Розкриття суті видів та форм цивільно-правової відповідальності
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
ого експлуатації, то орендодавець має право вимагати відшкодування упущеної вигоди в розмірі не меншому, ніж дохід, отриманий орендарем за час неправомірного використання орендованого майна [60,c.18].
3.3 Відповідальність за невиконання грошового зобовязання
Грошовим є таке зобовязання, через яке боржник зобовязаний сплатити кредиторові суму грошей, що виражає міру вартості отриманого боржником блага. Гроші можуть існувати в готівковому і безготівковому вигляді [6,c.150].
Грошовим може бути як зобовязання в цілому (позикове зобовязання), так і обовязок однієї із сторін зобовязання (обовязок покупця по оплаті товару).
Таким чином, грошове зобовязання повинно бути звязано з використанням грошей як засобу платежу, засобу погашення боргу. У випадках, коли грошові знаки використовуються не як засіб погашення грошового боргу, такі зобовязання не є грошовими по сенсу, що встановлює відповідальність за їх невиконання. Зокрема, наслідки, передбачені ЦК, не застосовуються до зобовязань, в яких гроші виконують роль товару (операції по обміну валюти) [7,c.510].
Відповідно до ст. 607 Цивільного кодексу України боржник не несе відповідальності , а зобовязання припиняється у звязку з неможливістю його виконання в силу обставини, за яку жодна зі сторін не відповідає.
Частина 1 ст.625 встановлює виняток з зазначеного загального правила, який стосується відповідальності боржника за порушення грошового зобовязання.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання незалежно від того, виникла така неможливість з його вини чи випадково. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобовязання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін і, отже, не виключається, що боржник, неспроможний виконати грошове зобовязання зараз, зможе виконати його пізніше.
Частина 2 ст. 625 говорить : Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Ця частина визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобовязання. По перше, боржник на вимогу кредитора зобовязаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до ст. 3 Закону України Про індексацію грошових доходів населення, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітнім, публікується в офіційних періодичних виданнях [65,c.442].
По - друге, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитор зобовязаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зазначені проценти не слід змішувати з неустойкою: вони є не мірою відповідальності, а платою за користування чужими грошовими коштами, і, отже, стягуються незалежно від вини боржника. Обставинами, що є підставою до нарахування відсотків в порядку, встановленим цивільним кодексом є:
- неправомірне утримання грошових коштів;
- ухилення від повернення грошових коштів;
- інше прострочення по сплаті грошей;
- неґрунтовне здобуття або збереження грошей за рахунок іншої особи.
Таким чином, підставою для стягнення відсотків є правопорушення. Інша дія, що не кваліфікується як правопорушення, але є фактичним користуванням чужими грошовими коштами не є підставою для вживання положень статей цивільного кодексу [49,c.67].
Таким чином, відсотки є мірою цивільно-правової відповідальності. Що стосується питання про те, чи є ці відсотки самостійною формою відповідальності або є різновидом вже відомих форм (збитків, неустойки), то дана тема вельми гостро дискутується в даний час.
По-перше, відсотки за своєю природою відрізняються від відсотків, що підлягають сплаті за користування грошовими коштами, наданими за договором позики, кредитним договором або як комерційний кредит, оскільки стягнення перших є мірою цивільно-правової відповідальності, а другі є платою за надану боржникові можливість використовувати передані йому на умовах зворотності грошові кошти [49,c.68].
По-друге, відсотки нараховуються до моменту фактичного виконання грошового зобовязання, визначуваного виходячи з умов про порядок платежів, форму розрахунків і положень про місце виконання грошового зобовязання, якщо інше не встановлене законом або угодою сторін.
По-третє, якщо за час невиконання грошового зобовязання облікова ставка банківського відсотка змінювалася, перевагу доцільно віддавати тій обліковій ставці, яка найбільш близька за значенням до облікових ставок, що існували протягом всього періоду прострочення платежу.
По-четверте, в разі порушення грошового зобовязання третіми особами, на яких було покладено виконання цього зобовязання, відсотки стягаються не з цих осіб, а з боржника на тих же підставах, що і за власні порушення, якщо законом не встановлено, що таку відповідальність несе третя особа, що є безпосереднім виконавцем [49,c.69].
По-пя