вказанi норми СФ бланкетними. Без винного порушення спецiальних правил немаСФ i не може бути складiв вiдповiдних складiв злочинiв, СЧх поява в даному випадку повязана лише з настанням суспiльно небезпечних наслiдкiв, вказаних у кримiнальному законi. В усiх iнших випадках настаСФ адмiнiстративна або iнша вiдповiдальнiсть. Необхiдне також встановлення причинного звязку мiж порушенням правил i вказаними наслiдками. Самi правила можуть бути порушенi як умисно, так i з необережностi, але стосовно наслiдкiв умисел виключаСФться тут вина лише необережна в СЧСЧ рiзновидностях. В протилежному випадку, мова повинна йти про умисне вчинення, наприклад, вбивства з використанням транспортних засобiв i т. iн.
РЖнша конструкцiя неоднорiдного психiчного ставлення до дiй i наслiдкiв (першого i другого порядку) маСФ мiiе в такому злочинi, як тяжке тiлесне ушкодження, внаслiдок якого настала смерть потерпiлого (ч. 2 ст. 121 КК).
Пленум Верховного Суду УкраСЧни у постановi № 1 вiд 1 квiтня 1994 р. розяснив, що "для вiдмежування умисного вбивства вiд заподiяння тяжкого тiлесного ушкодження, внаслiдок якого сталася смерть потерпiлого, суди повиннi ретельно дослiджувати докази, що мають значення для зясування змiсту i спрямованостi умислу винного. Питання про умисел необхiдно вирiшувати виходячи з сукупностi всiх обставин вчиненого злочину, зокрема, враховувати спосiб, знаряддя злочину, кiлькiсть, характер i локалiзацiю поранень та iнших тiлесних ушкоджень, причини припинення злочинних дiй, попередню поведiнку винного i потерпiлого, СЧх взаСФмовiдносини.
Структуру змiшаноСЧ форми вини стосовно ч. 2 ст. 121 КК схематично можна уявити так:
- Цiлеспрямоване i мотивоване дiяння;
- Наслiдки першого порядку (тяжкi тiлеснi ушкодження), охоплюванi умислом;
- Наслiдки другого порядку (смерть) за межами умислу, в межах необережностi
РЖз запропонованоСЧ схеми видно, що при данiй формi вини мотиви i мета дiй субСФкту не поширюються на фактичнi наслiдки (смерть потерпiлого). Якщо б це мало мiiе наявним було б умисне вбивство, а при вiдсутностi усвiдомлення наслiдкiв тяжкого тiлесного ушкодження i смертi потерпiлого мова може йти про СЧх спричинення з необережностi. В останньому випадку дiСЧ винного обмежуються не небезпечними для жити i здоровя тiлесними ушкодженнями в момент нанесення (наприклад, поштовх, несильний удар тощо), що, само по собi звичайно не викликаСФ яких-небудь тяжких наслiдкiв. Настання смертi потерпiлого в даному випадку не входило в намiри субСФкту, нi в свiдоме допущення ним, тодi як обстановка вчиненого давала пiдстави для можливостi передбачення суспiльно небезпечних наслiдкiв (потерпiлий в момент удару стояв на льоду, спиною до драбини тощо, що i виявилося умовою припинення травми голови i його смертi).
Досить в даному випадку включити в субСФктивну сторону усвiдомлення субСФктом ситуацiСЧ, що склалася (наявнiсть небезпеки для потерпiлого вiд удару i т. iн.), як наслiдки