Розкриття суті видів та форм цивільно-правової відповідальності
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
ідповідальність, коли разом з боржником, в якого недостатньо засобів, на які може бути обернене стягнення, відповідальність несуть інші особи. Субсидіарна відповідальність має місце лише у випадках, передбачених законом.Такі поняття, особливості і види цивільно-правової відповідальності. При дольовій відповідальності кожен із співборжників зобовязаний нести відповідальність в тій долі, яка згідно із законом або договором припадає на нього. Долі ці можуть бути рівними або нерівними, але вони завжди визначені.При єдиному солідарному обовязку декількох боржників перед кредитором , останній вправі вимагати виконання від будь-якого боржника (або від них усіх сумісно), причому не тільки в частині боргу, а й в повному обсязі.
2.2 Договірна, позадоговірна цивільно-правовова відповідальність
Під договірною відповідальністю прийнято розуміти відповідальність, що настає у випадках невиконання і неналежного виконання зобовязання, що виникло з договору [66,c.117]
На мові Цивільного кодексу договірна відповідальність виражена таким чином: Боржник зобовязаний відшкодувати кредиторові збитки, заподіяні невиконанням або неналежного виконання зобовязання; Якщо за невиконання або неналежного виконання зобовязання встановлена неустойка, то збитки відшкодовуються в частині, не покритою неустойкою. Законом або договором можуть бути передбачені випадки: коли допускається стягнення лише неустойки, але не збитків; коли збитки можуть бути стягнуті в повній сумі понад неустойку; коли по вибору кредитора можуть бути стягнута або неустойка, або збитки [65,c.750] .
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що за звичайно ставляться.
Зобовязання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання або неналежного виконання , тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Так, наприклад, постачальник вважається таким, що порушує зобовязання як тоді, коли він взагалі не поставив передбачений договором товар, так і тоді, коли він хоча і поставив товар, але нижчої, ніж обумовлено договором, якості, або з простроченням , або не в обумовлене договором місце, тощо [63].
Оскільки учасники зобовязання є завжди чітко визначеними, його порушником у більшості випадків є одна з його сторін. Третя особа, тобто особа, що не є учасником зобовязання може бути його порушником лише у випадку, коли на неї покладено виконання зобовязання в цілому або в частині.
Ст.611 визначає можливі наслідки порушення зобовязання , метою яких є захист інтересів постраждалої сторони. До них, зокрема, належать :
а) припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від нього або розірвання договору;
б) зміна умов зобовязання;
в) сплата неустойки;
г) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Предбачені цією статтею правові наслідки порушення зобовязань не є однорідними за своєю правовою природою. Сплата неустойки, відшкодуванні збитків і моральної шкоди є заходами відповідальності і застосовуються, за загальним правилом, при наявності вини правопорушника [65,c.751]. Припинення зобовязання і зміна його умов не є заходами відповідальності і, отже, застосовуються незалежно від вини порушника зобовязання.
Конкретні правові наслідки порушення того чи іншого зобовязання визначаються Цивільним кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором.
Згідно ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобовязання, або хоча і приступив, але не виконав його у встановлений договором чи законом строк. При цьому треба враховувати, що у зобовязаннях, у яких кожна зі сторін має і права і обовязки, відповідно, кожна із сторін є водночас і кредитором і боржником відносно того, що вона має вчинити на користь другої сторони. Отже, для того, щоб правильно визначити правові наслідки прострочення, необхідно чітко встановити, в якості кредитора чи боржника діє сторона, яка прострочила [65,c.752].
На боржника, який прострочив, покладається, по перше, обовязок відшкодувати кредиторові завдані простроченням збитки і, по друге, ризик випадкової (тобто такої, що настала без вини боржника)неможливості виконати зобовязання. Боржник, який прострочив виконання, відповідє за неможливість виконання, що настала після прострочення, незалежно від своєї вини.
Якщо строк виконання зобовязання має вирішальне значення для його сторін (сторони), прострочення виконання зобовязання боржником може мати наслідком втрати кредитором інтересу у його подальшому виконанні.
Порушення зобовязання, що виникло не з договору, а за іншими підставами, - тягне за собою позадоговірну (завдяки походженню із Римського цивільного права її ще називають - деліктною) відповідальність. Під час настання деліктної відповідальності, шкода завдається особою, яка не знаходилась в договірних відносинах з особою, якій спричинили шкоду. Своїми діями особа, що спричинила шкоду порушує не конкретний обовязок активного характеру (виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), а загальний пасивний обовязок не порушувати субєктивних прав іншої особи. Деліктна відповідальність виникає у момент спричинення шкоди майну або особі. У відповідно