Свiт рукописноСЧ книжностi КиСЧвськоСЧ Русi
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
СЧ тощо.
На початку XIII ст. склався "КиСФво-Печерський патерик" збiрник розповiдей про життя ченцiв КиСФво-Печерського монастиря, заснованого у серединi XI ст. АнтонiСФм. Патерик складений в XIII столiттi на основi листування СФпископа Володимиро-Суздальського Симона (помер 1226) i ченця Печерського монастиря Полiкарпа. У Патерик включено лист Симона, з якого вiдомо, що Полiкарп один час був iгуменом Косьмодемянского монастиря в КиСФвi. Вiн звернувся до СФпископа Симона (також постриженика КиСФво-Печерського монастиря) за пiдтримкою, тому, що хотiв за допомогою киСЧвськоСЧ княгинi Верхуслави та СЧСЧ брата великого князя Юрiя Всеволодовича також стати СФпископом. Але Симон докорив Полiкарпа за честолюбство i суСФтнiсть помислiв i навiв у приклад перших ченцiв КиСФво-Печерського монастиря, про дiяння яких розповiв у девятьох докладених до послання словах. ВважаСФться, що вони були написанi Симоном ранiше i тiльки доданi до листа. Нi лист Полiкарпа, нi його вiдповiдь на лист Симона не вiдомi, але, мабуть, вiн взяв до уваги поради Воладимирського СФпископа. Незабаром Полiкарп пише послання печерському архiмандритовi Акiндiну, у якому повiдомляСФ про свою згоду записати уснi розповiдi Симона про перших печерських подвижникiв, про що його колись просив Акiндiн. Таким чином, до записiв Симона Полiкарп приСФднав своСЧ власнi записи монастирських переказiв. Усього ним записано 11 оповiдань про перших ченцiв.
Крiм листування до НайдавнiшоСЧ редакцiСЧ Патерика XIII ст. увiйшли Слово про створення церкви ПечерськоСЧ, написане Симоном мiж 12221226 рр., i Слово про перших чорноризцi печерських 4 оповiдання патерикового типу про перших ченцiв. Вони читалися ще в складi Повiстi временних лiт.
Наприкiнцi XI поч. XV ст. виникли двi новi редакцiСЧ АрсенiСЧвська i ФеодосiСЧвська. АрсенiСЧвська редакцiя виключила всю епiстолярну частину i деякi слова, зате додала ЖитiСФ Феодосiя Печерського ,Похвалу Теодосiю, Сказання про початок Печерського монастиря з Повiстi временних лiт. ТеодосiСЧвська редакцiя доповнила основний текст словом про охрещення княгинi Ольги i князя Володимира, учительними словами, житiями руських i вiзантiйських святих.
Початкова iсторiя монастиря представлена в Патерику Словом про створення церкви ПечерськоСЧ Симона. Його джерелами були незбережене ЖитiСФ Антонiя, у меншому ступенi ЖитiСФ Теодосiя Нестора, Лiтописець Ростовський, на який вiн безпосередньо посилаСФться в посланнi до Полiкарпа. РЖсторiя побудови церкви зявляСФться в розповiдi Симона як ланцюг чудес, створених Богородицею. Одне з головних дiючих осiб розповiдi варяг Шимон, що нiби-то прийшов на Русь при Ярославi Мудрому. Привезенi ним вiнець i золотий пояс з розпяття, зробленого за наказом його батька Африкана, стають святинями монастирського Успенського собору, а пояс СФ ще i мiрою довжини, що використовують при закладеннi храму. Цi звiстки не згаданi нi в Повiстi временних лiт, нi в ЖитiСЧ Теодосiя, Симон же посилаСФться тут на ЖитiСФ Антонiя. Син Шимона, Георгiй, був тисяцьким у Суздалi в Юрiя Долгорукого. Перебiльшення ролi варяга i привезених ним святинь звязано, мабуть, з родовими переказами Шимоновичiв, з якими був знаком Симон. Друга тема Слова наступнiсть мiж культом "ахернськоСЧ БожоСЧ матерi, звязанiй з Печерським монастирем, i культом "адимирськоСЧ Богоматерi.
РЖз шаром найдавнiших монастирських переказiв звязане оповiдання Полiкарпа про Варязьку печеру. Очевидно, вона згадана в ЖитiСЧ Антонiя як мiiе його початкового поселення. З цих переказiв Полiкарп, iмовiрно, почерпнув i легенду про захованi там скарби, через якi були убитi близько 1095 р. ченцi Федiр i Василь.
На початку 18 столiття iлюстрацiСЧ до Патерика створив вiдомий украСЧнський гравер Тарасевич Леонтiй.
Чудова лiтературна форма i цiкавiсть оповiдань Патерика обумовили його незмiнну популярнiсть у читачiв аж до XVIII ст.; можливо, до Патерика вiдноситься захоплена оцiнка О. С. Пушкiним легенд про киСЧвських чудотворцiв (лист П. А. Плетньову близько 14 квiтня 1831 р.), хоча поет називаСФ Четь-Мiнею.
6.Книжна справа КиСФво-ПечерськоСЧ лаври
Книжна справа в цей час була добре налагоджена i в КиСФво-Печерськiй лаврi. У XII-XIV ст. важливими центрами книгописання стають монастирi Галицько-Волинського князiвства (звiдси, ймовiрно, походять Христинопольський Апостол, XII ст.; Бучацьке РДвангелiСФ, 12-13 ст.; Добрилове РДвангелiСФ, 1164; Холмщини РДвангелiСФ (Холмське РДвангелiСФ), кiнець XIII ст.; Бесiди Григорiя ДвоСФслова, друга пол. XIII ст.; РДвсiСФве РДвангелiСФ, 1283), а також Чернiгiвського, Новгород-Сiверського, Переяславського князiвств (памятки не збереглися). До киСЧвського книжкового осередку належить найвидатнiша памятка рукописного мистецтва ранньоСЧ доби КиСЧвський Псалтир (1397), оздоблений 302 високохудожнiми мiнiатюрами.
Найдавнiшi книги переписувались на пергаментi (спецiально обробленiй i пристосованiй для письма шкiрi молодих тварин ягнят, телят, козенят). Тривалий час пергамент був привiзний, лише з XII-XIV ст. почали користуватись матерiалом мiiевого виробництва. Давнi книги переписувались уставом високим, урочистим письмом, що передбачало пропорцiйнiсть кожного знака. Робота переписувачiв була дуже повiльною i вимагала скрупульозного виконання. У художньому оформленнi книг переважали орнаменти "вiзантiйського" i "тератологiчного" ("звiриного") типу, мотиви, запо